Рішення № 89799335, 04.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Справа № 160/13460/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В., за участі: предстанвика позивача представника відповідача представника третьої особи Шеретова О.В., не з`явився (повідомлений належним чином) Скосарев І.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро в порядку загального провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №324136-5353-0464 від 03.06.2019р. головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є головне управління ДПС у Дніпропетровській області) винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2019р. в розмірі 134 942,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується в винесеним податковим повідомленням-рішенням та визначеним йому податковим зобов`язанням із сплати орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599 га, з огляду на те, що:

- договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006 року, укладений між ним та Дніпропетровською міською радою, є припиненим 16.05.2009 року в зв`язку із спливом строку на який його укладено, тому відсутня підстава для нарахування орендної плати, передбачена п. 288.1 статті 288 ПК України;

- податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення- рішення за відсутності належних відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- податковий орган поза межами наданих йому повноважень та компетенції самостійно розрахував та визначив базу оподаткування - нормативно грошову оцінку земельної ділянки;

- позивач використовує земельну ділянку для провадження господарської діяльності як фізична особа - підприємець, є платником єдиного податку третьої групи та на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України його звільнено від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.01.2020 року о 10:30 год., витребувано від відповідача головного управління ДПС у Дніпропетровській області розрахунок податкового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відомості Державного земельного кадастру, на підставі який прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, як базу оподаткування, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

22 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вказує на те, що договір оренди земельної ділянки поновлено на новий строк (з посиланням на ст.33 Закону України «Про оренду землі»), позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, акт приймання-передачі земельної ділянки з оренди не складено. Зазначає, що у відповідності до абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України, п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011р., на запит податкового органу отримано лист відділу у м.Дніпро головного управління Держгеокадастру від 11.09.2017р. №8-4-0.38-1353/107-17, відповідно до якого нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0. Відповідно до коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель за 2017-2019 роки встановлено коефіцієнт індексації 1,0. Таким чином, у відповідності до п.286.5 ст.286 ПК України відповідачем було визначено суму грошового зобов`язання позивача з орендної плати. Щодо перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, то з набуттям ознак суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Наголошує на конституційному обов`язку за ст.67 Конституції України сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. На виконання вимог суду надав до матеріалів справи розрахунок орендної плати, лист Відділу у м.Дніпро головного управління Держгеокадастру від 11.09.2017р. №8-4-0.38-1353/107-17.

23.01.2020 року судове засідання відкладено на 27.02.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання призначено на 12.03.2020 року об 13 год. 50 хв.

28.01.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, де позивачем викладено міркування та заперечення проти доводів відповідача з урахуванням поданого відзиву.

30 січня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не погоджується з твердженнями відповідача, що підставою для винесення оскаржуваних податкових-повідомлень рішень є договір оренди від 29.03.2006 року, оскільки цей договір оренди за закінченням строку його дії (16.05.20199 року) був поновлений на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», проте земельна ділянка не повернута за актом приймання-передачі.

Відповідачем не спростовано та не надано правового обґрунтування наведеного у позові, зокрема, щодо правового змісту ст. 33 Закону України «Про оренду землі», який не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки за відсутності заперечень з боку сторін, а лише встановлено переважне право орендаря на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, відповідачем не спростовано викладеного у позові, а наведені ним доводи, на думку позивача, не є юридично спроможними. Позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

25 лютого 2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада надійшли пояснення щодо позову, у яких останнім зазначено, що посилання позивача проте, що строк дії договору закінчився 16.05.2009 року є необґрунтованими, оскільки вказаними нормами встановлено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а також, акт приймання-передачі повернення земельної ділянки не складався.

Не отримані місцевим бюджетом доходів від сплати земельного податку, порушують визначальні матеріальні потреби суспільства, тобто порушують інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюють економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідків, закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 09.04.2020 року о 13:30 год.

08.04.2020 року засобами електронного зв`язку за електронним цифровим підписом від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В подальшому розгляд справи було перенесено на 07.05.2020р, 04.06.2020 року.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2020р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 04.06.2020 року представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надали пояснення, аналогічні викладеному в процесуальних документах.

Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

29.03.2006 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599 га.

29.03.2006р. договір оренди землі посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Латіш І.П. за №2261.

16.05.2006р договір оренди зареєстровано ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040610400571, Комітетом земельних відносин Дніпропетровської міської ради, що підтверджено відповідними записами у договорі.

Розділом 3 «Строк дії договору» встановлено:

- п.3.1. Договір укладено на три роки.

- п.3.2.Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

- п.3.3. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

- п.3.4. Укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

У відповідності до п. 14.1. договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до п.1.2. Договору оренди цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) - 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно з п. 2.2. договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

За змістом акту приймання-передачі земельної ділянки на земельній ділянці розташовано частину блоку з гаражем. Земельна ділянка надана по фактичному розміщенню частини блоку з гаражем.

Відповідно до свідоцтва від 19.06.2001р., виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. за №3247, реєстраційного посвідчення Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації №1581-81 від 27.09.2002р., розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради №1436 від 14.12.2004р., позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна - частина блоку з гаражем (літ.Д) площею 902,7 кв.м.

З 10.11.2005р. позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 01.01.2008р позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серія НОМЕР_5 від 01.01.2008р., свідоцтвом про сплату єдиного податку серія И № 869308 від 01.01.2011р., свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_6 від 28.05.2012р., витягом з реєстру платників єдиного податку за №19004683400110 від 26.02.2019р., листом Лівобережної ДПІ Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2019р. за №1783/04-36-53-80-50-10.

З 27.12.2012р. позивач застосовує спрощену систему оподаткування, ІІІ група 5% до доходу, що підтверджується листом Лівобережної ДПІ Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2019р. за №1783/04-36-53-80-50-10 та Витягом з Реєстру платників єдиного податку за №19004683400110 від 26.02.2019р.

Відсутність заборгованості із сплати єдиного податку за 2015-2018рр підтверджується листом Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2019р. за №2607/6/04-36-53-10-17.

Відсутність заборгованості із сплати єдиного податку за спірний період - 2019р. підтверджується листом Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2019р. за № 1321/04-36-52-50-15.

Провадження позивачем господарської діяльності за адресою місяця розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2, та у відповідності до визначених видів діяльності встановлено на підставі сукупності доказів, зокрема: свідоцтв про сплату єдиного податку, договорів-замовлень на організацію поховань за 2019р., правовстановлюючих документів на нерухоме майно (частини блоку з гаражем), правовстановлюючих документів на транспорті засоби, договорів з найманими працівниками (водії, диспетчер).

11.09.2017р. відділом у м.Дніпро головного управління Держгеокадастру на запит відповідача надано лист від №8-4-0.38-1353/107-17, відповідно до якого повідомлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 сплинув 16.05.2009, примірники документів, що посвідчують права на земельні ділянки, зареєстровані з 01.01.2013 року, не надходять до управління, тому визначитись зі значенням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки та надати нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015-2016 роки не вбачається за можливим. Нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016р. №489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777 при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

03.06.2019р. головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №324136-5353-0464, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з плати за землю - фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2019р. в розмірі 134 942,49 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спріпних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного Кодексу України).

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю врегульоване Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статей 269, 270 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України) .

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Таким чином, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006р. було укладено позивачем та Дніпропетровською міською радою строком на три роки.

За умовами укладеного договору після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п.3.2). Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.3). Укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку (п.3.4).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1).

Державну реєстрацію договору проведено 16.05.2006р., що підтверджено матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, трирічний строк дії договору оренди земельної ділянки сплинув 16.05.2009 року.

Відповідно до п.12.3 договору оренди землі дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Доказів укладення договору оренди на новий строк суду не надано, як і не надано доказів звернення позивача до міської ради з наміром продовжити його дію, доказів наявності рішення міської ради про поновлення договору оренди ділянки на новий строк.

В судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що на адресу місцевої ради звернення від позивача про продовження строку дії договору не надходили та радою не приймались відповідні рішення.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що договір оренди землі від 29.03.2006р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) припинився 16.05.2009р. із спливом строку, на який його укладено.

Судом відхиляються доводи відповідача про поновлення договору земельної ділянки на новий строк (з посиланням на ст.33 Закону України «Про оренду землі») з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору- 16.05.2009р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом повідомленням.

Отже, положеннями ст.33 вказаного Закону передбачено для орендаря, який належно виконує свої зобов`язання, переважне право на укладання договору на новий строк після закінчення строку оренди. Проте, реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання певної процедури та строків. Саме по собі право на продовження дії договору оренди не означає таке продовження в автоматичному порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Отже, поновлення договору оренди відбувається шляхом звернення заінтересованої особи, прийняття на пленарному засіданні місцевої ради відповідного рішення та укладення відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди або договору оренди на новий строк.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України можна вважати, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що з клопотанням про поновлення договору оренди позивач не звертався, відповідне рішення на пленарному засіданні сесії Дніпропетровської/ Дніпровської міської ради не приймалось, додаткова угода чи договір оренди на новий строк не укладались. Правових підстав вважати, що договір оренди землі від 29.03.2006 року поновлений на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі» - не має.

Судом також відхиляються доводи відповідача про відсутність складеного акту приймання-передачі земельної ділянки з оренди, оскільки у відповідності до ст.34 Закону України «Про оренду землі» складання акту приймання-передачі є наслідком, а не підставою припинення договору оренди. Правовим наслідком невиконання орендарем обов`язку з повернення земельної ділянки є відшкодування завданих збитків орендодавцеві.

При наданні оцінки визначення податковим органом бази оподаткування при прийнятті оскаржуваного податкового повідомленням-рішення №324136-5353-0464 від 03.06.2019р., суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.271.1.1. п.271.1. ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.286.1. ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пп.14.1.42 п.14.1. ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру, це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з ст.2 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 1 статті Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що відомості з Державного земельного кадастру надаються у формі витягу або довідки.

У відповідності до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р. Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено забезпечення користування відомостями Державного земельного кадастру, видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки (п.1, п.30, пп. 36 п.4).

При визначенні бази оподаткування відповідач посилається на лист відділу у м.Дніпро головного управління Держгеокадастру від 11.09.2017р. №8-4-0.38-1353/107-17, відповідно до якого нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році буде складати: 2813,06 грн., із застосуванням Кф=2,0. Відповідач також зазначає, що відповідно до коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель за 2017-2019 роки встановлено коефіцієнт індексації 1,0. Таким чином, відповідачем було визначено суму грошового зобов`язання позивача з орендної плати.

Проте, лист відділу у м.Дніпро головного управління Держгеокадастру від 11.09.2017р. №8-4-0.38-1353/107-17, використаний відповідачем для визначення бази оподаткування, не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства, не містить визначеного органом Держгеокадастру показника нормативної грошової оцінки земельної ділянки (площею 0,1599 га з кадастровим номером 1210100000:04:002:0071), не відповідає періоду оподаткування, не містить інформації про зареєстровані речові права на земельну ділянку, землекористувачів та не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні КАС України.

Крім того, змістом вказаного листа повідомляється, що строк дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071, яка розташована за адреою: АДРЕСА_2 сплинув 16.05.2009, примірники документів, що посвідчують права на земельні ділянки, зареєстровані з 01.01.2013 року, не надходять до управління, тому визначитись зі значенням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки та надати нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015-2016 роки не вбачається за можливим.

З огляду на це, відповідач безпідставно використав при визначенні бази оподаткування лист відділу у м. Дніпро головного управління Держгеокадастру від 11.09.2017 №8-4-0.38-1353/107-17.

Суд також зауважує, що самостійне здійснення податковим органом розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки виходить за межі наданих йому повноважень, має місце підміна дискреційних повноважень Держгеокадастру.

Вирішуючи дану справу по суті, забезпечуючи принцип правової визначеності, згідно приписів ст. 78 КАС України, суд також враховує Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/3007/19, якою вирішувався спір між тими же сторонами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за попередні податкові періоди (2015-2018 роки) щодо цієї ж земельної ділянки з тих же підстав.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/3007/19 було задоволено позов ОСОБА_1 та встановлено, що:

- строк дії договору оренди від 29.03.2006 року земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , закінчився у 2009 році, сторонами не подовжувався та відсутні правові підстави для нарахування орендної плати на підставі припиненого договору оренди;

- лист від 11.09.2017 №8-4-0.38-1353/107-17 відділу у м.Дніпро головного

управління Держгеокадастру про очікувану нормативно грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0071 в 2017 році, використаний податковим органом для визначення бази оподаткування, не відповідає вимогам закону, не відповідає періоду оподаткування та не є тим документом, що дає підстави для нарахування земельного податку позивачу, не може бути використаний для визначення бази оподаткування - нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.4.2. ст.4 Податкового кодексу України загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

Плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як встановлено судом, договір оренди землі від 29.03.2006р. припинено 16.05.2009р. із спливом строку, на який його укладено, тому підстави для нарахування позивачу орендної плати за земельну ділянку у відповідності до ст.288 ПК України - відсутні.

У відповідності до ст.ст.10, 12 ПК України земельний податок (у складі податку на майно) є місцевим податком, встановлення якого віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №13/27 від 06.12.2017р. «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» з урахуванням змін, внесених рішеннями Дніпровської міської ради: №8/30 від 21.02.2018р., №5/32 від 23.05.2018р., встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частин), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено.

Таким чином, органом місцевого самоврядування визначено ставки земельного податку за користування земельними ділянками, права на які не оформлені у встановленому законодавством порядку.

Розділом XIV ПК України врегульовано спеціальні податкові режими, зокрема спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп. 4 п.297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Матеріалами справи встановлено, що у спірному податковому періоді - 2019р. позивач є платником єдиного податку ІІІ групи, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0071, площею 0,1599 га, використовує для провадження господарської діяльності, єдиний податок ним сплачено в повному обсязі.

Доказів на спростування викладеного відповідачем не надано.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи спеціальний податковий режим - спрощену систему оподаткування, що застосовується позивачем, останнього звільнено від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішені спору суд надав оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, виходячи з положень ст.2 КАС України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З огляду на викладене, позиція податкового органу щодо наявності підстав (договору оренди) для прийняття податкового повідомленням-рішення №324136-5353-0464 від 03.06.2019р. та визначення позивачу податкового зобов`язання із сплати орендної плати за земельну ділянку - не доведена, а підстави для нарахування позивачу орендної плати за земельну ділянку в розумінні статті 288 ПК України - відсутні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1349,50 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2019р. №20.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1349,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.ст.139,241-246,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за №324136-5353-0464 від 03.06.2019 р. головного управління ДПС у Дніпропетровській області, винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2019р. в розмірі 134 942,49 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) судові витрати у розмірі 1349,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 червня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук