Постанова № 8979977, 02.04.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

02 квітня 2010 р.                                                                       Справа № 2а-444/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

суддів - Бондара С.О., Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.

представника позивача - Шишканова О.А.

представника відповідача - Чередниченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Осота" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Осота» (далі по тексту – ТОВ «Осота», позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Шосткинська МДПІ) в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000022000/0 від 19.06.09, №0000022000/1 від 17.07.09, №0000022000/2 від 12.08.09 №0000022000/3 від 23.10.09.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11 червня 2009 року Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірма Осота» за квітень 2009 року. За результатами вказаної перевірки Відповідачем складено Акт № 637/15-02/30831095 від 11.06.09, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0000022000/0 від 19.06.09, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 466 524 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 23 326 грн. Позивач вважає висновки, викладені в Акті, помилковими та протиправними, а складене на підставі Акту податкове повідомлення-рішення незаконним з таких підстав. Протягом 2008 року внаслідок господарської діяльності Позивача, який у 2008 році був суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ відповідно до п. 11.21, п. 11.29, ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», утворився податковий кредит в сумі 626 949 грн. Вказана сума податкового кредиту була зазначена Позивачем у рядку 24 податкових декларацій з податку на додану вартість (загальної та двох скорочених) за грудень 2008 року від 20.01.09. Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 639 від 31.10.08 викладено в новій редакції ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а п. 11.21 та п. 11.29 - виключено. Зазначені зміни до закону набули чинності 01.01.09.У 2009 році Позивач, будучи платником ПДВ на загальних підставах, переніс суму податкового кредиту, що утворився у 2008 році, зменшену на суму податкових зобов'язань за січень 2009 року, що склало 624 439 грн., зі знаком «-» до рядка 8.4 податкової декларації (загальної) за лютий 2009 року. При цьому Позивач посилається на такі норми законодавства України: пп. 7.4.1. п.7.4. пп. 7.7.1 пп. 7.7.2. пп. 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ». Також позивач зазначає, що згідно з пп. 5.13.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.97 №166, в редакції Наказу ДПА від 21.10.09 №8 суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом N 639, уключаються із знаком "-" до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом N 639 («Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.08). Таким чином, позивач вважає, що пп. 7.4.1. Закону України «Про ПДВ» передбачено загальні засади виникнення у платників ПДВ податкового кредиту, а пп. 5.13.2. Порядку конкретизує порядок перенесення сум податкового кредиту, що значиться в податковій декларації з ПДВ (скороченої), до податкової декларації з ПДВ (загальної). Також позивач вважає посилання податкових органів на Роз'яснення ДПА України від 04.02.09 №2095/7/16-1116 «Щодо внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» безпідставним, оскільки він не є нормативно-правовим актом, а викладені у такому акті висновки мають рекомендаційний характер. Крім того, при заповненні податкової декларації Позивач керувався безпосередньо вимогами Закону України «Про ПДВ» та Положенням, у якому чітко наведено порядок перенесення сум податкового кредиту, що значиться в податковій декларації з ПДВ (скороченій), до податкової декларації з ПДВ (загальної).

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на наступне. ТОВ «Агрофірма Осота» до 01.01.2009 року відповідно до статті 8-1, пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», було платником податку на додану вартість та перебувало на спеціальному режимі оподаткування, а відповідно мало пільги та податок на додану вартість до бюджету не сплачувало. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджет) та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

ТОВ „Агрофірма Осота" з 01.01.2009 року не скористалась правом та не перейшла на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. Згідно наданої декларації за лютий 2009 року (загальної) (а.с. 49) ТОВ „Агрофірма „Осота" відобразило по рядку 8.4. «інші випадки» (перенесло до податкових зобов'язань) податок на додану вартість в сумі 624439,00 грн. зі знаком мінус, яка складається з сум, що були відображені в рядку 24 декларацій з податку на додану вартість (скорочених) за грудень 2008 року (а.с. 10-15). Тобто, відповідач вважає, що у суб'єктів господарювання, які до 01.01.2009 року перебували на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість і на яких не розповсюджувався спеціальний режим оподаткування після 01.01.2009 року, сума податку на додану вартість, відображена в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) сільськогосподарських підприємств та сільськогосподарських товаровиробників за останній податковий період 2008 року до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, не переноситься і з бюджету не відшкодовується.

Суд, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, як сільськогосподарський товаровиробник позивач в 2008 році користувався спеціальним режимом сплати ПДВ, що був передбачений чинними на той момент п.п. 11.21 та п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі –Закон “Про ПДВ»), Постановою Кабінету Міністрів №805 від 12.05.99 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі» (далі – Порядок №805) та Постановою Кабінету Міністрів №271 від 26.02.99 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» (далі – Порядок №271).

Відповідно до цього спеціального статусу, позивач вів подвійний облік господарської діяльності за критерієм відношення операцій до сільськогосподарського виробництва. Позивач заповнював та подавав до податкового органу три декларації з ПДВ: «загальну» та дві «скорочені»:

• за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, (загальна декларація);

• за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою);

• за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п. 11.21 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою) «Про податок на додану вартість» (декларація за скороченою формою).

В «загальній» декларації з ПДВ позивачем відображалися податкові зобов’язання та кредит, що сформувалися за рахунок операцій не пов’язаних з сільськогосподарською діяльністю, а в «скорочених» які утворилися у зв’язку з веденням сільськогосподарської діяльності.

За 2008 рік позивач, відповідно до «скорочених» декларації, накопичив в рядках 24 суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку в розмірі 626 949,00 грн., з них по в «скороченій декларації по п.п.11.21. ст. 11 Закону України «Про ПДВ» - 48370,00 грн. (а.с. 12-13), та в «скороченій декларації по п.п. 11.29. ст.11 Закону України «Про ПДВ» - 576069,00 грн. (а.с.10-11)

З 1 січня 2009 року, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон №639), спеціальний режим оподаткування було змінено. Спеціальний режим, передбачений п.п. 11.21., п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168 скасовано, а замість нього запроваджено інший спеціальний режим, передбачений ст. 8-1 Закону № 168. Позивач не виявив бажання знаходитись на відповідному режимі оподаткування згідно вимогам ст. 8-1 Закону «Про ПДВ», та з 01.01.09 перейшов на загальну систему сплати ПДВ.

Згідно наданої декларації за лютий 2009 року (загальної) (а.с. 49) ТОВ „Агрофірма „Осота" відобразило по рядку 8.4. «інші випадки» (перенесло до податкових зобов'язань) податок на додану вартість в сумі 624439,00 грн. зі знаком мінус, яка складається з сум, що були відображені в рядку 24 декларацій з податку на додану вартість (скорочених) за грудень 2008 року (а.с. 10-15).

11 червня 2009 року Шосткинською МДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірми Осота» за квітень 2009 року, на підставі якої складено Акт перевірки за № 637/15-02/30831095 від 11.06.2009 року (далі – Акт) (а.с. 19-20). За висновками проведеної перевірки, податковий орган кваліфікував описані вище дії позивача як порушення позивачем вимог ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.13.2, п. 5.13 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та наказу ДПА України від 21.01.09 №8 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість».

На підставі Акту Шосткинською МДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000022000/0 від 19.06.09 (а.с. 21), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 466 524,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 23 326,00 грн. Не погоджуючись із висновками відповідача, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (а.с. 22-23, 27-28), але йому Шосткинською МДПІ, ДПА у Сумській області, ДПА України було у задоволенні скарг відмовлено (а.с. 24-25, 29-31).

Відповідно до п.п.3.11 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п.п. 5.13.2 п.п. 5.13 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом N 639, уключаються із знаком "-" до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом № 639.

При цьому, необхідно додати, що п.п. 5.13.2 Порядку регулює порядок заповнення саме «скороченої», а не «загальної» декларації, яка подається підприємствами, які після 01.01.09 залишилися на новому спеціальному режимі сплати ПДВ сільгоспвиробниками відповідно до ст. 8-1 Закону «Про ПДВ».

Більш того, дослідженням інших правових норм, які регулюють нарахування та сплату ПДВ, судом з’ясовано, що в даному випадку для правильного вирішення справи необхідно виходити з сутності податку на додану вартість, а також правового статусу спеціального режиму сплати ПДВ, який застосовувався до позивача до 01.01.09.

В рядку 24 «скорочених» декларацій вказується сума з від’ємним значенням, яка утворюється як різниця між сумою ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та сумою ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку.

Відмінність спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств відповідно до п.п. 11.21. п.п. 11.29 ст. 11 Закону «Про ПДВ» від загальної системи полягає в тому, що зазначені підприємства не перераховують до бюджету позитивну різницю між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту, а акумулюють її на власному спеціальному банківському рахунку (Порядок №271) або перераховують її на небюджетний рахунок (Порядок №805), а також в тому, що при від’ємній різниці між цими сумами вони не мають право на включення її до загальної декларації та відшкодування з бюджету. Тобто, спеціальний режим оподаткування не передбачає розрахунків з бюджетом, відсутня як сплата ПДВ до бюджету так і відшкодування цього податку з бюджету за операціями зазначених в скорочених деклараціях.

Окрім цього, п.п. 5.13.2 п.п. 5.13 Порядку, регулюючи питання переходу підприємства зі спеціального режиму сплати ПДВ за п.п. 11.29 ст. 11 Закону № 168 на новий спеціальний режим сплати ПДВ за ст. 8-1 Закону № 168, саме тому і наказує підприємцям переносити суму з рядка 24 старої «скороченої» декларації до рядка 8.4 нової «скороченої» декларації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податковий орган обґрунтовано визначив позивачу податкові зобов’язання та застосував штрафні санкції.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, <додаткові норми >суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Осота" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022000/0 від 19.06.2009 р., №0000022000/1 від 17.07.2009 р., №0000022000/2 від 12.08.2009 р., №0000022000/3 від 23.10.2009 р., що складені Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2010 року.

Головуючий суддя                     (підпис)                     В.О. Павлічек

                              судді                                        (підпис)                    С.О. Бондар

                                                                      (підпис)                    Л.М. Опімах

Головцючий суддя                                                                      В.О. Павлічек