Постанова № 8979453, 06.04.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

< Список >

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 квітня 2010 року Справа № 2а-7334/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МогиланС.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 12-00 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Близнюки»

до відповідача: Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Резнік В.О., Ковтонюк О.В.,

відповідача Голянич Г.Ю., Коваль О.О., Ковтанюк Л.С.,

Приватне сільськогосподарське підприємство «Близнюки»звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, а саме:

-№0006282310/0 від 01.09.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64088,32 грн., в тому числі 10972,48 грн. за основним платежем та 53115,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№000629/1700/0 від 01.09.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36804,75 грн., в тому числі 12268,25 грн. за основним платежем та 24536,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки ПСП «Близнюки»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. №257/2310/30459270 від 19.08.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виплата орендної плати за земельні паї сільськогосподарською продукцією не є поставкою сільськогосподарських товарів повязаним з ПСП «Близнюки»особам, не зареєстрованим платниками податку.

Позивач зазначає, що у ПСП «Близнюки»відсутні підстави для проведення коригування податкового кредиту в разі отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та в разі отримання часткової компенсації вартості придбаного насіння та садівного матеріалу.

Також позивач зазначає, що висновок податкового органу про неутримання ПСП «Близнюкиэ»з орендної плати в грудні 2008 р. податку з доходів фізичних осіб в сумі 11617,92 грн., зроблений на підставі службової записки ВПМ ДПІ в Новоукраїнському районі від 18.08.2009 р. та письмових пояснень фізичних осіб, які не є первинними документами бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути належними доказами.

Окрім того, позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про видачу в рахунок орендної плати за земельні паї 792,50 центнер озимої пшениці, оскільки насправді відповідно до відомостей на видачу орендної плати за землю за 2007 рік ПСП «Близнюки»видано 740,55 центнера на загальну суму 51538,50 грн., а тому позивач вважає, що ним правильно визначено та сплачено податок з доходів фізичних осіб із врахуванням коефіцієнту 1,176471.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву до суду не направив.

В судове засідання зявилися представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказавши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, якою встановлено, на їх думку, порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 12.04.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією з 03 серпня 2009 року по 14 серпня 2009 року проведено планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Близнюки»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт №257/2310/30459270 від 19.08.2009 р. (а.с.13-26, Т.1), де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача, Приватним сільськогосподарським підприємством «Близнюки»:

-п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2008 року на суму 10972,48 грн.;

-п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неперерахування коштів на спецрахунок в сумі 47629,60 грн.;

-ст. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2035, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб за вересень 2008 р. в сумі 61,50 грн.;

-п.п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб за вересень 2008 р. в сумі 588,83 грн.;

-п.п. 3.1 ст. 3, п.п 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб за грудень 2008 р. в сумі 11617,92 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 01 вересня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0006282310/0 з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64088,32 грн. з яких 10972,48 грн. основного платежу та 53115,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.11, Т.1);

-№000629/1700/0 з податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкції в сумі 36804,75 грн. з яких 12268,25 грн. основного платежу та 24536,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12, Т.1).

Зі змісту акту суд вбачає проведення відповідачем саме планової перевірки, що не узгоджується з назвою акту: «Про результати позапланової виїзної перевірки ПСП «Близнюки»…».

Податкове повідомлення-рішення №0006282310/0 від 01 вересня 2009 року з податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні основне податкове зобовязання, визначене даним податковим повідомленням-рішенням в сумі 10972,48 грн., нараховане відповідачем у результаті заниження, на його думку, ПСП «Близнюки»обєкта оподаткування і бази оподаткування та не включення до обсягу поставки сільськогосподарських товарів повязаним з ПСП «Близнюки»особам, не зареєстрованим платниками податку.

В акті перевірки вказано, що ПСП «Близнюки»в рахунок орендної плати за земельні паї за 2008 рік видано в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року фізичним особам 308 ц ячменю, 465 ц пшениці, 658 кг круп, 100,3 кг меду та 740 кг олії. Вартість такої продукції відповідачем визначено за звичайними цінами на загальну суму 54862,40 грн.

Відповідач в акті (стор.6 акту) зазначив, що в бухгалтерському обліку за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року видачу такої с/г продукції за 2008 рік не відображено, а тому позивач повинен сплатити 10972,48 грн. (54862,40 грн.* 20%).

В судовому засіданні представники Гайворонської МДПІ посилалися на допущені ними описки в акті перевірки та просили суд вважати за порушення не поставку сільськогосподарських товарів повязаним з ПСП «Близнюки» особам, не зареєстрованим платниками податку без оподаткування обсягу поставки податком на додану вартість, а поставку товарів фізичним особам без відповідної оплати. Документальних доказів виправлення описок в акті та доведення їх до відому позивача суду не надано.

Представники відповідача посилались на те, що фізичні особи, зазначені в додатку 8 до акту перевірки (а.с.79-81 Т.1) отримали безоплатно сільськогосподарську продукцію у видах та кількості, вказаних в цьому додатку. В обґрунтування своєї позиції до матеріалів справи відповідачем надано копії письмових пояснень, відібраних оперуповноваженими ВПМ ДПІ у Новоукраїнському районі (а.с.83-113).

В судовому засіданні встановлено, що громадяни за відповідними номерами в додатку 8 до акту перевірки ОСОБА_1 (1), ОСОБА_2 (14), ОСОБА_3, ОСОБА_4 (23), ОСОБА_5 (29) земельних паїв не мають та з ПСП «Близнюки»договори оренди не укладали, що підтверджується довідками відповідних сільських рад (а.с.150-152, 155, 156 Т.2), що йде врозріз зі змістом пояснень, наданих до суду представниками Гайворонської МДПІ (а.с.83, 96, 99, 105, 111).

Більш того, зміст пояснень та зміст додатку 8 до акту перевірки, на підставі якого здійснювався розрахунок та визначалось податкове зобовязання відповідачем, відрізняються щодо прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб.

Так, за змістом пояснення (а.с.83), інформацію надано ОСОБА_1, в додатку 8 відповідачем зазначено отримання продукції ОСОБА_1. Згідно зі змістом пояснення (а.с.99 Т.1), його відібрано у ОСОБА_3, але підписане воно ОСОБА_7., що не може бути належним доказом в обґрунтування позиції відповідача в цій частині. З тексту пояснення (а.с.102 Т.1) вбачається, що воно надане ОСОБА_6, що не може бути доказом отримання с/г продукції ОСОБА_5, про що зазначено відповідачем в додатку 8 до акту перевірки.

В судовому засіданні представники відповідача посилались на допущені неточності оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Новоукраїнському районі при відбиранні пояснень. При цьому повідомлено про те, що помилку також допущено при написанні прізвища «Цізерська», оскільки правильним є прізвище «Нізерська», бо саме вона передала в оренду позивачеві земельний пай, в обґрунтування чого надано копію списків пайовиків (а.с.201 Т.2).

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 (4) та ОСОБА_9 (20) в с.Мощене мають по одному паю а не по два, як зазначено відповідачем в додатку 8, що підтверджується відповідними довідками (а.с.153,154).

У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999, № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд критично оцінює пояснення, відібрані оперуповноваженими ВПМ ДПІ у Новоукраїнському районі (а.с.83-113), копії яких надані до матеріалів справи, оскільки з їх змісту не можливо встановити дати виплати орендної плати, періоду, за який вона виплачується, чіткого змісту та обсягу господарської операції. Крім того, обсяги сільськогосподарської продукції, зазначені в поясненнях, різняться з обсягами, вказаними Гайворонською МДПІ в додатку 8 до акту перевірки.

Більш того, з огляду на відмінність змісту пояснень з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи та досліджувались у судовому засіданні, на різницю в прізвищах та іменах при складанні пояснень та відсутність посилань на паспорти фізичних осіб, які б свідчили про встановлення особи при їх відібранні, а також враховуючи надання позивачем доказів виплати орендної плати за 2007 та 2008 роки в натуральному вигляді пшеницею та ячменем, що спростовує позицію відповідача щодо відсутності в обліку позивача таких виплат, суд вважає пояснення (а.с.83-113 Т.1) неналежними доказами обґрунтованості позиції Гайворонської МДПІ в частині здійснення додаткових виплат орендної плати за 2008 рік.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання договорів оренди земельної частки (паю) (а.с.81-103, Т.2) укладених ПСП «Близнюки»з громадянами, вказаними в додатку 8 до акту перевірки окрім ОСОБА_1 (1), ОСОБА_2 (14), ОСОБА_3, ОСОБА_4 (23) та ОСОБА_5 (29), в рахунок орендної плати за користування земельними паями за 2008 рік видано ячмінь у кількості 112 ц та пшеницю у кількості 196 ц, що підтверджується податковою накладною, відомостями на виплату орендної плати та письмовою інформацією (а.с.138-148 Т.1, 166 Т.2) та не заперечувалось в судовому засіданні представниками Гайворонської МДПІ. Дану операцію позивачем відображено в бухгалтерському обліку та сплачено 19390,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується відповідними доказами (а.с.149, 151 Т.1).

Посилання Гайворонської МДПІ на те, що видача товарів в рахунок виплати орендної плати є поставкою сільськогосподарських товарів повязаним особам, незареєстрованим платниками податку та підлягає оподаткуванню, в тому числі і посилання щодо здійснення поставки товарів без відповідної оплати суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 вказаного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР пов'язана особа особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Як встановлено в судовому засіданні, у відповідності до статуту ПСП «Близнюки»зареєстрованого державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області 17.02.2005 р. за №1425105000300015 (а.с.27-30, Т.1) орендодавці земельних часток (паїв) не володіють будь-якими корпоративними правами в ПСП «Близнюки», доказів того, що вони є посадовими особами позивача відповідачем не надано, а тому у відповідності до п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вони не є повязаними особами з ПСП «Близнюки».

Судом встановлено, що для визначення розміру податку на додану вартість ПСП «Близнюки»податковим органом у відповідності до п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовано звичайні ціни. З цією метою за основу взято довідку директора ринку із зазначенням ринкових цін (а.с.141 Т.2).

У відповідності до п.1.18. Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З огляду на зміст п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач в акті перевірки, суд вважає, що операції з виплати орендної плати сільськогосподарським підприємством за користування земельними ділянками (паями) фізичним особам не є поставкою товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, а тому посилання на таку норму є безпідставним.

Більш того, в акті перевірки відповідач посилається на те, що ПСП «Близнюки»в перевіряємому періоді мало право і застосовувало спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість, встановлений п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до змісту якого, підприємство може не перераховувати до бюджету належні до сплати суми ПДВ за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса в живій вазі, що не узгоджується з позицією Гайворонської МДПІ щодо наявності у позивача обовязку перерахування до бюджету податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає безпідставним нарахування Гайворонською МДПІ позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10972,48 грн., а відповідно і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5486,24 грн. (10972, 48 грн. х 50%), а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006282310/0 від 01 вересня 2009 року в частині 10972,48 гр. основного платежу та 5486,24 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Із розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0006282310/0 від 01.09.2009 р. (а.с.76, Т.1) вбачається, що ним, окрім штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5486,24 грн., визначено також штрафні (фінансові) санкції в сумі 47629,60 грн., що складають суму не перераховану, на думку відповідача, позивачем на спецрахунок у відповідності до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає визначення штрафних санкцій з цих підстав протиправним в звязку з наступним.

Зі змісту акту встановлено, що позивач в перевіряємому періоді придбавав паливно-мастильні матеріали та запчастини до сільськогосподарської техніки та включав суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідач вважає, що суми податку на додану вартість в розмірі 45456,36 грн. віднесено до податкового кредиту в порушення п.7.4.1., 7.4.3. та п.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, на його думку, такі паливно-мастильні матеріали та запчастини до сільськогосподарської техніки, не призначені для використання в господарській діяльності. При цьому Гайворонська МДПІ посилається на те, що за даними інспекції Держтехнагляду сільськогосподарська техніка на яку придбавались запасні частини, за позивачем не значиться.

У відповідності до п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п.7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору оренди сільськогосподарської техніки від 22.10.2002 року, укладеного позивачем з ОСОБА_10 та договору оренди, укладеного позивачем з ЗАТ «Мир»17.11.2003 року, ПСП «Близнюки»використовує сільськогосподарську техніку, на яку придбавались запасні частини та пальне (а.с.126, 128 Т.2).

Відповідно до п.п.2.3.4. зазначених договорів, обовязком орендаря (ПСП «Близнюки») є підтримання обєкту оренди в технічно справному стані та проведення за свій рахунок технічного обслуговування та ремонту, а тому посилання Гайворонської МДПІ на те, що придбані паливно-мастильні матеріали та запчастини до сільськогосподарської техніки не призначені для використання в господарській діяльності не відповідають дійсності та спростовуються наявними доказами, що знаходяться у матеріалах справи (а.с.126, 135).

Також відповідач посилається в акті перевірки на те, що в порушення п.п.4.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» ПСП «Близнюки»не відкориговано в періоді, що перевірявся, суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 21320,24 грн. в звязку з отриманням з Державного бюджету компенсації вартості основних засобів, мінеральних добрив та посівного матеріалу.

Згідно п.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем отримано 21320,24 грн. компенсації з бюджету. Розрахунок відповідно до абз.а п.4.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»до позивача не надходив.

