Ухвала суду № 89778548, 02.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

02 червня 2020 р. Справа № 120/4185/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Довбенко М.П

представника співвідповідача: Герман І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050), співвідповідача - Ліквідаційної комісії управління МВС України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця)

про: визнання неправомірним наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) про визнання неправомірним наказу.

Одночасно в прохальній частині позову позивач клопотав про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 18.12.2019 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем визнано неповажними. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 13.01.2020 подано заяву, в якій останній просив суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду. Мотивуючи подану заяву позивач вказав на те, що в 2014 році брав безпосередню участь в антитерористичної операції в батальйоні особливого призначення "Вінниця". В подальшому, перебуваючи на ротації в м. Вінниця в позивача погіршилось здоров`я, що призвело до амбулаторного лікування. Про звільнення позивача з органів внутрішніх справ останньому стало відомо після виходу з лікарняного. Втім, перебуваючи у важкому морально-психологічному стані позивач продовжив лікування у закладах охорони здоров`я, тому не мав можливості ознайомитись із наказом про звільнення. Вказана обставина підтверджується відсутністю записів у послужному списку.

Однак про підставу звільнення, а саме порушення дисципліни, позивачу стало відомо лише у вересні 2019 року при влаштуванні на роботу в територіальний підрозділ у Вінницькій області Служби судової охорони.

Так, з урахуванням вказаних вище обставин, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску звернення до суду з даним позовом та поновити процесуальний строк.

Ухвалою суду від 16.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче судове засідання на 18.02.2020 о 13:00 год.

При відкритті провадження судом не розглянуто питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду та поновлення процесуального строку, розгляд вказаного клопотання вирішено здійснювати у підготовчому засіданні.

17.02.2020 на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду від представника відповідача. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що про порушення свого права щодо підстав звільнення позивач дізнався 04.03.2015, оскільки з цієї дати був звільнений з органів внутрішніх справ та перестав виконувати свої функціональні обов`язки та правила внутрішнього розпорядку УМВС України у Вінницькій області, що підтверджується відповідною розпискою. Таким чином, перебіг строку звернення до суду із даним позовом починається з 04.03.2015.

Втім позивач звернувся до суду з даним позовом лише 18.12.2019, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 123 КАС України.

Ухвалою суду від 18.02.2020 судом залучено до участі у справі співвідповідача - Ліквідаційну комісію управління МВС України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця). Установлено строк для подання відзиву. Розгляд клопотань відкладено.

02.06.2020 в ході підготовчого судового засідання судом в сукупності поставлено на розгляд заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення процесуального строку звернення до суду та заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач підтримав подану заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечував.

Натомість представники відповідача та співвідповідача заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримали, щодо заяви позивача заперечували.

Вирішуючи подані заяви, суд враховує наступне.

Процесуальні строки, згідно ч. 1 ст. 118 КАС України - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінюючи причини пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїй практиці, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні по справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив: «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати у тому числі в аспекті права на доступ до правосуддя, яке охоплює подання позову та відкриття судового провадження у справі.

При цьому, держава Україна, як учасниця Конвенції, взяла на себе зобов`язання створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

З Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey N 22277/93).

Виходячи із наведеного праворозуміння, ЄСПЛ звертає увагу, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, а з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права, які можуть призвести до порушення самої суті права.

Відтак, з враховуючи практику Європейського Суду з прав людини та обставини, що наведені позивачем у заяві, а саме участь в антитерористичної операції та перебування на лікуванні, суд доходить висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними, а тому його заяву про поновлення такого строку належить задовольнити.

Водночас, з огляду на вищевикладене, заява представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 118, 121, 122 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення процесуального строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску звернення до суду з даним позовом та поновити процесуальний строк.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 10.06.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна