Рішення № 8984538, 09.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2010 р. Справа № З-22/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Стефанів М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу, вул.Карпатська,15, м.Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1

про визнання об'єкта нерухомості магазину для продажу квітів, що розміщений у внутрішньому дворику головного корпусу ІФТНУНГ, самовільно спорудженим та таким, що підлягає зносу, та покладення на відповідача витрат по приведенню земельної ділянки у первісний стан,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Кравець О.А. (довіреність №57/02-84а від 09.02.2010р.)

від відповідача: підприємець ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 від 23.07.2002р.),

представник адвокат ОСОБА_3 (довіреність від 07.04.2010р.),

в с т а н о в и в :

Івано-Франківським державним технічним університетом нафти і газу заявлено позов до підприємця ОСОБА_1 про визнання об'єкта нерухомості магазину для продажу квітів, що розміщений у внутрішньому дворику головного корпусу ІФТНУНГ, самовільно спорудженим та таким, що підлягає зносу, та покладення на відповідача витрат по приведенню земельної ділянки у первісний стан.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем в грудні 2003 р. був укладений договір оренди площадки внутрішнього дворику головного корпусу під відкладальною умовою. Зазначає, що в п.10.1 даного договору було передбачено, що він вступає в силу після введення об'єкта магазину для продажу квітів в експлуатацію; предметом договору була площадка, розміщена у внутрішньому дворику головного корпусу, на якій мала бути розміщена тимчасова споруда торгівельний павільйон, площею 23 кв.м. Вказує на те, що відповідач з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, здійснив самовільне зведення об'єкта нерухомого майна. При цьому ним не отримувались документи, що підтверджують відвід земельної ділянки під забудову, не отримувався дозвіл виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на проведення проектно-пошукових робіт, не отримувався дозвіл на проектування об'єкту з наступним виготовленням та затвердженням проекту міськвиконкомом (ст.28 Закону України “Про планування і забудову територій”), не отримувався дозвіл на будівництво (ст.24 вказаного Закону), не отримувались вихідні дані на будівництво (ст.27 вказаного Закону), не надавався дозвіл на проведення будівельних робіт (ст.29 вказаного Закону), збудований об'єкт не приймався державною комісією в експлуатацію і акт про введення в експлуатацію не затверджувався рішенням міськвиконкому. Відповідно до ст.376 ЦК України вказаний магазин для продажу квітів вважає самочинним будівництвом. Посилається на ст. 212 ЗК України, згідно якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.

В судовому засіданні представник позивача дав аналогічні пояснення, а також вказав на припинення вказаного договору оренди, на підписання представлених відповідачкою документів неуповноваженими особами.

Відповідачка заявлений позов не визнала і вказала, що 01.12.2003р. між нею та позивачем був укладений договір оренди майна плащадки внутрішнього дворика головного корпусу універсітету, площею 23 кв.м, за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15, цільове призначення якого торгівля квітами в приміщенні, яке споруджується в порядку реконструкції благоустрою внутрішнього дворика. Посилається на умови даного договору щодо права орендаря зі згоди орендодавця проводити реконструкцію, технічне переозброєння орендованого майна. Вважає, що належним чином виконувала договірні зобов'язання і споруджувала квітковий павільйон з відома і за згоди орендодавця. Зазначає, що орендодавцем їй було передано експлікацію (схему генплану) реконструкції благоустрою внутрішнього дворику з відображенням місця розташування квіткового павільйону, що виготовлений ВАТ “Житло” та погоджений ректором університету, на підставі якого нею було замовлено та виготовлено інститутом “НДІреконструкція” план влаштування квіткового павільйону. Вказує на такі документи, як акт комісії по прийманню в експлуатацію завершеного будівництвом квіткового павільйону, затверджений проректором університету 27.02.2006р., акт приймання-передачі площадки в оренду від 27.02.2006р. Стверджує, що вказаний договір оренди площадки пролонговувався, на замовлення позивача здійснювалась оцінка об'єкту оренди, вважає, що договір є чинним і на даний час. Посилається на п.4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України №273 від 05.12.2000р., згідно якого роботи по благоустрою території та ті, що не вимагають влаштування фундаментів, не потребують дозволу на виконання будівельних робіт, а згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно такі об'єкти не підлягають реєстрації в ОБТІ.

Аналогічні пояснення представник відповідачки дав в судовому засіданні.

Згідно ст.77 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2010р. оголошувалась перерва до 09.04.2010р.

В судовому засіданні 09.04.2010р. представником позивача було заявлене клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи з метою встановлення обставин належності вказаного квіткового павільйону до об'єктів нерухомого майна за технічними характеристиками (пов'язаність фундаментом із землею, матеріал стін тощо). Представник відповідача щодо задоволення даного клопотання заперечив, посилаючись на можливість встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення спору, за наявними доказами. Судом в задоволенні даного клопотання було відмовлено, виходячи з наступного. Згідно ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Суд вважає, що для встановлення правовідносин сторін має значення правовий статус будівлі (споруди), який визначається на підставі документів, згідно яких здійснювалось зведення цієї будівлі (споруди).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між Івано-Франківським державним технічним університетом нафти і газу, як орендодавцем, та підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, 01.12.2003р. був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі “договір оренди”). Згідно п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно площадку внутрішного дврика, площею 23 кв.м, розташоване за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15, внутрішній дворик головного корпусу університету (в приміщенні, що споруджується в процесі реконструкції внутрішнього дворика); майно передається в оренду з метою торгівлі квітами. Орендна плата погодженами сторонами в додатку №1 до договору оренди. Як передбачено п.10.1 договору оренди, цей договір укладено на три роки і вступає в дію не раніше моменту введення в експлуатацію внутрішнього дворика головного корпусу університета та підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди, дата підписання акта прийому-пердачі є датою набуття договором чинності.

27.02.2006р. комісією в складі працівників позивача та власника ОСОБА_4 був складений акт про введення в експлуатацію завершеного будівництва квіткового павільйону по вул.Карпатська,15, затверджений проректором ІФНТУНГ Федорцівим Я.Д. В цей же день 27.02.2006р. був складений акт прийму-передачі орендованого майна, затверджений ректором ІФНТУНГ Крижанівським Є.І. На замовлення відповідачки “НДІпроектреконструкція” було виготовлено план, фасад, схему генплану влаштування квіткового павільйону у внутрішньому дворику головного корпусу ІФНТУНГ, які відповідають експлікації благоустрою внутрішнього дворика головного корпусу ІФНТУНГ, погоджену ректором ІФНТУНГ Крижанівським Є.І. в травні 2003р.

01.03.2006р. між сторонами був укладений аналогічний договір оренди площадки внутрішного дворика з терміном дії один рік з 01.03.2006р. до 01.03.2007р. Відновна вартість об'єкту оренди - частини площі внутрішнього дворика головного навчального корпусу ІФНТУНГ- станом на 01.03.2006р. визначена в звіті про оцінку, складеному на замовлення відповідачки ТзОВ “Фінексперт”. На підставі договору про проведення оцінки №1466 від 05.03.2007р. на замовлення ІФНТУНГ ТзОВ “Фінексперт” складався також звіт про оцінку права оренди вказаного об'єкту станом на 01.02.2007р. Аналогічно на замовлення позивача проводилась оцінка об'єкта оренди станом на 01.03.2009р. При проведенні вказаних оцінок використовувалась експлікація благоустрою внутрішнього дворика головного корпусу ІФНТУНГ.

Відповідачкою представлені докази здійснення орендної плати та плати за комунальні послуги за період з березня 2006р. по березень 2009р., оплата проводилась на підставі рахунків орендодавця. Останній рахунок ІФНТУНГ №03/10 від 31.03.2009р. був оплачений згідно квитанції до прибуткового касового ордера №2597 від 14.04.2009р.

В силу презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) наведені докази свідчать про існування орендних відносин між позивачем та відповідачкою, предметом яких є площадка внутрішного дворика головного корпусу ІФНТУНГ, площею 23 кв.м, розташована за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15, призначена для торгівлі квітами. Відповідно до п.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” доказів припинення договору оренди позивачем не представлені. Відповідачем не подані докази спорудження квіткового павільйону як об'єкта нерухомого майна.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При вирішенні спору суд виходить з того, що згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться в ст.20 ГК України, за якими кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Даними нормами не передбачено такого способу захисту прав і інтересів як встановлення факту.

Невідповідність предмета позову визначеним законом способам захисту прав є підставою для відмови у позові. Така правова позиція наведена в п.39 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. N 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. N10/732.

Враховуючи викладене, вимога про визнання об'єкта нерухомості магазину для продажу квітів, що розміщений у внутрішньому дворику головного корпусу ІФТНУНГ, самовільно спорудженим та таким, що підлягає зносу, задоволенню не підлягає.

Не може бути задоволена і вимога про покладення на відповідача витрат по приведенню земельної ділянки у первісний стан, оскільки позивачем не вказана сума та правові підстави стягнення таких витрат, не подані докази в обгрунтування даної вимоги.

Згідно ст.49 ГПК України судови витрати по даній справі покладаються на позивача. При цьому відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат відноситься оплата послуг адвоката. Оплата відповідачкою послуг адвоката підтверджується угодою про надання правової допомоги від 15.03.2010р., квитанцією №5 від 15.03.2010р. на суму 2800грн.

Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу до підприємця ОСОБА_1 про визнання об'єкта нерухомості магазину для продажу квітів, що розміщений у внутрішньому дворику головного корпусу Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу , самовільно спорудженим та таким, що підлягає зносу, та покладення на відповідача витрат по приведенню земельної ділянки у первісний стан відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу (вул.Карпатська,15, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 02070855) в користь підприємця ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. оплати послуг адвоката.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя Малєєва О.В.

Повне рішення, яке оформлене відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, підписане 14.04.2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ ОСОБА_7

14.04.2010р.