Ухвала суду № 8982487, 05.08.2009, Апеляційний суд Житомирської області

Справа №10-240/09

Категорія ст. 165-3 КПК України

Головуючий у суді 1-ї інстанції Котік В.П.

Доповідач Романов О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Романова О.В.

суддів: Михайловського В.І., Ткача С.О.

з участю прокурора Лукянчука Ю.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника- адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали подання за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

20.07.2009 року до Богунського районного суду м. Житомира із поданням про продовженні терміну утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 4 місяців звернувся старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області О.В.Попушой.

В поданні слідчого зазначалось, що мешканець м.Києва ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, впродовж 2006-2009 років організував злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету.

Суть злочинної схеми, за змістом подання слідчого, полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість у підприємств-платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей (проведення безтоварних операцій) через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися, а саме: ТОВ «Спецбуд-Проект Україна» код ЄДР 33398195, ТОВ «Сигма-Б» код ЄДР 34663546, ГОВ «Скретч-2008», ГШ «Андор» код ЄДР 30212862, ТОВ «Міртекс-ДП» код ЄДР 34492730, ТОВ «Деко Екс» код ЄДР 34937146, ТОВ «Тіберія-Дизайн» код ЄДР 34808410, ТОВ «Меблі Декор» код ЄДР 34691971, ТОВ «Камелія-Еліт» код ЄДР 31751440, ТОВ «Вуд-Дизайн-3» код ЄДР 34046603, ГОВ «Родос-Компані» код ЄДР 35333365, ТОВ «Поліграфія 2006» код ЄДР 34729575.

За таких обставин, податкові зобовязання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість від діяльності підприємств-платників ПДВ різних регіонів України, на думку слідства, незаконно перекладались на підприємства з ознаками фіктивності і до бюджету не сплачувались.

Проведеними оперативно-перевірочними заходами, як стверджувалось в поданні, було встановлено, що в період 2006-2009 років, на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Сигма-Б» код ЄДР 34663546, ТОВ «Скретч-2008», ТОВ «Спецбуд-Проект Україна» код ЄДР 33398195, ПП «Андор» код ЄДР 30212862, ТОВ «Міртекс-ДП» код ЄДР 34492730, ТОВ «Деко Екс» код ЄДР 34937146, ТОВ «Тіберія-Дизайн» код ЄДР 34808410, ТОВ «Меблі Декор» код ЄДР 34691971, ТОВ «Камелія-Еліт» код ЄДР 31751440, ТОВ «Буд-Дизайн-3» код ЄДР 34046603, ТОВ «Родос-Компані» код ЄДР 35333365, ТОВ «Поліграфія 2006» код ЄДР 34729575, від підприємств, що в ході здійснення фінансово-господарської діяльності, були зацікавлені в отриманні готівкових коштів та в отриманні документів, що надають право на незаконне формування кредиту з податку на додану вартість, надійшли кошти в сумі понад 100 млн. грн. з ПДВ, в якості оплати за фактично не надані товари, роботи, послуги, що сприяло в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах на суму понад 1,6 млн. грн.

27.05.2009 року відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України. 29.05.2009 року його було затримано у порядку ст. 115 КПК України.

01.06.2009 року постановою Богунського районного суду м. Житомира, ОСОБА_2 було обрано міру запобіжного заходу - тримання під вартою.

10.06.2009 року ОСОБА_2 було предявлено обвинувачення у вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Встановлений законом 2-х місячних строк тримання обвинуваченого під вартою закінчувався 29 липня 2009 року.

Мотивуючи тим, що по справі ще необхідно виконати низку слідчих дій, а підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 немає, слідчий в поданні порушував питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до 4 місяців.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 21 липня 2009 року в задоволенні подання слідчого про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 відмовлено.

Задоволено клопотання захисника обвинуваченого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді майнової застави - квартири за АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_13.

ОСОБА_2 з під варти звільнено у звязку із накладенням арешту на заставне майно та внесення його в реєстр заборон відчуження.

