Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
01 квітня 2010 р. Справа 5/38-10
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", м. Київ
до:Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
про стягнення 116083,05 грн. заборгованості за транспортування газу
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : ТОВ "Газовик" - Сидоров П.В., довіреність від 10.01.10 р.
відповідача : ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - Ляхович О.С., довіреність № 04/10-Д від 10.01.10 р.
інші: Кушнір К.Г. - головний бухгалтер ТОВ "Газовик"
ВСТАНОВИВ :
До господарського суду Вінницької області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик», м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», м. Внниця про стягнення 116083,05 грн. заборгованості за транспортування природного газу.
В позовній заяві позивач посилається на такі обставини.
Відповідач в період з січня 2008 року по грудень 2009 року, відповідно до Ліцензійних умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року N 89, та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року N 859 Зареєстрованого Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 р. за N 1246/11526, отримував послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від Позивача.
В зв'язку з тим, що відповідач систематично не сплачував отримані ним послуги з транспортування газу позивач для захисту своїх прав звертався до суду , який задовольняв вимоги позивача по сплаті послуг, та зобов'язував ВАТ «Вінницягаз» їх сплачувати, про що є рішення Господарського суду Вінницької області, Житомирського апеляційного суду, та Вищого господарського суду України.
Відповідно до статті 174. ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно п. 3.8. Ліцензійних умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року N 89, та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2005 року N 859 Зареєстрованого Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2005 р. за N 1246/11526:
3.3. Ліцензіат одержує плату за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від замовників цих послуг за встановленим НКРЕ тарифом..
Тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами розраховується ліцензіатом на наступний (плановий) період та затверджується НКРЕ.
Тариф установлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07 серпня 2008 року N 987, було затверджено тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, та встановлено його в розмірі 113,20 грн за 1000 м. куб.(без урахування ПДВ).
Таким чином тариф на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, з урахуванням ПДВ становить 97,32 грн. за 1000 м. куб.
Розрахунок 113,20 + 1138,20 х 20 / 100 = 135,84 грн.
Надання послуг транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами підтверджується наступним Актом прийому передачі протранспортованого газу відповідно до яккого, з урахуванням тарифу на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, відповідач повинен сплатити 559699,74 грн.
Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити зазначені послуги в семиденний термін, але відповідач розрахувався з позивачем за транспортування газу лише 29.12.09 р. перерахувавши на рахунок позивача 253 013,27 грн. та 306 686,45 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.12.09 р..
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх постанові від 16.05.2006 року у справі N 10/557-26/155.
Згідно п. 2 інформаційного листа від 20.11.2008 р. N 01-8/685 Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України):
2. Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Рішення господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу, не виконано, тому на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань та процентів річних за період після набрання судом рішення про стягнення відповідної заборгованості законної сили.
Крім того згідно інформаційного листа від 20.11.2008 р. N 01-8/685 Верховний Суд України визнав правильними висновки господарських судів стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням, виходячи з такого.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).
Таким чином відповідач, як такий, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також три проценти річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, що складає: 3% річних - 17 772,12грн.; інфляційні нарахування - 98 310,93 грн. Всього : 116 083,05 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на порушення справи про його банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що заява подана обгрунтовано.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 33 ГПК України).
Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.
Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, розрахунками, які додаються до матеріалів справи.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як обгрунтування позовних имог, до суду подано акти приймання-передачі природного газу, платіжні вимоги, рахунки та податкові накладні.
Посилання вдповідача на порушену справу № 10/176-05 про банкрутство, де введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд не може взяти до уваги оскільки інфляційні та річні не є пенею. Мораторій розповсюджується тільки на нарахування пені та штрафних санкцій.
Аналогічної позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України (Постанова № 15 від 18.12.2009 р.).
А тому суд дійшов висновку про задоволення позову.
В судовому засіданні за згодою позивача, відповідача, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 80-1, 82-85 ГПК України, ст. 625 ЦК України, суд –
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012 м. Вінниця, пров. Щорса, 24 р/р № 260053021146 в облдирекції УСБ м. Вінниця МФО 302010, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (смт. Кирнасівка, вул. Леніна, 1-а, Тульчинський район, Вінницька область р/р 26001055301626 в КБ ВФ Приватбанк, МФО 302689, код ЄДРПОУ 32736800) 17772,12 грн. три проценти річних, 98310,93 грн. інфляційних нарахувань, 1160,84 грн. відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 квітня 2010 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "Газовик" - 1. 03150 м. Київ, Печерський р-н, вул. Предславинська, 39
2. 23652 смт. Карнасівка Тульчинський р-н Вінницька обл., вул. Леніна, 1-а
3 - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - 21012 м. Внниця пров. Щорса, 24
Судове рішення № 8982259, Господарський суд Вінницької області було прийнято 01.04.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5/38-10. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: