Рішення № 89779585, 11.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 280/2971/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (вул. Василя Стуса, буд. 8А, м. Запоріжжя, 69123), в особі представника – адвоката Хілько Альони Василівни ( АДРЕСА_1 ), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) та Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (далі – позивач або ТОВ «МЗ «Квік»), в особі представника – адвоката Хілько Альони Василівни, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач 1 або ГУ ДПС у Запорізькій області) та Державної податкової служби України (далі – відповідач 2 або ДПС України), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення комісії відповідача 1 №1445120/38284929 від 28.01.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.02.2019, №1446032/38284929 від 29.01.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №3 від 01.02.2019; зобов`язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №13 від 04.02.2019 та розрахунок коригування №3 від 01.02.2019.

Крім того, просить стягнути з відповідач 2 на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МЗ «Квік» зазначило, що спірні рішення комісії відповідача 1 про відмову в реєстрації податкових накладних є безпідставними та незаконними, оскільки позивач документально підтвердив реальність здійснення господарських операцій, які повністю відповідають меті господарської діяльності підприємства.

Ухвалою від 07.05.2020 відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 03.06.2020 без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

27.05.2020 від представника відповідача 1 надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№24445), в якому зазначено, що у відповідача 1 були законні підстави для прийняття Рішень про відмову у реєстрації податкових накладних так як позивачем не в повній мірі надано запитувані документи. Отже відповідач 1 діяв в межах повноважень та у відповідності до норм Закону (Податкового кодексу України) з врахуванням поданих позивачем пояснень та документів. Також заперечує щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 28.02.2019 ТОВ «МЗ «Квік» направив до Єдиного вікна подання електронної звітності ДПС України, засобами телекомунікаційного зв`язку податкову накладну №13 від 04.02.2019, по взаємовідносинах з філією «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця, з метою її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с. 9).

Однак, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом вказано, що: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 04.02.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН» (а.с. 9 зворотній бік).

25.01.2020 позивачем, відповідно до повідомлення №13 від 25.01.2020 (а.с. 10), були надані письмові пояснення (а.с. 11) та скановані копії первинних документів на підтвердження господарської операції, а саме: Договір №ПЗ/ЦЛ-18283/Ю від 26.06.2018 (з додатками); Додаткова угода №1 від 29.12.2018 (з додатками); Додаткова угода №2 від 19.03.2019; Рахунок на оплату №0204.2 від 02.042019; Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №0204.2 від 02.042019; Товарно-транспортна накладна №0204.2 від 02.04.2019; Акт прийому - передачі обладнання з ремонту №0204.2; Платіжне доручення №1553154 від 27.06.2019; Договір про надання фізичною особою послуг водія від 04.02.2019; Акт наданих послуг від 04.02.2019; Видатковий касовий ордер №32 від 20.03.2019; Акт прийому - передачі обладнання в ремонт №1229/1 від 29.12.2018; Товарно-транспортна накладна №1229/1 від 29.12.2018; Рахунок на оплату № НОМЕР_1 від 29.12.2018; Акт надання послуг №29122018.3 від 29.12.2018; Платіжне доручення №638 від 28.02.2019; Договір перевезення №0801.2 від 01.08.2018; Договір РК-2018/1 від 07.07.2018; Договір 2019/21 від 28.01.2019; Рахунок на оплату №551 від 15.02.2019; Акт виконаних робіт (наданих послуг) №551 від 15.02.2019; Платіжне доручення №5866 від 22.03.2019; Оборотна сальдова відомість по рахунку 10 «Основні засоби»; Наказ №23-шр від 29.12.2018 (з додатком); Договір позички №1 від 01.11.2016; Договір позички №0416.1 від 16.04.2018; Атестат на право технічного обслуговування та ремонт №42 від 20.06.2019 (з додатком); Сертифікат на систему управління якістю UА80068, СУЯ 112-19 від 19.04.2019; Телеграми щодо присвоєння підприємству умовного номеру у системі УЗ; Статут ТОВ «МЗ «Квік»; Протокол №10 від 27.11.2017; Відомості з ЄДРПОУ від 29.01.2019.

Всі вищезазначені документи надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

В письмових поясненнях було повідомлено, про те, що 04.12.2018 позивач (Виконавець) та філія «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (Замовник) уклали договір №ПЗ/ЦЛ-18283/Ю, за умовами якого Виконавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, надати Замовнику послуги з капітального ремонту муфт генератора пасажирських вагонів, а Замовник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити ці послуги.

04.02.2019, на виконання умов Договору, позивач надав Замовнику послуги з капітального ремонту муфт генератора пасажирських вагонів в кількості 4 одиниці. Факт надання послуг засвідчено підписаним актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 04.02.2019 №0204.2.

Сплата за наданні послуги виконана в повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення №1553154 від 27.06.2019.

За даним фактом була виписана та відправлена на реєстрацію податкова накладна №13 від 04.02.2019.

Транспортування обладнання для проведення ремонту на територію позивача, що перебуває у користуванні позивача згідно умов договору позички від №01.11.2016 року №1, здійснювалось за рахунок позивача.

