Рішення № 8982227, 01.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 квітня 2010 р.           Справа 9/35-10

за позовом: підприємства "Сервіс" Української спілки інвалідів, код ЄДРПОУ 16481020 (вул. Боженка, 86-Б, м. Київ, 03680)

до: Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 02141414 (вул. Некрасова, 9 м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29);

про стягнення 149735,68 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача, Шаповалова І.В., довіреність № 18/01 від 18.01.10;

відповідача, Будзінська Ю.А., довіреність № б/н від 23.03.10;

третьої особи, Бубель Н.А., довіреність № 14-40/134 від 11.01.10;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації на користь підприємства "Сервіс" Української спілки інвалідів заборгованості у загальному розмірі 149 735,68 грн.

03.02.10р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/35-10 та призначено її до розгляду на 23.03.10р.

В судовому засіданні 23.03.10р. оголошено перерву до 01.04.10р.

01.04.10р. до суду представник позивача подав клопотання № 3103/11 від 31.03.10р. про зменшення позовних вимог, мотивоване тим, що позивачем помилково в позовній заяві було подано неправильний розрахунок пені, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 148 767,84 грн., з них: 147 800,00грн. основного боргу, 967,84 грн. пені.

Дане клопотання позивача прийнято судом до розгляду, як таке, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 01.04.10р. представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача позов визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/35-10, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.12.09р. між підприємством "Сервіс" Української спілки інвалідів, м. Київ (виконавець)та Відділом освіти Немирівської районної державної адміністрації, м. Немирів, Вінницька область (замовник) укладено договір № 22/03 на поставку кабінету хімії та кабінету географії.

Згідно умов договору (п. 1.1.) виконавець зобов"язується відповідно до Технічного завдання (додаток № 1 до договору) поставити кабінет хімії та кабінет географії (далі- обладнання) в асортименті, характеристикам та комплектності відповідно до специфікації (додаток № 2 до договору), по кількості та цінам згідно кошторису вартості обладнання (додаток № 4 до договору), здійснити доставку обладнання для шкіл Немирівського району Вінницької області, що зазначені в додатку № 3 до договору, а замовник (п.1.1. договору) зобов"язався прийняти та своєчасно оплатити вартість обладнання на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість обладнання по даному договору становить 147 800,00 грн.

Згідно п. 2.3. договору замовник здійснює розрахунок у розмірі 100% від загальної вартості поставленого товару на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами товарних накладних.

П. 3.3. договору передбачено, що здача-приймання обладнання здійснюється виконавцем та замовником шляхом підписання товарних накладних. Відповідно до п. 3.4. договору товар має бути поставлений до 24.12.2009р.

На виконання умов договору позивачем 28.12.09р. поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 147 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною № РН-0000069 від 28.12.09р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 333 (а. с. 20-22).

Відповідач оплату за поставлене обладнання не провів.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі обладнання відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного обладнання, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили строк оплати, яка мала проводитись відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами товарних накладних (п. 2.3. договору).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 147 800,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 967,84 грн.- пені.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 5.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати обладнання замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі не менше облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від неперерахованої суми за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені заявлено правомірно.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування пені позивачем, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилку під час проведення підрахунків, яка полягає у тому, що останнім невірно зазначено кількість днів в році, зазначено 360, а потрібно було 365 днів. Провівши перерахунок, судом отримано наступні результати: 147800,00 грн.* 10,25% /100 / 365днів*23= 954,63 грн.

Враховуючи викладене, загальний розмір пені, який підлягає стягненню складає 954,63грн., а в стягнені 13,21 грн. пені суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.02.10р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.

          Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації, вул. Некрасова, 9 м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 02141414 (р/р 35422008002270 УДК у Вінницькій області МФО 802015) на користь Підприємства "Сервіс" Української спілки інвалідів, вул. Боженка, 86-Б, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 16481020 (р/р № 26007000402349 в ВАТ "Універсал банк" м. Київ МФО 322001) 147 800,00 грн. - основного боргу, 954,63 грн. - пені.

3. Стягнути з Відділу освіти Немирівської районної державної адміністрації, вул. Некрасова, 9 м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 02141414 (р/р 35422008002270 УДК у Вінницькій області МФО 802015) в доход Державного бюджету України 1487,54 грн. - державного мита, 235,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В стягнені 13 грн. 21 грн. пені відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 квітня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Боженка, 86-Б, м. Київ, 03680);

3 - відповідачу ( вул. Некрасова, 9 м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800);

4- третій особі (21036, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29).