Рішення № 89717485, 05.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2020 р. № 400/1457/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 треті особиГоловне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В,Миколаїв,54055 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34,Одеса,Одеська область,65007 провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в сумі 25 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку несвоєчасністю пенсійних виплат у період з 01.06.2016 по 30.10.2016, зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2016 по 30.10.2016, та стягнути 25000 гривень моральної шкоди.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав, що з 23.08.2015 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №487/5465/17 Головне управління ПФУ у Миколаївській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2016 р. На виконання рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії, частину перерахованого виплачено в квітні 2018 р., а решта суми виплачується частинами. В порушення ст. 55 Закону № 2262 при виплаті заборгованості відповідачем не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів. Також, позивач зазначає, що тривалий час порушення його права на отримання пенсійних виплат своєчасно та в повному обсязі фактично позбавило його можливості своєчасно отримувати медичну допомогу, призвело до суттєвої зміни звичайного життя, погіршення стану здоров`я, а тому, з урахуванням тривалості, навмисності та повторності протиправних дій відповідача, заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві зазначив, що виплата нарахованої суми пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103). Оскільки виплата різниці пенсії здійснюється у розмірі та у строки, визначені Постановою №103, вина Головного управління ПФУ відсутня, а компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню та виплаті у разі наявності вини (порушень) з боку органів ПФУ. Позивачем у позовній заяві не обгрунтовано та не доведено факт та розмір заподіяної моральної шкоди, відтак, за думкою відповідача, вимога про стягнення грошових коштів в сумі 25000 грн в якості відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Третьої особою - Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області надані пояснення, у яких третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) у письмових поясненнях зазначила про безпідставність її залучення до участі у справі, оскільки не має ніякого відношення до стягнення з Головного управління ПФУ у Миколаївській області судових витрат та моральної шкоди.

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив просив задовольнити позов у повному обсязі. Також наголосив про необхідність встановлення судового контролю, оскільки відмова у цьому буде фактично вважатися безпідставним рішенням на користь суб`єкта владних повноважень, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не сприяє своєчасному відновленню прав фізичних осіб та підриває довіру в ефективність правосуддя.

Також позивачем надані відповіді на пояснення третіх осіб, у яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Окрім цього, позивачем надані додаткові пояснення щодо обгрунтування вимог про стягнення моральної шкоди та судових витрат.

Суд розглянув справу 05.06.2020, відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 23.08.2015 р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 р. по справі № 487/5465/17 визнано незаконною діяльність посадових осіб Головного управління ПФУ у Миколаївській області щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.01.2016 р., зобов`язано Головне управління ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 р. згідно наданої довідки грошового забезпечення для перерахування пенсії ПС № 02517 - за вислугу років з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. Постанова суду набрала законної сили 27.02.2018 р.

06.03.2018 р. відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 р. з урахуванням виплачених сум. Різниця між отриманою та донарахованою за рішення суду пенсією склала 37056,69 грн.

У квітні 2018 р. відповідачем виплачено позивачу 4117,41 грн доплати, а решта суми виплачується щомісяця з пенсійними виплатами. Зокрема, у листопаді та грудні 2019 позивачу виплачено заборгованість за червень 2016, у січні 2020 - за липень 2016, у лютому 2020 - за серпень 2016, у березні -квітні 2020 - за вересень та жовтень 2016 року.

Під час відкриття провадження 09.04.2020 судом витребувано у відповідача відомості та відповідні докази щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості пенсії за вересень та жовтень 2016, що здійснені у березні та квітні 2020 року, на що відповідачем надані відповідні витяги з пенсійної справи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, але отримував відмови, мотивовані тим, що виплата донарахованої різниці пенсії здійснюється у відповідності до Постанови № 103.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищення до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.10.2018 р. у справі № 127/829/17 і від 12.02.2019 р. у справі № 814/1428/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" зазначено про те, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy).

Таким чином, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням у справі № 487/5465/17, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В цій частині позов задовольнити.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 гривень, то в задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити, зважаючи на таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, зав Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Разом з цим, частиною 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 передбачена відповідальність в разі порушення термінів виплати доходів, в даному випадку пенсії, у вигляді компенсації громадянам втрати частини доходів.

Саме таким чином наведеними нормами законодавства передбачено сатисфакцію для пенсіонерів в разі не отримання своєчасно з вини органу Пенсійного фонду України належних сум пенсій.

Позов задовольнити частково.

Встановити судовий контроль, поклавши на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020) зобов`язання подати протягом двох місяців з моменту набрання законної сили цим рішенням - звіт про виконання судового рішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Разом з цим, позивач заявляє вимоги про відшкодування судових витрат в розмірі 5496 гривень, з яких 428,50 гривень витрат на підготовку справи до розгляду ( 100 грн - використання та витрати канцтоварів, 328,50 грн-витрати на роздруківку та копіювання матеріалів), та 5067,50 гривень за відрив від звичайних занять.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення 428,50 гривень витрат на підготовку справи до розгляду, відсутні підстави для відшкодування вказаних судових витрат.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 135 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Капбінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно яких за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання по справі не призначалось, тому й про відрив від звичайних занять у зв`язку з явкою до суду не може бути й мови.

Однак, суд вважає можливим допустити, що позивачем було здійснено відрив від звичайних занять 06.04.2020, коли він подав позов, 28.05.2020 - коли ним подано відповідь на відзив, відзиви на пояснення, та 01.06.2020, коли ним подані додаткові пояснення.

Таким чином, суд, з урахуванням місця проживання позивача та складнощів пересування час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), дійшов висновку, що позивачем витрачений час на подачу адміністративного позову, відповідей на відзив та пояснень, додаткових пояснень - 3 годин.

Вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі: - з січня 2020 року - 28,31 гривень.

За таких обставин справи, позивач має право на компенсацію за відрив від звичайних занять на загальну суму 84,93 грн. (3 год. х 28,31 грн.), яка підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Щодо стягнення решти суми, заявленої позивачем в якості компенсанції за відрив від звичайних занять, слід відмовити, оскільки є необгрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2016 р. по 30.10.2016 р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.06.2016 р. по 30.10.2016 р.

4. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди відмовити.

5. Встановити судовий контроль, поклавши на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020) зобов`язання подати протягом двох місяців з моменту набрання законної сили цим рішенням - звіт про виконання судового рішення.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 84,93 гривень (вісімдесят чотири грн дев`яносто три коп).

6. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 10.06.2020