В зв`язку з чим позивачем було укладено з ТОВ «ГРЕИТ» договір перевезення №0801.2 від 01.08.2018 року. Надані послуги перевезення підтверджуються Рахунком на оплату №№ НОМЕР_1 від 29.12.2018, Актом надання послуг №29122018.3 від 29.12.2018.

Оплата за надання послуг перевезення підтверджується банківською випискою за 28.02.2019.

Після надання послуг з ремонту транспортування до місця призначення здійснювалось також за рахунок позивача.

Зазначена обставина підтверджується договором від 04.02.2019 з водієм ОСОБА_1 та актом виконаних робіт від 04.02.2019.

Оплата за надання послуг перевезення підтверджується видатковим касовим ордером №32 від 20.03.2019.

Для виконання послуг з ремонту позивач уклав договір №РК-2018/1 та №2019 з підрядником ТОВ «ЖМЕРИНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСПРЕС», за умовами якого підрядник виконує ремонт муфт генератора пасажирських вагонів на території позивача.

Надані послуги з ремонту підтверджуються Рахунком на оплату №551 від 15.02.2019 та Актом надання послуг №551 від 15.02.2019.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням №5866 від 22.03.2019.

Однак, 28.01.2020 комісією ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №1445120/38284929 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме:

договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та зазначено (документи, які не надано необхідно підкреслити) (а.с. 12).

Однак, Комісією ГУ ДПС у Запорізькій області в своєму рішенні жодного документу не підкреслено. Тобто з даного рішення не зрозуміло яких саме документів не вистачило та чому саме їх не вистачає для реєстрації.

Лише в додатковій інформації зазначено відсутні документи транспортування до виконавця та договір з виконавцем.

Проте позивачем надавались договір з виконавцем. Документи транспортування до виконавця не надавались, оскільки послуги з ремонту виконавцем надавалися на території позивача.

13.03.2019 позивач направив до Єдиного вікна подання електронної звітності ДПС України, засобами телекомунікаційного зв`язку розрахунок коригування №3 від 01.02.2019 по податковій накладній №16 від 21.01.2019, по взаємовідносинах з філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», з метою його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 40).

Однак, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом вказано, що: «відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 01.02.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН» (а.с. 41).

27.01.2020 позивачем, відповідно до повідомлення №15 від 27.01.2020 (а.с. 42) були подані письмові пояснення (а.с. 43) та скановані копії первинних документів на підтвердження господарської операції, а саме: Договір №УЗ/ЦЛ-18606/Ю від 08.11.2018 (з додатками); Додаткова угода №1 від 29.12.2018 (з додатками); Бухгалтерська довідка №0201.1 від 01.02.2019; Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.02.2019; Рахунок на оплату №0121.1 від 21.01.2019; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №0121.1 від 21.01.2019; Товарно-транспортна накладна 0121/1 від 21.01.2019; Договір позички №0416.1 від 16.04.2018; Атестат на право технічного обслуговування та ремонт №42 від 20.06.2019 (з додатком); Сертифікат на систему управління якістю UA80068, СУЯ 112-19 від 19.04.2019; Телеграми щодо присвоєння підприємству умовного номеру у системі УЗ; Статут ТОВ «МЗ «КВІК»; Протокол №10 від 27.11.2017; Відомості з ЄДРПОУ від 29.01.2019.

Всі вищезазначені документи також надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

В письмових поясненнях було повідомлено, про те, що 08.11.2018 позивач (Виконавець) та філія «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» (Замовник) уклали договір №УЗ/ЦЛ-18606/Ю, за умовами якого Виконавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, надати Замовнику послуги з ремонту, а Замовник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити ці послуги.

На підставі даного договору, 21.01.2019 планувалось відвантаження відремонтованих автоматичних муфт генератора пасажирських вагонів філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» в кількості 15 шт. і в бухгалтерській програмі були виписані документи, включно із податковою накладною №16, яка була зареєстрована в ЄРПН.

Однак, згодом, було виявлено, що фактично було відвантажено та прийнято контрагентом 10 шт. автоматичних муфт, що підтверджується актом №0121.1, товарно-транспортною накладною №0121.1 від 21.01.2019 та Актом звіряння взаємних розрахунків.

На основі цих даних, було прийняте рішення про реєстрацію і включення до податкової декларації за січень 2019 року нової податкової накладної №49 від 21.01.2019 (а.с. 46), яка б відповідала дійсності, а податкову №16 від 21.01.2019 (а.с. 45) вилучити з ЄРПН шляхом виписки розрахунку коригування №3 від 01.02.2019 (а.с. 40).

Однак, 29.01.2020 комісією ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №1446032/38284929 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №3 від 01.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме:

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та зазначено (документи, які не надано необхідно підкреслити). (а.с. 44).

Однак, Комісією ГУ ДПС у Запорізькій області в своєму рішенні жодного документу не підкреслено. Тобто з даного рішення не зрозуміло яких саме документів не вистачило та чому саме їх не вистачає для реєстрації розрахунку коригування.

Лише в додатковій інформації зазначено відсутні документи щодо постачання (перша подія).

Проте, як зазначив позивач, в даному випадку, першої події не було, а податкова накладна була виписана та зареєстровано помилково, тому й документів «першої події» бути не може.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація спірних податкових накладних (розрахунку коригування) була зупинена у зв`язку з їх відповідністю, як зазначено контролюючим органом, підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: «1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.».

Головні управління ДФС (ДПС) в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС (ДПС) постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, податковий орган був зобов`язаний у Квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Відповідачами також не надано суду ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

У пунктах 18-21 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженому 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено: «18. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. 19. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). 20. Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. 21. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства».

Згідно з пунктом 2 «Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації», затвердженого 13 червня 2017 року наказом Міністерства фінансів України №566, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №752/30620,в редакції чинній на час спірних правовідносин (далі - Порядок роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації), комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації».

Як зазначено у пункті 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отриманні з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Відповідачами не надано до суду доказів додержання вимог пункту 21 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, пункту 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів.

Крім того, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У позивача, на думку суду, були наявні документи, достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідачами не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операції цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента (ів), збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операції, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операції були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірних операцій.

В свою чергу, представником позивача до матеріалів адміністративної справи надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинам з його контрагентом (ами), які свідчать про реальність здійснення господарських операцій та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у підпункті 14.1.231 пункті 14.1 статті 14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, щодо подібних правовідносин, зазначив, «що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності».

Крім того, при розгляді даного позову по суті, суд врахує правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, в якій підстави виникнення спору та застосовані норми матеріального права подібні підставам та нормам в справі, що розглядається.

В постанові, зокрема, зазначено, що: «Судами попередніх інстанцій встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року № 679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Таким чином, в мотивувальній частині постанови Верховного Суду прямо зазначено, що лист ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18, єдиний документ яким визначаються критерії ризиковості платника податку, відповідність яким є підставою зупинення реєстрації податкових накладних, не є нормативним актом, а тому не може визначати критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.

Саме з цих підстав Верховний Суд визнав протиправним рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкових накладних позивача у справі №822/1878/18.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 цього Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини шостої цієї статті, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б надавали відповідачу право на відмову у реєстрацій податкової накладної. Податковий закон вбачає лише право на зупинення реєстрації податкової накладної. Порядок чи інший підзаконний акт не може створювати право, за своєю юридичною природою, оскільки такий підзаконний акт лише відображає порядок дій щодо реалізації законодавчих норм.

Крім того суд вважає, що ТОВ «МЗ «Квік» на виконання п. 14 Порядку №117 надано органу ДПС пояснення та запитувані первинні документи, що засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань.

У цей же час, як вже зазначалось судом, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надані документи за формою, змістом та походженням відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88)

Первинні документи, оформлені у межах укладених договорів, не мають дефекту форми, змісту або походження. Інше відповідачами не доведено.

Відповідачі, в порушення п. 21 Порядку №117 відмовляючи у реєстрації податкових накладних, не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 та від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання спірних рішень відповідача 2 протиправними та їх скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкові накладні, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС (ДПС) відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС (ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у такій реєстрації, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну подану позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовній вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з ДПС України судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8343 від 07.04.2020 (а.с. 8).

Таким чином зазначені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Також, частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №28 від 03.04.2020 з адвокатом Хілько Альоною Василівною, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002415 від 22.10.2019 (а.с. 71).

Відповідно до попереднього опису робіт (наданих послуг) від 03.04.2020, сума наданих послуг (виконаних робіт) складає 6000,00 грн., а саме:

- Підготовка позовної заяви з додатками (7 годин) 4000,00 грн.

- Відповідь на відзив (3 години) 2000,00 грн. (а.с. 74)

03.04.2020 адвокатом Хілько А.В. виставлено рахунок-фактуру №2801 щодо оплати наданих послуг на суму 6000,00 грн. (а.с. 75).

Зазначені послуги були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №8344 від 07.04.2020 (а.с. 75 зворотній бік).

Судом встановлено, що адвокатом Хілько А.В. складено та подано до суду позовну заяву з додатками. Розмір позовної заяви складає 13 сторінок, додатки до позову складають близько 70 аркушів.

Виходячи з обсягу позову та додатків до нього, суд вважає, що на їх підготовку може бути витрачено 7 години часу. Таким чином вимоги щодо стягнення судових витрат з правничої допомоги за підготовку позовної заяви з додатками в сумі 4000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, станом на 10.06.2020, відповідь на відзив представником позивача подана не була.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

Таким чином вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. за подання відповіді на відзив є необґрунтованою, документально не підтвердженою та не підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що судові витрати, сплачені позивачем, стягується відповідно до ч.1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийняті протиправні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме – ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «Машинобудівний завод «Квік» (вул. Василя Стуса, буд. 8А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 38284929) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 43143945) та Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №1445120/38284929 від 28.01.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.02.2019, №1446032/38284929 від 29.01.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №3 від 01.02.2019.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №13 від 04.02.2019 та розрахунок коригування №3 від 01.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Машинобудівний завод «Квік» (вул. Василя Стуса, буд. 8А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 38284929) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

В задоволенні вимог щодо стягнення іншої частини судових витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями), з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020.

Суддя Р.В. Кисіль