Рішення № 89778550, 12.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2020 р. Справа № 120/1593/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, представником позивача 24.04.2020 подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Втім, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №023830007535 від 13.11.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, в зв`язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

20.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення проти позову, які полягають у наступному.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) починаючи з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.

До страхового стажу позивача не було зараховано трудову діяльність в ТПФ "Іштар" з 30.05.1993 по 06.02.1998, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду. При цьому, в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків за період роботи на зазначеному підприємстві в 1998 році.

Також до страхового стажу не враховано період навчання з 04.03.1980 по 30.07.1980 згідно запису в трудовій книжці, оскільки не вказана набута кваліфікація.

Отже, на думку відповідача, рішенням № 023830007535 від 13.11.2019 ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 , у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу роботи – 26 років.

20.05.2020 на виконання вимог ухвали від 30.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало копію відмовної пенсійної справи №023830007535 від 13.11.2019 ОСОБА_1 .

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

16.09.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви додано: військовий квиток (довідка) №642, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 від 11.07.1977, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №16 від 05.09.2019, №127 від 10.09.2019, №Т-24-47062/24-30, довідка про зміну назви організації №17 від 05.09.2019, 152/ВК від 11.09.2019, довідка про прийняття на роботу (навчання) №18 від 05.09.2019, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення/перерахунок пенсії, паспорт НОМЕР_3 від 11.05.1998, трудова книжка або документ про стаж НОМЕР_4 від 14.07.1977

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №023830007535 від 13.11.2019, відповідач відмовив у призначені пенсії. У вказаному рішенні відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано трудову діяльність в ТПФ "Іштар" з 30.05.1993 по 06.02.1998, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду. При цьому, в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків за період роботи на зазначеному підприємстві в 1998 році.

Також до страхового стажу не враховано період навчання з 04.03.1980 по 30.07.1980 згідно запису в трудовій книжці, оскільки не вказана набута кваліфікація.

Відтак, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявника становить 22 роки 10 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - не менше 26 років.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Статтею 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом третім Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.

Зважаючи на наявні у матеріалах справи копії трудової книжки, судом встановлено, що вказані записи скріплені печатками підприємств, дефектів не мають та з них можливо встановити стаж роботи позивача. Відсутність коду підприємства на печатці підприємства у трудовій книжці жодним чином не спростовує факту роботи позивача на підприємстві та достовірності зазначеної у ній інформації, оскільки невідповідність печатки установленим законодавством вимогам може ставитись у провину лише підприємству та його посадовим особам.

Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача у спірний період, а уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише у разі коли відсутні відомості у трудовій книжці.

Щодо доводів відповідача щодо відсутності ідентифікаційного коду на печатці підприємства, якою засвідчено запис про звільнення позивача з ТПФ "Іштар", суд зазначає наступне.

Трудова книжка працівника не є видом звітного та/або облікового документа суб`єкта господарювання - юридичної особи, а тому дія пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118, відповідно до якого ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб`єкта і зазначається на його печатках та штампах, не може бути застосований у даному випадку.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду в постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає необхідним зазначати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої цієї статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З аналізу зазначених правових норм суд доходить висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004 року) - за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, не зарахування до стажу періоду роботи через неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки позивача, зокрема відсутності ідентифікаційного коду на печатці підприємства, суперечить нормам чинного законодавства України, у тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні страхового стажу оскаржуваного періоду, відсутність на печатці ідентифікаційного коду підприємства, якою скріплено запис про звільнення, слід оцінити критично, адже вказані обставини не можуть свідчити про не виконання позивачем роботи в ТПФ "Іштар".

Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування страхового стажу позивача з 04.03.1980 по 30.07.1980.

Стосовно періоду навчання позивача з 04.03.1980 по 30.07.1980 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці в період з 04.03.2020 по 30.07.2020 ОСОБА_1 проходив навчання в "Винницком облавтоучкомбинате" по практической подготовке водителей автомобилей 3 класса", де отримав свідоцтво № НОМЕР_5 від 01.08.1980.

Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно положень ст. 18 Закону України "Про професійно - технічну освіту", до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Тому, щодо відсутності запису в трудовій книжці щодо кваліфікації за період навчання, суд наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника (студента, учня, аспіранта, клінічного ординатора) здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник (студент, учень, аспірант, клінічний ординатор) не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Тому суд дійшов висновку про те, що наявні підстави на зарахування періоду навчання з 04.03.1980 по 30.07.1980 до страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830007535 від 13.11.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком.

Щодо похідної вимоги, заявленої позивачем, то така підлягає задоволенню з огляду на п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, в силу якої похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №023830007535 від 13.11.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період навчання з 04.03.1980 по 30.07.1980 та період роботи з 30.05.1993 по 06.02.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 16.09.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 849,41 грн (вісімсот сорок днв`ять гривень 41 копійка).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повний текст рішення складено: 12.06.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна