Рішення № 8984129, 07.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.10 р. Справа № 25/30

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія Азов” м. Маріуполь Донецької області

до відповідача 1 товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м. Київ

до відповідача 2 комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” м. Маріуполь Донецької області

за участю третьої особи з боку відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - водія КП „Маріупольське ТТУ” ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 4383грн.64коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Лещенко О.Д. представник (довіреність № б/н від 08.03.2010р.);

від відповідача 1: Вахлаков О.П. представник (довіреність № 580/19-1 від 19.01.2010р.);

від відповідача 2: не зявився;

від третьої особи: не зявився

Позивач акціонерне товариство закритого типу „Страхова компанія Азов” м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м. Київ (відповідач 1) та комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” м. Маріуполь Донецької області (відповідач 2), за участю третьої особи з боку відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - водія КП „Маріупольське ТТУ” ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області, про стягнення завданого збитку в сумі 4383грн.64коп.

Ухвалою про порушення справи від 08.02.2010 суд зобовязав позивача уточнити загальну ціну позову, оскільки позивач в якості суми позову зазначив 4383,64грн., а просить стягнути з відповідача 1 - 4499,79грн. та з відповідача 2 510,00грн.

Позивач дану вимогу суду не виконав, тому, з огляду на обставини, викладені у позовній заяві, загальна ціна позову становить 5009грн.79коп., з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу (всього сума основного боргу становить 3873,64грн.), 421,70грн. пеня, 143,32грн. індекс інфляції, 61,13грн. 3% річних, 510,00грн. франшиза.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір страхування наземного транспорту (крім залізничного) НОМЕР_5 від 26.06.2007, страховаий акт НОМЕР_6 від 17.08.2007, довідку 4-го міжрайонного відділу ДАІ за вих. № 468 від 16.07.2007, звіт № 1865 про експертну оцінку транспортного засобу від 25.07.2007, калькуляцію № 1864 вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, фототаблиці, графічну деталіровку пошкоджених вузлів та деталей, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, сертифікат НОМЕР_7 субєкта оціночної діяльності від 19.01.2006, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, платіжні доручення № 423 від 31.07.2007 на суму 300,00грн., № 506 від 05.09.2007 на суму 4083,64грн., посвідчення водія НОМЕР_3, тимчасовий реєстраційний талон, довіреність НОМЕР_4 від 26.06.2007, постанову Приморського районного суду м. Маріуполя по справі № 3-4325/07 від 23.08.2007, поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_8 від 05.05.2007, заяву про отримання страхового відшкодування за полісом НОМЕР_8 від 09.06.2009, витяг з наказу № 78/л від 23.04.2007 „Про прийняття на роботу”, витяг з наказу № 163/л від 22.08.2007 „Про звільнення з роботи”, розрахунок 3% річних, розрахунок пені, розрахунок індексу інфляції.

В поясненнях по справі позивач, з посиланням на положення ст. ст. 993, 1172 ЦК України, ст. 12 ЗУ „Про страхування”, ЗУ „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що відповідач 2 згідно п. 37.5. ст. 37 ЗУ „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати позивачу частину збитку, спричиненого діями його робітників, у розмірі 510,00грн. А відповідач 1 повинен відшкодувати суму 4499,79грн., з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу (всього сума основного боргу становить 3873,64грн.), 421,70грн. пеня, 143,32грн. індекс інфляції, 61,13грн. 3% річних.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 17/10-061 від 22.03.2010р.) відповідач 1 погодився з виплатою АТЗТ „Страхова компанія „Азов” суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3873,64грн.; в частині нарахованих пені, індексу інфляції та 3% річних просить відмовити. Через канцелярію суду подав заяву (вих. № 17/10-066 від 26.03.2010), в якій просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 17865 від 25.03.2010 на суму 3873,64грн. в підтвердження сплати суми виплаченого страхового відшкодування та вартості експертного висновку в порядку регресу.

Суд розглянув зазначену заяву та задовольнив її, копію платіжного доручення долучив до матеріалів справи.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву (вих. № 17/10-069 від 06.04.2010) відповідач 1, з посиланням на норми матеріального права, обґрунтував свої заперечення стосовно предявлених до стягнення сум пені, індексу інфляції та 3% річних та надав контррозрахунок сум пені, індексу інфляції та 3% річних.

Позивач 07.04.2010 через канцелярію господарського суду подав заяву про залучення до матеріалів справи уточненого розрахунку пені та клопотання про повернення чеків.

Суд розглянув зазначену заяву та задовольнив її, вказані документи долучив до матеріалів справи.

Третя особа через канцелярію суду подала заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Також, просить суд зупинити розгляд справи у звязку з подачею апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя.

Суд розглянув клопотання третьої особи про зупинення розгляду даної справи та не задовольняє його за відсутністю обґрунтованих підстав для його задоволення.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 13555253 від 30.03.2010 з відміткою про вручення (вручено 30.03.2010).

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

13.07.2007 о 09год.50хв. у м. Маріуполі, по вул. Латишева, навпроти б. 33, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_5 (посвідчення водія серії НОМЕР_3), та автобуса „ПАЗ” 32054, державний номер НОМЕР_2, який належить комунальному підприємству „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління”, під керуванням водія ОСОБА_1. Дані факти засвідчені в довідці 4-го міжрайонного відділу ДАІ у м. Маріуполі Донецької області № 468 від 16.07.2007р., постанові Приморського районного суду м. Маріуполя по справі № 3-4325/07 від 23.08.2007.

Автомобіль „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_4, був застрахований власником транспортного засобу в акціонерному товаристві закритого типу „Страхова компанія Азов” м. Маріуполь на підставі договору страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 10769/А від 26.06.2007.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя по справі № 3-4325/07 від 23.08.2007 ОСОБА_1, який керував автобусом „ПАЗ” 32054, державний номер НОМЕР_2, був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України у звязку з порушенням п. 10.1. Правил дорожнього руху, оскільки не переконався в безпеці руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1.

В результаті зіткнення автомобілю „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1, були нанесені ушкодження.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний ОСОБА_1, який під час скоєння адміністративного правопорушення працював водієм в КП „Маріупольське ТТУ” (витяг з наказу № 78/л від 23.04.2007 „Про прийняття на роботу”, витяг з наказу № 163/л від 22.08.2007 „Про звільнення з роботи”).

Відповідно до звіту № 1865 про експертну оцінку транспортного засобу від 25.07.2007 вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1, на момент проведення дослідження, становить 4492грн.64коп.

У звязку з настанням страхової події „збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 10769/А від 26.06.2007, з огляду на звіт № 1865 про експертну оцінку транспортного засобу від 25.07.2007, калькуляцію № 1864 вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, страховиком (позивачем) був складений страховий акт № ИС-07-60 від 17.08.2007, зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування та рішення про виплату загальна сума страхового відшкодування складає 4083грн.64коп. (4492,64 (вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля „ЗАЗ-Daewoo Т 13110”, державний номер НОМЕР_1) 409,00грн. (безумовна франшиза) = 4083,64грн.).

Страхове відшкодування в сумі 4083грн.64коп. сплачено в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 506 від 05.09.2007 на суму 4083,64грн.

Відповідно до полісу № НОМЕР_8 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.05.2007 КП „Маріупольське ТТУ”, якому належить транспортний засіб автобус ПАЗ 32054, державний номер НОМЕР_2, застрахувало свою цивільно-правову відповідальність в ТДВ „СК „Провіта”.

За умовами даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 25000,00грн., франшиза 510,00грн.

Позивачем на адресу відповідача 1 09.06.2009 була направлена заява на отримання страхового відшкодування в порядку регресу за полісом № НОМЕР_8 (вих. № СКА-1203-09 від 09.06.2009) з проханням перерахувати суму страхового відшкодування в розмірі 4383,64грн., з якої 4083,64грн. сума виплаченого страхового відшкодування, 300,00грн. оплачена вартість проведеної експертної оцінки. Оплата вартості проведеної експертної оцінки підтверджується платіжним дорученням №423 від 31.07.2007.

Зазначена заява була залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням приписів перелічених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача 1 на суму 3873,64грн, з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування (за вираховуванням 510,00грн. франшиза) та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу.

Відповідач 1 проти позовних вимог в цій частині не заперечує, що відображено у відзиві на позовну заяву.

Під час розгляду справи 25.03.2010 платіжним дорученням № 17865 від 25.03.2010 відповідач 1 перерахував на рахунок позивача заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 3873грн.64коп.

У звязку з цим провадження по справі в частині стягнення суми 3873,64грн, з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування (за вираховуванням 510,00грн. франшиза) та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу, підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Окрім стягнення суми 3873,64грн., позивач предявив до стягнення з відповідача 1 суми пені, індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до уточненого розрахунку розмір пені становить 398,45грн. (первісно заявлений до стягнення розмір пені становив 421,70грн.), згідно до розрахунків 3% річних складають 61,13грн., індекс інфляції 143,32грн.

Вимоги про стягнення пені позивач ґрунтує на положеннях п. 37.2. ст. 37 „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції на приписах ст. 625 ЦК України.

Суд розглянув зазначені вимоги позивача та дійшов висновку про часткове їх задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-ІV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

З аналізу положень зазначеної статті вбачається, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування.

В даному випадку, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є ОСОБА_4.

Позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, а є особою, яка має право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Таким чином, вимоги п. 37.2. ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” регулюють відносини між страховиком (МТСБУ) та особою, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Положень про право особи, яка має право регресної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, на нарахування пені на суму регресної вимоги Закон України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не містить.

Договірні відносини між позивачем та відповідачем 1, умовами яких би визначалася можливість нарахувати пеню, відсутні.

За наведених обставин, в вимогах позивача до відповідача 1 про стягнення пені в сумі 421грн.70коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 1 індекс інфляції за період вересень 2009р. грудень 2009р. та 3% річних за період з 18.07.2009 по 25.01.2010 (за 192 дня) на суму 3873,64грн. Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 143грн.32коп., 3% річних - 61грн.13коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

В даному випадку сплата в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування та вартості експертної оцінки є грошовим зобовязанням, яке позивач просив відповідача 1 виконати на підставі заяви (вих. № СКА-1203-09 від 09.06.2009).

Розміри та періоди розрахунку індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та заявленого періоду судом перевірені (позивач зазначив період розрахунку індексу інфляції та 3% річних з урахуванням дати направлення та отримання заяви на отримання страхового відшкодування в порядку регресу та строку, в який належить виконати вимогу про оплату, викладену в даній заяві, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, інфляційні в сумі 143грн.32коп. та 3% річних в сумі 61грн.13коп. підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Заперечення відповідача 1 щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції, викладені в доповненні до відзиву на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки право на нарахування 3% річних та індексу інфляції виникає не із договірних відносин, як наголошує відповідач 1, а за прострочення виконання грошового зобовязання.

Стосовно вимог позивача до відповідача 2 про стягнення суми 510грн. франшиза, розмір якої встановлений полісом № НОМЕР_8 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.05.2007, укладеним між КП „Маріупольське ТТУ” та ТДВ „СК „Провіта”, то суд в цій частині відмовляє з нижче наведених підстав.

Пункт 12.1. ст. 12. Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пункт 37.5. ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначає, Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Проаналізувавши положення п. 37.5. ст. 37 даного Закону, суд дійшов висновку про те, що саме потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі за рахунок Страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована.

Позивач не є потерпілим у розумінні п. 37.5. ст.. 37 Закону, тому у нього відсутнє право вимагати стягнення на свою користь з відповідача 2 суми 510,00грн., що є підставою для відмови позивачу в задоволені вимог в цій частині.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру присуджених до стягнення з нього сум.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 625, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР, з змінами, ст. ст. 12, 37 „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (з змінами), керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія Азов” м. Маріуполь Донецької області до товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” м. Київ (відповідача 1), за участю третьої особи з боку відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - водія КП „Маріупольське ТТУ” ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 4499грн.79коп., з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу, 421,70грн. пеня, 143,32грн. індекс інфляції, 61,13грн. 3% річних, задовольнити частково в сумі 204грн.45коп., у тому числі індекс інфляції в сумі 143грн.32коп., 3% річних в сумі 61грн.13коп.

Провадження по справі в частині стягнення 3873,64грн., з якої 3573,64грн.- сума виплаченого страхового відшкодування та 300,00грн. оплачена вартість проведення експертної оцінки транспортного засобу, припинити за відсутністю предмету спору.

В частині стягнення пені в сумі 421грн.70коп. відмовити за необґрунтованістю предявлення.

Позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія Азов” м. Маріуполь Донецької області до комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” м. Маріуполь Донецької області (відповідача 2), за участю третьої особи з боку відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - водія КП „Маріупольське ТТУ” ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 510,00грн. франшиза відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (юридична адреса: 07300, м. Вишгород Київської області, вул. Набережна, 7; фактична адреса: 02100, м. Київ, вул. Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) на користь акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія Азов” (пр. Адмірала Луніна, 18/3, м. Маріуполь Донецької області, 87510, код ЄДРПОУ 24646706) індекс інфляції в сумі 143грн.32коп., 3% річних в сумі 61грн.13коп., держмито в сумі 83грн.03коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 192грн.10коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Вик. ОСОБА_6

Надруковано 5 прим:

1 прим. до справи;

1 прим. позивачу;

1 прим. відповідачу 1;

1 прим. відповідачу 2;

1 прим. третій особі