Постанова № 8979978, 24.03.2010, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 р.                                                             Справа № 2а-315/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Плужнікової Л.Ю.,

представника відповідача - Біловол О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підставське»до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (Липоводолинське відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підставське»(далі-позивач, ТОВ «Підставське») звернулося до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач, Роменська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000081520/0 від 18.06.2009 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 74901грн. 94коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки в акті перевірки не зазначено підстави призначення камеральної перевірки, мета її проведення та період, за який вона здійснювалась, позивачу невідомо за яке саме порушення застосовано фінансові санкції. Позивач також наголошував, що фінансові санкції нараховані відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р., яка на момент складання акту втратила чинність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, позицію, викладену в запереченні на позов (а.с.19-20, 38-39), підтримав у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим і просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні та викладених в письмових запереченнях на позов (а.с. 19-20; 38-39) було встановлено, що на ТОВ «Підставське»в період виникнення спірних правовідносин розповсюджувалась дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про ПДВ».

Згідно наведеної норми Закону, до 1 січня 2009 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 271 від 26.02.1999 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі –Порядок № 271).

Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку № 271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що Роменською міжрайонною податковою інспекцією (Липоводолинське відділення) було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, про що складено акт №18-15/23054336 від 18.06.2009 р. (а.с.5). При цьому в даному акті не зазначено яку саме декларацію було перевірено.

Як випливає з акту перевірки, посадовими особами Роменської міжрайонної державної податковою інспекції (Липоводолинське відділення) встановлено, що сума податку на додану вартість, яка в звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні сільгоспвиробника в сумі 74901грн. 94коп. не перераховано на спеціальний рахунок.

В акті перевірки зроблено висновок, що на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 74901,94 грн.

На підставі висновків акту, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000081520/0 від 18.06.2009 р., в якому зазначалося, що за порушення п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р. відповідачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 74901грн. 94коп. по податку на додану вартість (а.с.6).

В акті перевірки відповідач робить посилання на п.п. 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Посилаючись на дану норму відповідач обґрунтовує правомірність проведення перевірки, однак в акті перевірки відсутні дані про податкову декларацію, яка підлягає перевірці, відповідно відсутня можливість обчислення 30 –денного терміну, протягом якого має бути проведена перевірка, як це зазначено в наведеній нормі.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні в обґрунтування підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач зазначає п. 4 Порядку № 271, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому в судовому засіданні відповідач зазначив, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена, п.п.11.29) від 20.12.2008 року (а.с. 44-46), поданої позивачем, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання (п. 11.29 ст. 11 Закону) складає 12551,0 грн.. Строк сплати (перерахування на окремий рахунок) за вказаною декларацією становив 04.01.2008 року. В особовому рахунку платника станом на 04.01.2008 року існувала переплата у розмірі 14088,51 грн.. Таким чином, у особовому рахунку платника відбулося зменшення переплати до 1537,51 грн..

Відповідно до декларації з податку на додану вартість від 18.01.2008 року (а.с. 47-49) позивачем нараховано ПДВ у розмірі 24374 грн. (п. 11.29 ст. 11 Закону), термін сплати (перерахування на окремий рахунок) становив 30.01.2008 року, оскільки перерахування на окремий рахунок у вказаний термін позивачем не здійснено, у нього виник податковий борг у розмірі 22836,49 грн. (24374.0 грн.- 1537,51 грн.).

19.03.2008 року позивачем було перераховано кошти у розмірі 23968,55 грн. відповідно до платіжного доручення № 24 від 19.03.2008 року. Таким чином, недоїмку було погашено і в особовому рахунку платника виникла переплата у розмірі 1132,06 грн.(23968,55 грн. -22836,49 грн,).

За вересень місяць 2008 року відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 14.10.2008 року (а.с. 26-28), поданої позивачем, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання (п. 11.29 ст. 11 Закону) складає 22158,0 грн.. Термін сплати (перерахування на окремий рахунок) за вказаною декларацією-30.10.2008 року. Оскільки перерахування на окремий рахунок у вказаний термін позивачем не здійснено, у нього виник податковий борг у розмірі 21025,94 грн. (22158,0грн. -1132,06 грн.).

За грудень місяць 2008 року відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена, п.п. 11.29) від 19.01.2009 року (а.с. 23-25), поданої позивачем, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання складає 53876,00 грн.. Термін сплати (перерахування на окремий рахунок)-30.01.2009 року.

Оскільки перерахування на окремий рахунок у вказаний термін позивачем не здійснено, у нього виник борг у розмірі 74901,94 грн. (53876,00 грн. + 21025,94 грн. ).

Проти наведених пояснень позивач не заперечував.

В той же час, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачеві було визначено зобов’язання по штрафним (фінансовим) санкціям в розмірі 74901грн. 94коп. по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. В ст. 17 наведеного закону відсутні такі підставі накладення штрафних санкцій, як не перерахування платником податку, який користується пільгою на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сум ПДВ на спеціальний рахунок.

Натомість, відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку № 271, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

З огляду на системний аналіз наведених правових норм можна зробити висновок, що грошові кошти в сумі 74901, 94, які визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні в якості штрафних (фінансових) санкцій мають стягуватися до державного бюджету у безопірному порядку. Визначення ж їх в якості штрафних санкцій суперечить приписам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином відповідачем документальна невиїзна (камеральна) перевірка була проведена з грубими порушеннями Закону України «Про ПДВ», Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при чому такі порушення призвели до невірного формування висновків такої перевірки.

З урахуванням викладеного можна дійти висновку про те, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про ПДВ»та Порядку № 271 в частині своєчасного перерахування залишку податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Проте відповідальність за таке порушення має полягати в стягненні до державного бюджету у безспірному порядку таких грошових коштів, про що йшлося вище. Визначення ж таких зобов’язань у вигляді штрафних санкцій є необґрунтованим.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Додатково слід зауважити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Окрему увагу необхідно звернути на те, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який полягає у визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення Роменської МДПІ №0000081520/0 від 18.06.2009, яке за своєю суттю є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (Липоводолинське відділення) №0000081520/0 від 18.06.2010р. про сплату фінансових санкцій з податку на додану вартість в розмірі 74901грн. 94коп. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Підставське» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (Липоводолинське відділення) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (Липоводолинське відділення) №0000081520/0 від 18.06.2010р. про сплату фінансових санкцій з податку на додану вартість в розмірі 74901грн. 94коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 31.03.2010 р.