Рішення № 89839829, 09.06.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/151/2020

Справа № 682/63/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Базарника Б.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №679/63/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Нетішинської міської ради про визнання права власності на спадкове майна.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 13.01.2020 року цивільна справа передана за територіальною підсудністю до Нетішинського міського суду Хмельницької області.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка значилась зареєстрованою та проживала в с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . Спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті в зареєстрованому шлюбі не перебувала.

Зазначають, що на день смерті матері, з нею проживали ОСОБА_4 та її молодша неповнолітня сестра ОСОБА_5 . Інших спадкоємців за законом та заповітом або які мають право на спадщину відповідно до ст. 535 ЦК України (в редакції 1963 року) на обов`язкову частку в спадковому майні і які претендують на спадкування немає.

Вказує, що після смерті матері вони відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) вступили в управління та володіння спадковим майном, доглядали за будинком та іншим майном, проводили поточні ремонти, обробляли присадибну ділянку, тобто прийняли спадщину.

Так як, ОСОБА_1 , вступила в управління та володінням спадковим майном, продовжувала проживати в будинку, що належав матері, тому в 1992 році за її заявою їй було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, та ведення підсобного господарства.

Стверджують, що коли позивачки звернулися до нотаріуса, щоб оформити на себе спадщину, то їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, так як відсутні документи, які б підтверджували право власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

При цьому, в свій час їхні батьки отримали дозвіл на забудову садиби і побудували в 1972 році будинок та надвірні будівлі, але за життя вони з невідомих причин чомусь не отримали свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

Також вказують, що згідно довідки виконкому Старокривинської сільської ради № 60 від 28.01.2016 року за ОСОБА_3 на праві власності рахується житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка в 1992 році була передана позивачці - ОСОБА_1 , у приватну власність.

Крім того, згідно акту - висновку Славутського БТІ №3 від 25.01.2016 року про обстеження технічного стану жилого будинку, будинок за АДРЕСА_1 , що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , знаходиться в доброму стані і його можна використовувати за призначенням (проживати), вартість будинковолодіння становить 89362 грн., згідно з оцінкою, зазначеною в даному акті.

В судове засідання позивачки не з`явилися, подали заяви, кожна окремо, в яких вказали, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Нетішинської міської ради в письмовій заяві до суду в межах наданих йому повноважень просив розглянути справу за його відсутності, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Суд, дослідивши матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на які позивачки посилаються, як на підставу своїх позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довідки №60 від 28.01.2016 року Старокривинської сільської ради Славутського району Хмельницької області встановлено, що згідно погосподарської книги сільської ради - житловий будинок, який належить ОСОБА_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно з Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації є позивачка ОСОБА_1 (а.с.22-25).

Як вбачається із акту -висновку №3 від 25.01.2016 року ОСОБА_3 була власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , знаходиться в доброму стані і зазначається, що його можна використовувати за призначенням, тобто проживати в ньому (а.с.21).

Також з довідки №112 від 05.08.2019 року видно, що на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №48 від 01.12.1988 року, вона була зареєстрована в житловому будинку за адресою: с. Старий Кривин Славутського району, а також разом із нею були зареєстровані дві дочки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.18).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №48 (а.с.17).

Відповідно до листа державного нотаріуса Славутської державної нотаріальної контори Л.М. Гордєєвої, видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , що проживала в с. Кривин Славутського району Хмельницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо, у зв`язку із тим, що відсутні документи, які підтверджували право власності на спадкове майно (а.с.5).

Правовідносини з приводу спадкування виникли у 1988 році та відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Позивачки є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав свідоцтва про право на майно.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачки позбавлені можливості вирішити питання оформлення спадщини у позасудовому порядку.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачкам свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями після смерті ОСОБА_3 , суд, беручи до уваги, що позивачки згідно із ст. 549 ЦК УРСР прийняли спадщину у строки, визначені у цій статті та у ч. 1 ст. 1270 ЦК України, вважає що їхні позовні вимоги щодо визнання за ними в порядку спадкування права на житловий будинок ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 1218, 328, 392 ЦК України, ст. 549 ЦК УРСР, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за законом: на житловий будинок загальною площею 70,5 кв.м., житловою 35,6 кв.м з надвірними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1 і належали спадкодавцю ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суду Хмельницької області.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на період дії такого карантину.

Сторони у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Позивачка: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Нетішинська міська рада (адреса місцезнаходження: вул.Шевченка, 1, м.Нетішин, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 25939741.

Суддя Б.І. Базарник