Обвинуваченому ОСОБА_2 та особі, яка внесла заставу, розяснені обовязки, які випливають із змісту ч. 1 ст. 148 та ст. 154-1 КПК України.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вказану постанову суду скасувати, як незаконну, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд у звязку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що при вирішенні питання при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, як судом першої інстанції так і апеляційним судом були встановлені підстави для обрання саме такого виду запобіжного заходу. На даний час вказані підстави щодо тримання обвинуваченого під вартою, на думку апелянта, не змінилися, і тому слідчий обґрунтовано звернувся до суду з поданням про продовження строків. Вважає, що в матеріалах справи відсутні підстави для зміни даного запобіжного заходу. Крім того, посилається па те, що судом не дотримано вимоги ст. 165-3 КПК України, яка передбачає лише прийняття рішення про продовження строків тримання під вартою або про відмову у його продовженні. Суд, на думку апелянта, порушуючи вимоги зазначеної статті, змінив запобіжний захід на грошову заставу, при цьому не пославшись на відповідну статтю КПК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції з вищевказаних підстав, особу, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які вважали, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував під вартою з 29 травня 2009 року. За цей час по справі були виконані першочергові слідчі дії, зокрема, допитані особи, які підозрюються у вчиненні зазначеного злочину, їх покази органами досудового слідства перевірені під час проведення ставок віч-на-віч, проведені обшуки по місцю проживання та роботи вказаних осіб, проведені виїмки документів, що мають відношення до справи, виконані інші численні слідчі дії, спрямовані на збирання та закріплення доказів.

За поясненнями особи, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, дані, які б свідчили про намагання ОСОБА_2 вплинути на покази свідків, знищити речові докази, або у будь-який інший незаконний спосіб перешкодити роботі органів досудового слідства, відсутні.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, перебуває у шлюбі, має троє дітей, двоє з яких є малолітніми (2007 та 2008 р.н.), страждає низкою захворювань, при цьому за змістом довідки установи виконання покарань, де утримувався ОСОБА_2 вбачається, ідо у нього наявна низка захворювань, у звязку з чим було призначено лікування та обстеження, здійснення якого в умовах медичної частини є неможливим у звязку із відсутністю необхідного обладнання.

Отже, посилання прокурора в апеляції на те, що будь-яких нових обставин, крім тих, які стали підставою для обрання 1.06.2009 року щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, за час перебування під вартою обвинуваченого не виникло, є безпідставними.

Як свідчать матеріали справи та пояснення особи, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, під час проведення першочергових слідчих дій було виявлено майно ОСОБА_2, на яке накладено арешт, вилучені його особисті документи, а гр. ОСОБА_14 на час розгляду в суді подання про продовження строків тримання ОСОБА_2 під вартою в якості застави вніс майно, вартість якого відповідно до висновку ТОВ «Експертцентр» складає 1 456 500 грн., що значно перевищує мінімальний розмір застави, передбачений ч.2 ст. 154-1 КПК України.

Отже, з врахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 з під варти під заставу, а тому, відповідно й про відсутність підстав для продовження строку утримання обвинуваченого під вартою.

Що ж стосується посилань прокурора в апеляції на те, що суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні подання слідчого, крім того вирішив питання про обрання іншого запобіжного заходу, й тим самим нібито вийшов за межи наданих йому повноважень, то вони, на думку колегії суддів, також є безпідставними, оскільки чинним кримінально-процесуальним законом таких обмежень не передбачено, а у розясненнях, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» прямо зазначено, що «встановивши підстави для зміни (скасування) запобіжного заходу, суддя своєю постановою відмовляє у продовженні строку тримання під вартою і може змінити (скасувати) цей запобіжний захід».

Надуманими, на думку колегії суддів, є й доводи апеляції про те, що прийнявши рішення про відмову в продовженні строків тримання під вартою та обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави, суд не послався на відповідні норми кримінально-процесуального закону. Із змісту постанови вбачається, що вона містить посилання на відповідні статті КПК, якими врегульовані зазначені питання.

Отже підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 154-1,165-1,165-2,165-3,365,382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 липня 2009 року про відмову у продовженні строків утримання під вартою ОСОБА_2, обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави та звільнення з під варти, - без зміни.