Гайворонська МДПІ вважає, що позивачем занижено суму ПДВ до сплати по спецдекларації (п.11.29 рослинництво) на 47629,60 грн. (45456,36 грн. + 21320,24 грн. 19147,00 грн. (р.24 декларації за серпень 2008 року, що залишився непогашеним станом на 30.06.2009 року), що, в свою чергу, призвело, на його думку, до неперерахування цих коштів на спецрахунок.

Згідно до п.11.29. Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції станом на 01.12.2007 року та станом на 01.09.2008 року, відповідно до 1 січня 2008 року та 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Суд вважає, що кошти, які мають обліковуватися на спеціальному рахунку з податку на додану вартість згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, та норм Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271, не відповідають ознакам податкового зобовязання, встановленим п. 1.2. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181. Зі змісту п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, вбачається, що у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку, а тому суд приходить до висновку, що за використання не за цільовим призначенням коштів, які повинні обліковуватися на спеціальному рахунку, не може бути визначене податкове зобовязання шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0006282310/0 від 01.09.2009 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 47629,60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01 вересня 2009 року з податку з доходів фізичних осіб.

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з основного платежу, визначене даним податковим повідомленням-рішенням в сумі 12268,25 грн., нараховане відповідачем щодо трьох порушень:

- 61,50 грн. щодо застосування податкової соціальної пільги;

- 588,83 грн. щодо не застосування при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб коефіцієнту 1,176471;

- 11617,92 грн. щодо не утримання податку з доходів фізичних осіб з виданої орендної плати за користування земельними паями за 2008 рік.

Судом встановлено, що у вересні 2008 р. ПСП «Близнюки»при нарахуванні заробітної плати застосовано податкову соціальну пільгу щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які припинили трудові відносини з податковим агентом 13.09.2008 року (а.с.73, Т.1) та 24.09.2009 р. (а.с.74, Т.1) відповідно, що не заперечувалося позивачем у судовому засіданні. Обґрунтування протиправності висновку Гайворонської МДПІ щодо безпідставності застосування податкової соціальної пільги у даному випадку в якості своєї правової позиції в судовому засіданні позивачем суду не наведено.

Згідно до п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

У відповідності до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 вказаного Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

У відповідності до п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Згідно п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Суд приходить до висновку, що позивачем було безпідставно застосовано податкову соціальну пільгу при нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_11. та ОСОБА_12. у тому місяці, в якому цими особами було припинено трудові відносини з ПСП «Близнюки», в результаті чого було занижено податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 61,50 грн., а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01 вересня 2009 року в цій частині та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 123,00 грн. (61,50 грн. х 2) задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, 588,83 грн. податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб позивачеві нараховано за порушення, на думку відповідача, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-IV.

Зі змісту п. 3.4 ст. 3 вказаного Закону вбачається, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах обєкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою вказаною в даному Законі.

В судовому зсіданні встановлено, що під час перевірки, Гайворонська МДПІ дійшла висновку, що ПСП «Близнюки», розраховуючись у вересні 2008 року з орендодавцями за земельні частки (паї) за 2007 рік, видало 792,5 центнер озимої пшениці, вартість якої відповідно до шахматного балансу за вересень 2008 року становить 55300,00 грн., з яких утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 9170,00 грн. В акті перевірки податковий орган вказує, що ПСП«Близнюки»при визначення розміру податку з доходів фізичних осіб, обєкт оподаткування орендна плата, виплачена в натуральній формі, не повністю збільшена на коефіцієнт 1,176471, а тому позивачем фактично не сплачено 588,83 грн. податку (55300,00 грн. х 15% х 1,176471 9170,00 грн.).

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що відповідні висновки ними були зроблені на підставі шахматного балансу за вересень 2008 року та відомостей на видачу орендної плати за землю за 2007 рік. Також представник відповідача пояснив, що записи вказані в шахматному балансі співпали з даними, зазначеними у зведеному розрахунку, який перевіряючими використано при перевірці та взято за основу для визначення податкового зобовязання. Представник Гайворонської пояснив, що даний розрахунок виконано від руки невідомою особою, він ніким не підписаний та не засвідчений, надати його для дослідження суду немає можливості за його відсутності.

Позивач існування розрахунку заперечував. При цьому представник позивача в судовому засіданні пояснив, що фактично в рахунок орендної плати за землю за 2007 рік ПСП «Близнюки»видало орендодавцям 740,55 центнери озимої пшениці на загальну суму 51538,50 грн., що підтверджується відповідними доказами, а тому при сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 9095,00 грн. застосовано відповідний коефіцієнт саме з вартості такої кількості пшениці (51538,50 грн. х 15% х 1,176471).

Під час судового розгляду встановлено, що у відповідності до відомостей на виплату орендної плати (а.с.177-181, Т.2) ПСП «Близнюки»в рахунок орендної плати за землю за 2007 рік видано орендодавцям саме 740,55 центнерів озимої пшениці, а не 792,5 центнерів як посилається Гайворонська МДПІ. Як вбачається з досліджуваної відомості, в ній зазначено прізвища імена та по-батькові осіб, що отримували озиму пшеницю, її кількість, а також підписи отримувачів, а тому суд приймає їх як належний та допустимий доказ. Посилання ж відповідача на видачу 792,5 ц пшениці не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на відсутність спору між сторонами щодо визначення вартості пшениці, яка видавалась позивачем в рахунок орендної плати за 2007 рік, суд вважає, що позиція податкового органу про незастосування коефіцієнту при визначенні податку з доходів фізичних осіб саме щодо кількості 792,5 центнерів озимої пшениці не підтверджена будь-якими первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01 вересня 2009 року в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 588,83 грн. та штрафних санкцій в сумі 1177,66 грн. (588,83 грн. х 2) підлягає скасуванню.

Також судом встановлено, що 11617,92 грн. податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб позивачеві нараховано за порушення, на думку відповідача, п.п. 3.1 ст. 3, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ, платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є, зокрема, юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У відповідності до п.п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обєктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Згідно п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 вказаного Закону податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Гайворонська МДПІ вказує, що ПСП «Близнюки»виплатило 79-ти орендодавцям орендну плату за користування земельними паями за 2008 рік на суму 65834,88 грн., проте з вказаної суми, на її думку, не утримало та не сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб за грудень 2008 року в сумі 11617,92 грн. (65834,88 х 15% х 1,176471).

Представники відповідача вказали, що до відповідних висновків вони дійшли на підставі письмових пояснень фізичних осіб-власників земельних часток (паїв), відібраних посадовими особами ВПМ ДПІ в Новоукраїнському районі, які суд не прийняв в якості доказів з підстав викладених вище. Інших доказів в обґрунтування проведених виплат відповідачем не наведено та не надано.

В судовому засіданні директор ПСП «Близнюки»зазначив, що за 2008 рік позивачем видано в рахунок орендної плати фізичним особам ярий ячмінь та озиму пшеницю, в обґрунтування чого надано відомості про виплату орендної плати (а.с.139-149 Т.1), а також нараховано та сплачено в звязку з цим 19390,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.149-151 Т.1). Згідно змісту акту перевірки, порушень в цій частині не встановлено.

Враховуючи відсутність у позивача заборгованості з виплати орендної плати фізичним особам за користування земельними ділянками, що незаперечувалось в судовому засіданні відповідачем, з огляду на відсутність посилань в акті перевірки про не нарахування та невиплату податку з доходів фізичних осіб з таких виплат, що здійснені відповідно до відомостей про виплату орендної плати за 2007 та 2008 роки, наданих позивачем в обґрунтування своєї позиції, беручи до уваги той факт, що із наданих доказів Гайворонською МДПІ, зокрема, копій пояснень, неможливо встановити факту проведення позивачем додаткових виплат на користь фізичних осіб, крім тих, які здійснені ПСП «Близнюки» за відомостями (а.с.139-149 Т.1, а.с.177-181, Т.2), суд вважає посилання відповідача на додаткову видачу сільськогосподарської продукції фізичним особам окрім проведених та відображених в податковому обліку позивача виплат такими, що не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01 вересня 2009 року в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11617,92 грн. та штрафних санкцій в сумі 23235,84 грн. (11617,92 грн. х 2) підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. У звязку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати в сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006282310/0 від 01.09.2009 р., винесене Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким Приватному сільськогосподарському підприємству «Близнюки»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64088,32 грн., в тому числі 10972,48 грн. основного платежу та 53115,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01.09.2009 р., винесене Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким Приватному сільськогосподарському підприємству «Близнюки»визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36804,75 грн., в тому числі 12268,25 грн. основного платежу та 24536,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 12206,75 грн. основного платежу та 24413,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. В позовних вимогах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000629/1700/0 від 01.09.2009 р., винесеного Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким Приватному сільськогосподарському підприємству «Близнюки»визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36804,75 грн., в тому числі 12268,25 грн. основного платежу та 24536,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в частині 61,50 грн. основного платежу та 123,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

Присудити Приватному сільськогосподарському підприємству «Близнюки», код ЄДРПОУ 30459270 (27312, с.Червоне, Гайворонського району, Кіровоградської області, вул. Піонерська, 15) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 1,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення постанови у повному обсязі 15 квітня 2010 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан