Ухвала суду № 89751590, 10.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4387/20

Провадження 2/127/682/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря- Горденко Г.О.,

представника позивача – Шумського О.І.,

відповідачів: приватного виконавця виконавчого округу

Вінницької області Турського О.В.,

представника ПАТ «Укргазбанк» - Макеєва Є.Ю.,

Рум`янцева Ю.О.,

третьої особи: представника Служби у справах дітей ВМР – Бойко М.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання представника ПАТ "Укргазбанк"- Макєєва Є.Ю. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, ПАТ «Укргазбанк», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: Служба у справах дітей ВМР, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій приватного виконавця, визнання недійсними електронних прилюдних торгів з реалізації арештованого майна – предмету іпотеки ,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходилась вищевказана цивільна справа.

Представник ПАТ "Укргазбанк"- Макєєв Є.Ю. звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у даній справі, мотивуючи його тим, що позивачі не є стороною виконавчого провадження, а тому не наділені процесуальними правами щодо оскарження дій приватного виконавця в порядку цивільного судочинства, дана справа повинна бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на його безпідставність.

Приватний виконавець Турський О.В., та відповідач ОСОБА_4 , підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей ВМР – Бойко М.П., заперечила проти заявленого клопотання.

З`ясувавши думки учасників підготовчого провадження, вивчивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявленого клопотання з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ч.1 ст. 4 ЦПК України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Крім того. Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. (Рішення Суду`у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

За вказаних вище обставин суд вважає, що спір в даному випадку є цивільно- правовим, а не публічним, а відтак повинен вирішуватись судом загальної юрисдикції.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14 грудня 2016 року по справі №6-2554цс16, публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

З огляду на це, неправильним є формальне застосування пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб`єкт владних повноважень як позивач. Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з?заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.

Таким чином, аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір».

При цьому, як зазначено у позовній заяві та підтверджено представником позивачів, ОСОБА_1 та неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не є сторонами виконавчого провадження, а відтак, позбавлені права на звернення до суду зі скаргою на протиправні дії або бездіяльність приватного виконавця в порядку, передбаченому ст. 447 ЦПК України, тому єдиним способом захисту порушеного на їх думку їх права є подання відповідного позову в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавство не містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 4 КАС України у публічно- правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 202/30/17.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 47, 55 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст. ст. 4, 17 КАС України, ст. ст. 3, 15, 45, 255, 353, 447 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Клопотання представника ПАТ "Укргазбанк"- Макєєва Є.Ю. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, ПАТ «Укргазбанк», ДП «СЕТАМ», ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: Служба у справах дітей ВМР, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій приватного виконавця, визнання недійсними електронних прилюдних торгів з реалізації арештованого майна – предмету іпотеки – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 11.06.2020 року.

Суддя: