Рішення № 8984319, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 4/37                               

За заявою судді заступником голови господарького суду ухвалено 01.04.2010р. продовжити строк розгляду справи на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Опихайленко Є.А., Гуртова О.В. – довіреності від 15.02.2010р.,

від відповідача – Бондарчук І.В. – довіреність від 31.03.2010р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма „Заря”

м. Донецьк

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-виробнича компанія

„Агроленд” м. Макіївка

про стягнення 5583,17грн. інфляції, 3%річних, пені

в с т а н о в и в :

03.02.2010р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 5583,17грн., з яких: 3214,74грн. – інфляційні, 1000,36грн. – 3%річних, 1368,07грн. – пеня за прострочку виконання грошового зобов’язання за укладеним договором № 22/04/08-МС від 22.04.2008р.за період з 02.02.2009р. по 02.02.2010р.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №22/04/08-МС від 22.04.2008р., за яким була поставлена продукція відповідачу за накладними №23/04-МС від 23.04.2008р. на суму 14704,00грн. та №23/04-МС від 23.04.2008р. на суму 51216,00грн. та довіреностями серії НБГ №236708 від 23.04.2008р., на підставі яких отриманий товар відповідачем.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що поставка по накладним, на які посилається позивач у обґрунтування виконання договору №22/04/08-МС від 22.04.2008р., була поза договором, так як в них відсутні посилання на договір.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача ознайомлений з всіма матеріалами справи і просив суд відкласти вирішення для підписання акт звірки з позивачем по поставках товару та оплати.

Враховуючи той факт, що між сторонами укладені декілька договорів на поставку однієї продукції і в накладних відсутні посилання на конкретний договір, суд ухвалив на підставі ст. 77 ГПК України відкласти розгляд справи на 15.04.2010року на 13годин 00 хвилин.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписані у 2008році декілька договорів про поставку позивачем відповідачу олії соєвої.

Предметом же даного спору є виконання умов договору купівлі-продажу №22/04/08-МС від 22.04.2008р. щодо строку виконання грошового зобов”язання відповідачем.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу масло соєве за ціною 8000,00грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ у кількості 8,00 +/- 10%тон (п. п. 1.1, 2 договору), а покупець здійснювати оплату товару протягом 15 банківських днів з моменту передачі товару (п. 2.5 договору). В разі передачі більшого або меншої кількості товару (на допустиму кількість %0 сторони зобов’язуються провести кінцевий розрахунок виходячи з переданої продавцем кількості товару (п. 2.6 договору), тобтов договорі передбачений конкретний строк та порядок оплати товару.

2

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем на підставі довіреності серії НБГ №236708 від 23.04.2008р. отриманий товар по двох накладних: №23/04-МС від 23.04.2008р. на суму 14704,00грн. та №23/04-МС від 23.04.2008р. на суму 51216,00грн. Всього на загальну суму 65920,00грн. загальною кількістю 8,24тони, тобто позивач виконав зобов’язання щодо поставки товару в повному обсязі.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень і за умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу №22/04/08-МС від 22.04.2008р., що не заперечується відповідачем, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України, тобто до 20.05.2008р.

Відповідач в порушення умов договору в повному обсязі, але несвоєчасно оплатив отриманий ним товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.06.2008р. в сумі 16196,00грн., від 08.08.2008р. в сумі 15000,00грн., від15.08.2008р. в сумі 14572,99грн.,від 19.12.2008р. в сумі 5533,01грн., від19.11.2009р. в сумі 3600,00грн., від03.12.2009р. в сумі 4000,00грн.,від 15.12.2009р. в сумі 7018,00грн.

Посилання відповідача на здійснення оплати в більшому розмірі, ніж передбачено договором, не заслуговують уваги, оскільки не засвідчені доказами, що оплата проводилась за умовами договору, який є предметом даного спору.

Стаття 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кредитора на звернення до господарського суду за стягненням з боржника, який не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання від сплати інфляційних витрат та річних процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

3

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник - відповідач, який прострочив виконання грошового зобов’язання, яке виникло у нього з 21.05.2008р., на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення в сумі 3214,76грн., а також 3% річних від простроченої суми, що складає 1000,36грн.

Одо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прос трояку виконання грошового зобов”язання в сумі 1368,07грн., суд виходить з того, що відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

          Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів, що закріплено статтею 256 Цивільного кодексу України.

До спеціальної позовної давності відносяться позові, зокрема, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), яка встановлена п.2 ст.258 Цивільного кодексу України в один рік.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права 03.02.2010р., тобто після річного строку, визначеного п.2 ст.258 ЦК України, вимоги його в цій частині позову не законні, а тому підлягають відмовленню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати у розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма „Заря” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-виробнича компанія „Агроленд” м. Макіївка про стягнення 5583,17грн. інфляції, 3%річних, пені частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційно-виробнича компанія „Агроленд” м. Макіївка-86117, вул. Фабріціуса, 1а, ЄДРПОУ 34900062 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроторгівельна фірма „Заря” м. Донецьк-83016, вул. Кірова, 45, ЄДРПОУ25580292 інфляційні в сумі 3214,74грн., 1000,36грн. – 3%річних, 102,00грн. державного мита та 178,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 15.04.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу, 1- відповідачу