Постанова № 8979989, 22.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 грудня 2009 р.                                                                                 № 2-а- 41072/09/2070

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Перцової Т.С.

при секретарі –Сеник О.С.

за участю представників :

позивача –Бондаренка І.В., Плісака С.В., Шевчука І.О., Севериної І.П.,

відповідача –Марченко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство ”ЄВРОЦЕМЕНТ–УКРАЇНА” (надалі - ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, в якому з урахуванням змін та доповнень, які були прийнятті судом, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 26 серпня 2009 року № 0002802301/3, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5763050,41 грн., в т.ч. за основним платежем –3615265,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2147784,74 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на положення ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст.1, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Вважає, що в акті перевірки не наведено жодного факту порушень позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не висвітлено всі суттєві обставини, які мають відношення до фактів порушень, не здійснено посилання на первинні документи, які зафіксовані у бухгалтерському обліку та підтверджують наявність зазначених фактів; у розділі I пп.3.1.2 „Валові витрати” акту перевірки не наведено жодного факту порушень, змісту порушень з посиланням на конкретні норми та пункти Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Стверджує, що ВАТ „Балцем”, правонаступником якого є ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ–УКРАЇНА”, правомірно було сформовано податковий кредит на загальну суму 3100932,29 грн. за відповідний період шляхом включення до розрахунку сум комісійних винагород послуг по транспортуванню, які в свою чергу цілком відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та є валовими витратами. Наполягає на тому, що у спірних правовідносинах, при визначенні розміру і порядку плати комісіонеру, ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” виходило виключно з умов договорів комісії, як це передбачено ст.1013 Цивільного кодексу України (15% від суми всієї виручки від реалізації товару без ПДВ, а не від товару чи ж/д тарифу як товару). Висновок акту перевірки про те, що сума комісійної винагороди частково визначалась сторонами договорів комісій не від виручки від реалізації, а від витрат по перевезенню цього товару, на думку позивача, не відповідає дійсності (первинним документам) та суперечить вимогам діючих нормативних актів. Також зазначає, що при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 302333,38 грн. з послуг по комерційному обстеженню вагонів ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” дотримувалося вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Послуги було придбано з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях, у межах господарської діяльності підприємства і фактично використано виключно в оподаткованих операціях, що підтверджується змістом договорів з ДП «Трансгарант –Україна» та ТОВ «Універсалспецбуд МРП» і актами про надання послуг такими контрагентами лише у межах його господарської діяльності, даними бухгалтерського і податкового обліку, відповідними первинними документами, які містять всі обов’язкові реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також належним чином оформленими податковими накладними, перелік яких наведено перевіряючими у Акті перевірки. Крім того, позивач вказує, що в акті перевірки не наведено доказів та не доведено, що операція з придбання підшипників у ТОВ „Спецтеххімпостачання” була нереальною та не мала реального часу здійснення. Вказана операція підтверджується копіями витратних накладних, актів на списання матеріальних цінностей, витрачених на ремонт обладнання, будівель, споруд, цеху, які під час проведення перевірки були предметом розгляду та дослідження ДПІ. В зв’язку з чим, висновок акту перевірки про завищення суми податкового кредиту з ПДВ у серпні 2007 року на суму 212000 грн. є необґрунтованим. Щодо правомірності збільшення валових витрат 2007 року та формування податкового кредиту у жовтні 2007 року внаслідок здійснення операції з придбання редуктора до цементного млина JC33SP, R13 позивач зазначив, що у відповідності з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2355898,27 грн. на підставі першої події –списання коштів з банківського рахунку в оплату редуктора та на підставі отриманої від продавця редуктора податкової накладної. При цьому авансування коштів (попередня оплата за редуктор) відбулася на підставі та на виконання укладеного і чинного на момент перерахування коштів договору з ВАТ „ЄВРОЦЕМЕНТ груп-Україна”. Коригування податкового кредиту у сумі 2355898,27 грн. у декларації за червень 2008р. позивачем здійснено також з дотриманням вимог пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” та згідно наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого Мінюстом України 23.06.1997 р. № 233/2037 (надалі –Порядку № 165). Зменшення ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” суми податкового кредиту, як стверджує позивач, відбулось саме у періоді, коли після припинення дії договору № ЕЦГ-У/99/03/07 від 02.10.2007 р. продавцем –ВАТ «Євроцемент груп –Україна» було повернуто аванс та видано покупцю розрахунок коригування № 94/735 від 04.06.2008 р. на суму 2355898,27 грн. до податкової накладної № 735 від 02.10.2007 р. на суму 2355898,27 грн. Щодо висновку акту перевірки про порушення ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” вимог п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач стверджує, що у жовтні 2007 р. –січні 2008 р. дійсно надлишково нарахувало податкові зобов’язання з ПДВ по податковим накладним, виписаним контрагенту - Краматорській філії ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп –УКРАЇНА» на загальну суму 1962313,92 грн., включивши їх до Декларацій з ПДВ за відповідні місяці. При самостійному виявленні таких фактів, підприємство у наступних місяцях здійснювало коригування сум податкових зобов’язань у бік зменшення, шляхом виписування розрахунків коригувань до відповідних податкових накладних. Право на це передбачене положеннями п.5.1 ст.5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку № 165.

В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у первісному позові та додаткових письмових поясненнях та просили суд позов задовольнити, а спірне рішення скасувати.

Представник відповідача в письмових запереченнях на позов та в наданих під час розгляду справи усних поясненнях, з посиланням на матеріали перевірки, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування заперечень послався на ст.ст.2, 3, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.1.1, 1.2, 1.6 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст. 5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.8.6.1 п.8.6, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.2.1, пп.11.2.3. п.11.2. ст.11 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”, пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вважає, що під час здійснення господарської діяльності ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ–УКРАЇНА” в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” за рахунок віднесення до податкового кредиту частини комісійної винагороди, нарахованої не на переданий товар по договору комісії та, відповідно, не на виручку від його реалізації, а на витрати по перевезенню комісійного товару (залізнодорожній тариф), включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбаних послуг по комерційному обстеженню вагонів, з придбаних підшипників у ТОВ „Спецтеххімпостачання”, редуктора до цементного млина JC33SP, R13, безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 3 100932,29 грн., 302333,38 грн., 212000,00 грн., та 2355898,27 грн. відповідно. Також зазначив, що в порушення вимог п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем безпідставно виписувалися розрахунки коригування кількості і вартості показників по виданим податковим накладним, виписаним контрагенту - Краматорській філії ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп –УКРАЇНА»на загальну суму 1962313,92 грн. Крім того, з посиланням на ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 та 236 Цивільного кодексу України стверджував, що правочин, укладений між ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” та ТОВ „Спецтеххімпостачання”, за яким позивачу було відвантажено товар (підшипники) на суму 1272000,00, в т.ч. сплачено ПДВ –212000,00 грн., є нікчемним.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 24 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року фахівцями ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проводилась планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Балцем», за результатами якої було складено акт від 23 січня 2009 року № 51/23-104/00293060 «Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Балцем», код за ЄДРПОУ 00293060, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки про порушення ВАТ ”Балцем” пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” – заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3615265,67 грн., ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було винесено податкове повідомлення–рішення від 04 лютого 2009 року № 0000292301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 6 637 631,58 грн. (в тому числі за основним платежем –3 615 265,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –3 022 365,91 грн.).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, ВАТ ”Балцем” оскаржило його в адміністративному порядку шляхом подання первинної та повторних скарг відповідно до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, ДПА у Харківській області та ДПА України. Рішеннями податкових органів скарги позивача залишені без задоволення та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292301/1 від 27 березня 2009 року та № 0000292301/2 від 09 червня 2009 року на ті ж самі суми податкових зобов’язань.

Однак, 27.08.2009 року позивачем було отримано податкове повідомлення –рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області № 0002802301/3 від 26 серпня 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5763050,41 грн., у тому числі : за основним платежем –3615265,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2147784,74 грн.

Таким чином, відповідач при прийнятті вказаного рішення фактично скасував частину штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 874581,17 грн.

Судом взято до уваги, що 23 квітня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство «Балцем» перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ–Україна» та проведена державна реєстрація Відкритого акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна». Внаслідок чого, ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна» є правонаступником прав та обов’язків ВАТ «Балцем».

Судом встановлено, що підставою для винесення спірного рішення слугували висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем за спірний період податкового кредиту та податкових зобов’язань.

          Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” за рахунок віднесення до податкового кредиту частини комісійної винагороди, нарахованої не на переданий товар за договором комісії, та відповідно не на виручку від його реалізації, а на витрати по перевезенню комісійного товару, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за І півріччя 2008 року на загальну суму 3 100 932,29 грн., у тому числі за 2007 рік 1 795 621,37 грн. та 1 305 310,92 грн. (стор. 46 Акту перевірки), суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ „Балцем”, правонаступником якого є позивач, були укладені договори комісії на реалізацію продукції власного виробництва № ЕЦГ-У/04/01/07 від 28 грудня 2006 року та № ЕЦГУ/01/01-1/08 від 31 грудня 2007 року з ВАТ «Євроцемент груп –Україна», № ЕЦГ-Б/К/01.07 від 02 січня 2007 року та № ЕЦГ-Б/К/1/08 від 01 лютого 2008 року з Балаклійської філією ВАТ «Євроцемент груп –Україна», № ЕЦГ-99/02/07 від 01 лютого 2007 року та № ЕЦГ-К/99/04/08 від 01 квітня 2008 року з Краматорською філією ВАТ «Євроцемент груп –Україна», № ЕЦГ-СФ/Б/01/07 від 01 лютого 2007 року та № ЕЦГ-СФ/Б/01/08 від 01 лютого 2008 року з Кримською філією ВАТ «Євроцемент груп –Україна».

Виходячи зі змісту п.1.1 вказаних договорів Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента одну або декілька угод з продажу цементу на території України на умовах, погоджених Сторонами в Додатках до цих договорів. Відповідно до пунктів 4.1 договорів комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру, узгоджується Сторонами в додатках до діючих договорів. Згідно додатків до договорів комісії (специфікацій) комісійна винагорода, яка повинна бути виплачена Комісіонеру, становить 15% від суми всієї виручки від реалізації Товару, згідно умов договору без ПДВ. Крім того, додатками визначено, що транспортні витрати не входять у вартість Товару.

Відповідно до ст.1011 і ст.1018 ЦК України, за договором комісії комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за винагороду зробити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Виходячи зі змісту вказаних положень норм права, з якими за змістом узгоджуються вищенаведені договори комісії, при здійсненні операції з реалізації продукції за договором комісії комісіонер надає відповідну послугу, вартість якої компенсується комітентом.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід розуміти суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як зазначено в п.2 специфікацій, які є додатками до договорів комісії, Комісіонер забезпечує відшкодування Комітенту залізнодорожнього тарифу. Тобто, в договорах комісії відшкодування суми залізнодорожнього тарифу, понесеного Комітентом при транспортуванні товару залізничним транспортом, пов’язується саме з реалізацію продукції власного виробництва – цементу і відповідно входить до складу виручки від реалізації товару.

До того ж, представник відповідача в письмових запереченнях, наданих до суду, сам визнає, що витрати по перевезенню комісійного товару (залізнодорожній тариф) є частиною комісійної винагороди.

Враховуючи фактичні обставини у справі, на підставі досліджених у судовому засіданні договорів комісії, специфікацій (додатків) до договорів, платіжних доручень про перерахування коштів комітенту, платіжних доручень по сплаті залізничного тарифу, звітів комісіонерів, розшифровки сум залізничного тарифу за відвантажений цемент, переліків наданих послуг південною залізницею по залізничним перевезенням, суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що частина комісійної винагороди (залізнодорожній тариф) нарахована не на виручку від реалізації товару і не на переданий товар по договору комісії.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно, з дотриманням вимог наведеної норми права, було сформовано податковий кредит по вказаним договорам комісії та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості послуг комісіонера (комісійної винагороди) у розмірі 3100932, 29 грн. (1795621,37 грн. - за 2007 рік та 1305 310,92 грн. - за 1 півріччя 2008 року), визначених виходячи з їх договірної вартості, які були не тільки придбані з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства, а й фактично використані виключно в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” – завищення податкового кредиту за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р. на суму 302333,38 грн. по господарським операціям з придбання послуг по комерційному обстеженню вагонів від ДП „Трансгарант-Україна” та ТОВ „Універсалспецбуд МРП”, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі Договору № 021161/21/12-01 від 03.05.2001 року, укладеного між ВАТ «Балцем» та Харківською дирекцією залізничних перевезень, остання надає послуги Вантажовласнику по перевезенню вантажів.

Також, позивачем були укладені договори з ДП «Трансгарант –Україна» (№8/12-06 від 28.04.2006 року) та з ТОВ «Універсалспецбуд МРП» (№67/12-07 від 02.04.2007 року, згідно з умовами яких виконавець (Експедитор, Оператор-координатор) за завданням Замовника (позивач) надає послуги по перевірці придатності вагонів в комерційному відношенні.

Суд зазначає, що такий предмет договору транспортного експедирування відповідає вимогам ст. 929 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеної норми права, до вказаних договорів були укладені додаткові угоди № 1 від 16.05.2006 року та № 2 від 28.12.2006р. до договору №58/12-06 від 28.04.2006р. та № 1 від 30.11.2007р. до договору №67/12-07 від 02.04.2007р., складені протоколи погодження ціни та специфікації, відповідно до якої вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику відповідно до умов наведених договорів, узгоджується на підставі зроблених Експедитором розрахунків за представленими Замовником необхідними даними.

Положення вказаних договорів та додаткових угод до них є дійсними, оскільки вони не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

З наданих до суду письмових документів (додаткових угод) судом з’ясовано, що зміст додаткових послуг експедитора був визначений як здійснення перевірки придатності рухомого складу вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження їх замовником.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З метою виконання зобов'язань за договором (п.1.3 договорів), ВАТ „Балцем” (ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна») за спірний період отримало від ДП «Трансгарант –Україна» та ТОВ «Універсалспецбуд МРП» послуги зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження на суму 1466666,70 грн., у тому числі за 2007 рік – 916666,7 грн., 1 півріччя 2008 року - 550000,00 грн., у т. ч. ПДВ –302333,38 грн., що підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи, податковими накладними та копіями платіжних доручень за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р.

Наведені документи є доказами того, що витрати по придбанню ВАТ „Балцем” (ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна») послуг зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження, зокрема у спірний період (з 01.01.2007р. по 30.06.2008р.) здійснені позивачем у зв'язку з проведенням ним господарської діяльності, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за вказаними вище дійсними, укладеними у відповідності до норм чинного законодавства договорами та підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Більш детальний перелік послуг зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження, наданих на виконання договорів транспортного експедирування, визначено у звітах, підписаних посадовими особами позивача та ДП «Трансгарант–Україна» та ТОВ «Універсалспецбуд МРП», копії яких знаходяться в матеріалах справи і містять відомості про кількість обстежених вагонів та їх номера.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти виконання робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції, а саме: послуги зі здійснення перевірки придатності вагонів в комерційному відношенні до моменту фактичного навантаження. Вказаний акт підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг зі своєчасного забезпечення Замовника відповідним в комерційному відношенні рухомим складом визначена відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди № 2 від 28.12.2006 року до договору № 58/12-06 від 28.04.2006 року та п.3.1 договору №67/12-07 від 02.04.2007р. та становить з урахуванням ПДВ відповідно 160000,00 грн. та 130000,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт (надання послуг) за спірний період, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов’язковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. Висновок відповідача про відсутність в первинних документах інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру є безпідставним та таким, що спростовується фактичними обставинами у справі, оскільки в досліджених судом актах виконаних робіт (надання послуг) ці показники зазначені.

Крім вищевикладеного, придбання позивачем спірних послуг підтверджується податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Дані зазначені в податкових накладних відповідають змісту договору.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того, що податкові накладні, отримані позивачем від ДП «Трансгарант –Україна» та ТОВ «Універсалспецбуд МРП», відповідають вимогам чинного законодавства та підтвердили сплату грошовими коштами у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно включив суми ПДВ у розмірі 302333,38 грн. до податкового кредиту за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., по послугам, які використовуються ВАТ „Балцем” (ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна») в господарській діяльності.

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” –завищення податкового кредиту у серпні 2007 року на суму 212000,00 грн. по отриманим підшипникам від ТОВ „Спецтеххімпостачання”, використання яких у господарській діяльності не доведено, суд зазначає наступне.

З досліджених під час розгляду справи письмових доказів та пояснень представника відповідача судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань та фінансових санкцій по господарській операції з ТОВ „Спецтеххімпостачання” слугували висновки акту перевірки про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ТОВ «Спецтеххімпостачання». ДПІ стверджує, що правочин, укладений позивачем з вказаним суб’єктом, є нікчемним. Одночасно вважає цей правочин таким, що вчиненений без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивним, а відтак, не приймає в якості належних документи, якими оформлені відповідні господарські операції. Зазначає, що позивач повинен нести відповідальність, позаяк не проявив належної обачливості у виборі свого контрагенту. Внаслідок чого робить висновок, що операції з вказаним контрагентом є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. Безтоварність операцій, на думку ДПІ, доводиться відсутністю у контрагента необхідних для здійснення таких операцій основних засобів та трудових ресурсів.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Як зафіксовано фахівцями відповідача в акті перевірки ВАТ «Балцем» (стор.21), відповідно до первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, розшифровки руху коштів по розрахунковому рахунку ВАТ «Балцем» підприємство перебувало у взаємовідносинах з ТОВ „Спецтеххімпостачання”.

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки, що на підставі договору поставки № 53/07-07 від 27.06.2007р. ТОВ „Спецтеххімпостачання” відвантажило ВАТ «Балцем» товар (підшипники) у липні 2007 року на суму 1272000,0 грн., в т.ч. ПДВ –212000,00 грн. відповідно податкових накладних №43 від 27.07.2007р. на суму 636000,00 грн., в т.ч. ПДВ –106000,00 грн. та № 40 від 15.07.2007р. на суму 636000,0 грн., в т.ч. ПДВ -106000,0 грн.

Під час слухання справи позивачем, в підтвердження своєї позиції, до суду надані додаткові пояснення а також наступні документи: договір поставки № 53/07-07 від 27 червня 2007 року, паспорти підшипників за №№ 5, 6, 8 та 13, акти вхідного контролю підшипника № 121 від 19 липня 2007 року, № 122 від 19 липня 2007 року, № 123 від 03 серпня 2007 року, № 124 від 03 серпня 2007 року, видаткові накладні № 47 від 15 липня 2007 року. №50 від 27 липня 2007 року, податкові накладні № 40 від 15 липня 2007 року та № 43 від 27 липня 2007 року, платіжні доручення на перерахування коштів № 2507 від 06 липня 2007 року, № 2761 від 19 липня 2007 року, № 3139 від 08 серпня 2007 року, акт списання матеріальних цінностей на виробничі потреби від 24.10.2007р.

Судом встановлено, що придбання та оприбуткування підшипників було відображено в бухгалтерському обліку на підставі наступних документів :

витратної накладної № 47 від 15.07.2007 р., що зафіксовано у складському обліку приходним ордером від 28.08.07. № 1986 та відображено на рахунках бухгалтерського обліку наступним записом: Дт 207000 «Виробничі запаси. Запасні частини», Кт 631100 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» в сумі 530000 грн. На підставі податкової накладної від 15.07.07. № 40 нараховано податковий кредит : Дт 644000 «Розрахунки по податкам и платежам. Податковий кредит з ПДВ»; Кт 631100 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» в сумі 106000 грн.;

витратної накладної № 50 від 27.07.2007 р., що зафіксовано у складському обліку приходним ордером від 31.08.07 р. № 2111 та відображено на рахунках бухгалтерського обліку наступним записом: Дт 207000 «Виробничі запаси. Запасні частини»; Кт 631100 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» в сумі 530000 грн. На підставі податкової накладної від 27.07.07 р. № 43 нараховано податковий кредит : Дт 644000 «Розрахунки по податкам и платежам. Податковий кредит з ПДВ»; Кт 631100 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» в сумі 106000 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що за період липень-серпень 2007 року позивачем здійснено розрахунок грошовими коштами з постачальником - ТОВ „Спецтеххімпостачання” платіжними дорученнями: від 06.07.07. № 2507 на суму –318000 грн.; від 19.07.07. № 2761 на суму –636000 грн.; від 08.08.07. № 3139 на суму –318000 грн., що знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку наступним записом: Дт 371100 «Розрахунки по виданих авансах з постачальниками…»; Кт 311080 «Рахунок в банку. Поточний рахунок у нац. валюті»відповідно в сумі : 318000 грн., 636000 грн. та 318000 грн.

З доданих до матеріалів справи актів списання придбаних у ТОВ „Спецтеххімпостачання” підшипників судом встановлено, що у жовтні 2007 р. списано підшипники на реконструкцію обертальної печі на підставі акту на списання від 24.10.2007 р. № 4, 5 (Дт 152000 «Капітальні інвестиції. Придбання основних засобів», Кт 207000 «Виробничі запаси. Запасні частини»в сумі 530000 грн.); у листопаді 2007р. списано підшипники на реконструкцію обертальної печі на підставі акту на списання від 20.11.2007 р. № 10-11 (Дт 152000 «Капітальні інвестиції. Придбання основних засобів», Кт 207000 «Виробничі запаси. Запасні частини»в сумі 530000 грн).

Суд відмічає, що надані позивачем до матеріалів справи документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит регламетовано положеннями п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як випливає зі змісту пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Судом встановлено, що на дату укладання угоди з ТОВ „Спецтеххімпостачання” позивач та його контрагент були зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054"Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (надалі - Порядку №166) до податкових декларацій за серпень 2007 року було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит» у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином суд відзначає, що позивач у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість”.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

Тобто, у порушення норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби статтею 10-11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509 від 04.12.1990 року, в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Балцем» з ТОВ „Спецтеххімпостачання”. При цьому, в акті перевірки наведено ряд законодавчих норм без прив’язки до фактичних обставин матеріалів перевірки, внаслідок чого невідомо, у чому ж полягає порушення позивачем цих норм та якими діями підприємство порушило п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Крім того, у вказаних документах процитовано ряд норм Цивільного Кодексу України стосовно нікчемного правочину. Проте, відповідачем не вказано, яким же саме чином підприємство порушило наведені норми.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину. Такими доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГКУ. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ „Спецтеххімпостачання” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину –відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Таким чином, позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Спецтеххімпостачання” за серпень 2007 року, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні фахівцями та посадовими особами органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися підставою для донарахування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення ВАТ „Балцем” (ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ –Україна») п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, щодо завищення позивачем податкового кредиту у серпні 2007 року на суму 212000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновок відповідача про порушення ВАТ ”Балцем” пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” – заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3615265,67 грн. ( 3100932,29 грн. + 302333,38 грн. + 212000,00 грн.) є безпідставним, не підкріпленим жодними доказами і носить характер суб’єктивних припущень.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірность прийнятого податкового повідомлення –рішення № 0002802301/3 від 26 серпня 2009 року.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА” до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0002802301/3 від 26 серпня 2009 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5763050,41 грн., у тому числі : за основним платежем –3615265,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2147784,74 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ ”ЄВРОЦЕМЕНТ –УКРАЇНА”, код 00293060, витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після чого протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 25.12.2009 року.

          Суддя                                                                       Т.С. Перцова