Рішення № 8984320, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 4/56                               

31.03.2010року оголошена перерва на 15.04.2010р. на 10-30годин на підставі ст. 77 ГПК України, про що попереджені належним чином представники сторін.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Білоконь О.П. – довіреність від 10.01.2010р.

від відповідача – Севостьянов Д.Ю. – довіреність від 31.12.2009р.(після перерви не явився),

по справі:

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Експо” м. Черкаси

до відповідача - Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве

про стягнення 50757,41грн. 3% річних та індексу інфляції

в с т а н о в и в :

          Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 50757,41грн., з яких: 7835,46грн. - 3% річних за період з 13.03.2008р. по 28.02.2010р., 42921,95грн. - індекс інфляції за період з березня 2008р. по січень 2010р.

          В підтвердження позову позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справам №№6/141,9/311,6/49, в яких встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В підтвердження надав договір №30-юр про надання послуг правового характеру від 26.01.2010р., акт приймання-передачі наданих правових послуг №1 від 26.02.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2254, видатковий касовий ордер від 26.01.2010р. на суму 5000,00грн.

          Відповідач погодився з вмиогами позову в повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

15.03.2010р. ТОВ „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з ДП “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве 50757,41грн., з яких: 7835,46грн. - 3% річних за період з 13.03.2008р. по 28.02.2010р., 42921,95грн. - індекс інфляції за період з березня 2008р. по січень 2010р.

Як вбачається з матеріалів справи №6/141, позивач, ТОВ „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ДП “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве, про стягнення 32773,57грн. боргу за поставлені лісоматеріали, 24016,14грн. договірної пені, 30423,56грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 7088,65грн. відповідно договору №01/5-227 від 10.10.2005р.

11 червня 2007р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог у порядку ст. 22ГПК України та просить суд стягнути з ДП “Орджонікідзевугілля” м.Єнакієве основний борг за поставлені лісоматеріали у сумі 132773,57грн., інфляційні у сумі 21342,76грн., 3% річних у сумі 6171,98грн. та пеню у сумі 24016,14грн.

2

Рішенням від 11.06.2007року господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 132773,57грн., інфляційні у сумі 21342,76грн., 3% річних у сумі 6171,97грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1602,88грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. В іншій частині позову відмовив.

Рішення суду набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи №9/311, ТОВ „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси звернувся з позовом до ДП “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве про стягнення заборгованості в сумі 14572,83грн., яка складається з суми інфляційних витрат у розмірі 12794,03грн. та суми 3% річних у розмірі 1778,80грн.

Рішенням від 31.01.2008р. господарський суд стягнув з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 12347,92грн. та суму 3% річних у розмірі 1658,76грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 140,07грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 113,42грн. В іншій частині позову відмовив. Рішення суду набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи №6/49, ТОВ „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси звернувся з позовом до ДП “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве про стягнення інфляційних у сумі 13637,56грн., 3% річних у сумі 1220,09грн. відповідно договору №01/5-227ГП від 10.10.2005р.

Рішенням від 02.04.2008р. господарський суд стягнув з відповідача інфляційні у сумі 13144,56грн., 3% річних у сумі 1220,09грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 143,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. В іншій частині позову відмовив. Рішення суду набрало законної сили.

Цим рішенням встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст. ст. 526,530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення цього позову фактично залишилась невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Відповідно до статей 15-16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 22 згаданого Кодексу, Боржник зобов’язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

3

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Якщо після прийнятого господарським судом рішення про стягнення боргу і відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред’явити новий позов до винної особи.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов’язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуюче вищезазначене, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50757,41грн., з яких: 7835,46грн. - 3% річних за період з 13.03.2008р. по 28.02.2010р., 42921,95грн. - індекс інфляції за період з березня 2008р. по січень 2010р. в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. витрат на правову допомогу.

В підтвердження надав договір №30-юр про надання послуг правового характеру від 26.01.2010р., акт приймання-передачі наданих правових послуг №1 від 26.02.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2254, видатковий касовий ордер від 26.01.2010р. на суму 5000,00грн.

Що стосується цієї вимоги позивача, суд дійшов наступного:

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), судові витрати складаються, зокрема з витраттами на послуги адвоката, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем доведений факт надання адвокатом правових послуг та їх оплати відповідними фінансовими документами, тому господарський суд задовольняє цю вимогу позивача в повному обсязі.

4

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому законодавством.

Під час розгляду справи, судом встановлений факт сплати позивачем державного мита в сумі більшої, ніж вимагається діючим законодавством, тобто надлишково сплатив 37,43грн., тому господарський суд повертає ці кошти з державного бюджету позивачу.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси до Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве про стягнення 50757,41грн. 3% річних та індексу інфляції в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве-86405, вул. Трестівська, 10, ЄДРПОУ 32276912 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси-18000, бул. Шевченка, 390, к. 116 (поштова адреса: 18000, м. Черкаси, а/с 15), ЄДРПОУ 32339558 грошові кошти в сумі 7835,46грн. - 3% річних за період з 13.03.2008р. по 28.02.2010р., 42921,95грн. - індекс інфляції за період з березня 2008р. по січень 2010р., 507,57грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЮЗ-ЕКСПО” м. Черкаси-18000, бул. Шевченка, 390, к. 116 (поштова адреса: 18000, м. Черкаси, а/с 15), ЄДРПОУ 32339558 державне мито в сумі 37,43грн. як надмірно сплачені.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 15.04.2010р., може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу