Рішення № 89804084, 09.06.2020, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/138/19

провадження№ 2-п/549/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Глущенко Н.М.

за участю: секретаря - Міщенко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чорнухи справу за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - Ідея Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Короткий зміст позовних вимог

АТ "Ідея Банк" 03.04.2019 року звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 910.10045 від 25.08.2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 96164,2 грн. зі сплатою 21,9 відсотків, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість за кредитом станом на 19.03.2019 року в загальній сумі 203076,93 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 3046,15 грн.

Рух справи в суді.

Заочним рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року позов акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №910.10045 від 25.08.2011 року, яка станом на 19.03.2019 року становить 203076,93 грн.

25 листопада 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10.07.2019.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року, заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року задоволено, скасовано заочне рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2019 року.

Викладення позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив, і розглянути справу в його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи інших учасників справи.

01.06.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 надіслав суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

В заяві вказує, що договором №910.10045 про відкриття кредитної лінії від 25.08.2011 (п.10) передбачено строк позовної давності тривалістю в 5 років. Оскільки позов заявлено 03.04.2019 року, всі ануїтетні платежі до 03.04.2014 року є такими, що знаходяться за межами строку позовної давності. Таким чином, платежі, що знаходяться в межах строку позовної давності ( з 01.05.2014 по 25.08.2016) складають - 68303,36 грн. - по тілу кредиту та 20286,06 по відсотках, загалом - 88589,42 грн. Узгоджений сторонами відсоток за користування кредитом - 21,9 %. За період з 26.08.2016 по 03.04.2019 сума відсотків складає 37332,74 грн. Отже до стягнення може підлягати 125922 грн. Крім того, надав суду Угоду №161 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 11.11.2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_2 згідно договору №161 від 11.11.2019 року та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_2 згідно договору №161 від 11.11.2019 року на загальну суму 9400,00 грн.

Просив застосувати строк позовної давності та вирішити питання щодо відшкодування витрат, за надані правничі послуги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 910.10045 від 25.08.2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 96164,2 грн. зі сплатою 21,9 відсотків, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Кредит надавався для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки «CHERI», модель «T11 TIGGO», 2011 року випуску, в сумі - 90720,00 грн., фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі - 2722,60 грн, фінансування страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків, пов`язаних із втратою роботи позичальника, укладеного з ПрАТ`Альфа Страхування» у розмірі 2721,60 грн.

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти річні в розмірі, що визначається, як змінна частина ставки, збільшена на 7,9000 % (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 14,00 %, що разом із Маржою Банку складає 21,90%.

Згідно параграфу 4 кредитного договору позичальник зобов`язаний отримати кредит і протягом дії договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів на визначений рахунок в терміни та у сумах, визначених у Графіку щомісячних платежів.

Як вбачається із Графіку щомісячних платежів, позичальник зобов`язувався щомісячно 1 числа відповідного місяця погашати заборгованість в період з 01.10.2011 до 01.10.2012 у розмірі - 2660,84 грн., в період з 01.10.2012 по 01.08.2016 у розмірі - 3054,81 грн, останній платіж мав бути здійснений 25 серпня 2016 року у розмірі - 3054,74 грн. Датою сплати кожного платежу є дата зарахування коштів на рахунок банку.

Відповідно до меморіальних ордерів № 910.10045 від 31.08. 2011 року та №2, № 6 від 03.09. 2011 року відповідач отримав кредитні кошти в загальній сумі - 101243,64 грн.

Згідно довідки-розрахунку станом на 19.03.2019 року за кредитним договором № 910.10045 від 25 серпня 2011 року, за позичальником ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі - 203076,93 грн., що складається із простроченого боргу у розмірі - 81793,68 грн., прострочених процентів у розмірі - 120275,24 грн., строкових процентів - 1008,01 грн.

Крім того, згідно з наданим позивачем розрахунком, останній платіж відповідачем був здійснений 27 липня 2014 року.(а.с.40зв.).

Згідно з матеріалами справи, банк, під час дії кредитного договору, не скористався правом дострокової вимоги повернення боргу.

Позивач звернувся до суду з позовом 03 квітня 2019 року, (а.с.2-5).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до ануїтетних платежів.

Мотиви суду та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року (справа №6-14цс14), від 01.10.2014 року (справа №6-134цс14), від 11.02.2015 року (справа №6-240цс14), від 29.03.2017 року у справі №6-1996цс16.

Умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Представником відповідача ОСОБА_2 01.06.2020 року надано суду заяву про застосування строку позовної давності.(а.с.234).

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Оскільки, за умовами кредитного договору, кінцевим терміном повернення основної заборгованості встановлено строк 60 місяців, тобто 25 серпня 2016 року, то у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку його дії.

Пунктом 8 параграфу 10 кредитного договору передбачено, що строк позовної давності для стягнення боргу за договором встановлюється тривалістю в п`ять років.

Суд вважає, що необхідно застосувати строк позовної давності та стягнути з відповідача суму боргу в межах строку позовної давності, передбаченої договором, п`ять років до простроченого боргу та прострочених процентів, з урахуванням кінцевого терміну повернення основної заборгованості 25 серпня 2016 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 03 квітня 2019 року, тобто п`ятирічний строк позовної давності почався 04 квітня 2014 року.

Суд вважає, що суму заборгованості необхідно рахувати з 01.05.2014 року, оскільки, як вбачається з графіку щомісячних платежів (а.с.12-13), платежі вносяться першого числа кожного місяця.

Як убачається із умов кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує, узгоджені сторонами, проценти річні в розмірі 21,9%.

Суд не бере до уваги, надані позивачеми листи- повідомлення про зміну відсоткової ставки по кредитному договору № 910.10045 від 25.08.2011 року станом на 01.01.2012 року з 21,9% на 23,1 % та з 01.08.2012 року з 23,1% на 24,99% та додаток №1 від 01.01.2012 року та від 01.08.2012 року (графік сплати ануїтетних платежів).

Відповідно до п 3 параграфу 2 кредитного договору № 910,10045 від 25.08.2011 року Банк повідомляє Позичальника про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає Позичальнику новий Графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору.

Оскільки позивач не надав письмового підтвердження надіслання та отримання відповідачем вищевказаних документів, та останні не містять будь яких відміток установ поштового зв`язку , то ОСОБА_1 вважається неповідомленим про зміну відсоткової ставки по кредитному договору.

Відповідно до Додатку №1 кредитного договору № 910.10045 від 25.08.2011 року (графік щомісячних платежів) прострочений борг по тілу кредиту становить суму 68303,36 грн. та відсотки в сумі 20286,06 грн.

За період з 26.08.2016 року по 03.04.2019 року підлягають стягненню відсотки в сумі 68303,36 х21,9%:365х 950 днів = 38932,92грн

Що стосується вимоги про стягнення строкових процентів в сумі 1180,69 грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума нарахована банком після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 25.08.2016 року.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Вирішення процесуальних питань у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Згідно положень п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що під час розгляду цивільної справи за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги від 11.11.2019 року №161 з адвокатом Ступніком С.В., що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Також у матеріалах справи наявний детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_2 згідно договору №161.

На виконання п. 4.1 Договору, відповідачем ОСОБА_1 оплачено обумовлену вартість послуг щодо надання правової допомоги у розмірі 94 00, 00 грн., що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордеру №161/1 від 01.06.2020 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17 витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що засідання за участю адвоката Ступніка С.В. не проводились, у зв`язку з чим заявлені витрати на участь в судових засіданнях не підлягають до задоволення.

Витрати на попереднє опрацювання матеріалів, робота з замовником, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, суд зменшує до 1500 грн, підготовка заяви про скасування з/р, підготовка заяви про застосування строку позовної давності, підготовка інших процесуальних документів суд зменшує до 2500,00 грн.

Таким чином обґрунтована сума витрат на правничу допомогу становить 4000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Позивачем в цілому пред`явлено до стягнення 203076,93 гривень, з яких судом стягнуто з відповідача 127522,34 гривень, що становить 62,8 %.

Отже, з відповідача у користь позивача пропорційно підлягає стягненню 1912,98 гривень судових витрат.

Висновки суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 127522,34 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 68303,36 грн. та процентів в сумі 59218,98 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд доходить до переконання, що відповідачем в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України частково доведено суду понесення витрат на правничу допомогу, розмір якої суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та розцінюється судом, як достатніми підставами для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.254, 256, 257, 261, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ч. 1 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (жителя с.Загребелля Чорнухинського району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» ( м Львів , вул. Валова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 19390819) заборгованість за кредитним договором №910.10045 від 25.08.2011 року в сумі 127522 ( сто двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять дві ) гривні 34 копійки.

Стягнути з акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 4000,00 (чотири тисячі ) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь акціонерного товариства "Ідея Банк" 1912 (одну тисячу дев`ятсот дванадцять ) гривень 98 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Чорнухинський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 розділу ХII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк щодо апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.М.Глущенко