Ухвала суду № 8967825, 16.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-26/2373-2008А

16.03.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Курапової З.І. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: Сиротнин Олександр Геннадійович, паспорт НОМЕР_1, виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в АР Крим 15.12.98, довіреність № б/н від 28.12.09;

від відповідача: Говоруха Анастасія Володимирівна, посвідчення № 085575 від 29.07.09, довіреність № 1437/9/10 від 14.08.09;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л. ) від 17.06.09 у справі № 2-26/2373-2008А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Морской уголок" (вул. Набережна, буд. 6, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, буд. 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2009 позовні вимоги задоволені: податкові повідомлення-рішення № 0007682301/0 від 14.08.2007, № 0007682301/1 від 25.09.2007, № 0007682301/2 від 04.12.2007, № 0007682301/3 від 12.02.2008 на суму 122899,50 грн. в частині суми 85231,50 грн. скасовані; податкові повідомлення-рішення № 0007672301/0 від 14.08.2007 на суму 3706,50 грн., № 0007672301/1 від 25.09.2007 на суму 3706,50 грн., № 0008272301/2 від 04.12.2007, № 0008272301/3 від 12.02.2008р. на суму 3642,30 грн. в частині суми 2094,00 грн. скасовані; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Санаторій «Морской уголок»судовий збір у сумі 3,40 грн. (т.3 арк.с.144-153).

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами, спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.

.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у місті Алушті, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити(арк.с.156-160).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 16.03.2010 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Алушта було проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Морськой уголок»з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007.

За результатами перевірки складено Акт № 1028/23/24410211 від 01.08.2007 (т.3арк.с.82-135).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

-пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.4.5 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР завищення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2006 року на 13425,00 грн., за 1 півріччя 2006 року 34261,00 грн., за 9 місяців 2006 року 77610,00 грн., за 2006 рік 5585,00 грн., за 1 квартал 2007 року 13403,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період 2471,00 грн.

-пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/7-ВР від 03.04.1997 заниження податку на додану вартість на суму 106001,00 грн.,

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією м.Алушта Автономної Республіки Крим прийняті 14.08.2007 податкові повідомлення - рішення:

№ 0007672301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3706,50 грн. в тому числі за штрафними санкціями у сумі 1235,50 грн.,

№ 0007682301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 122899,50 грн. у тому числі за штрафними санкціями у сумі 40966,50 грн. (т.1 арк.с.37-38)

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової інспекції м.Алушта Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг відповідачем прийнято Рішення від 25.09.2007, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та прийнято нові податкові повідомлення рішення № 0007672301/1 на суму 3706,50 грн. та №0007682301/1 на суму 122 899,50 грн. (т.1 арк.с.29-30, т.2 арк.с.126-132).

Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.11.2007 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Алушта Автономної Республіки Крим №0007682301/0 від 14.08.2007 та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Алушта Автономної Республіки Крим № 0007672301/0 від 14.08.2007 (№ 0007672301/1 від 25.09.2007) в частині 64,20грн. застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток (т.1 арк.с.146-147, т.2 арк.с.121-125).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 07.02.2008 скарга позивача залишена без задоволення, у звязку із чим Державної податкової інспекції м.Алушта Автономної Республіки Крим прийнято податкові повідомлення-рішення

№0007682301/3 від 12.02.2008 на суму 122899,50 грн. (основний платіж - 81933 грн., штрафні санкції - 40966,5 грн.)

№ 0008272301/3 від 12.02.2008р. на суму 3642,30 грн. (основний платіж - 2471грн., штрафні санкції-1171,3грн.) (т.1 арк.с.31-32, т2арк.с.119-120).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 по справі призначена судова бухгалтерська експертиза (т.3 арк.с.22-23).

Висновком судово-бухгалтерської експертизи №50 від 26.02.2009 встановлено, що наданими на дослідження документами податкового та бухгалтерського обліку ЗАТ «Санаторій «Морской уголок»висновки Акту перевірки №1028/23/24410211 в частині заниження податку на додану вартість на суму 36675,00 грн. при проведенні санаторієм взаєморозрахунків з ТОВ «Кримська юридична група»за надані послуги за грудень 2006 року, на суму 7335,00 грн. за отриману електроенергію за жовтень грудень 2006 року, а також висновки в частині нарахування прибутку, отриманого субвикористання електроенергії ТОВ «Кримська юридична група»за 4 квартал 2006 року в частині донарахування податку на прибуток на суму 1396,00 грн. не знайшли свого підтвердження (т.3 арк.с.31-41)

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» №168/7-ВР від 03.04.1997, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-ІV.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та, з урахуванням Висновків експерта, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0007682301/0 від 14.08.2007, №0007682301/1 від 25.09.2007, №0007682301/2 від 04.12.2007, №0007682301/3 від 12.02.2008 на суму 85231,50 грн.; податкових повідомлень-рішень №0007672301/0 від 14.08.2007, №0007672301/1 від 25.09.2007, №0008272301/2 від 04.12.2007, № 0008272301/3 від 12.02.2008 в частині суми 2094,00 грн.

Стосовно заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 37508,00 грн. судова колегія зазначає, що у відповідності до Договору оренди корпусів за № 61 від 01.12.2006 ЗАТ «Санаторій «Морськой уголок»- Орендодавець передає, а ТОВ «Кримська юридична група»- Орендар приймає в тимчасове платне користування лікувальний корпус та корпус №1 2-го відділення. Об'єкт оренди передається з метою використання під розміщення працівників підрядних організацій (пункт 1.4 даного договору). Місячна орендна плата за об'єкт оренди складає 183 375,00 грн., ПДВ 36 675,00 грн. (пункт 3.2 даного договору). Додатковим Договором внесені зміни - споживач бере участь в компенсації Товариству витрат по оплаті спожитих комунальних послуг: вивіз сміття, вода, каналізація, електроенергія, що використовуються Споживачем.

Експертом по призначеній судом першої інстанції експертизі при проведенні дослідження наданих оборотно-сальдових відомостей по рахунку №3614 за грудень 2006 року по контрагентові ТОВ «Кримська юридична група»встановлено, що в грудні проведено нарахування орендної плати за договором №61 від 01.12.2006р. в сумі 220650,00 грн., однак в подальшому шляхом взаємозаліку сума заліку сплати між договорами одного і того контрагента склала по листу 220050,00 грн.

При дослідженні реєстру виданих податкових накладних ЗАТ «Санаторій «Морськой уголок»за грудень 2006р. експертом встановлено, що по контрагенту ТОВ «Кримська юридична група»виписані податкові накладні всього на суму 162 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27 133,33 грн.).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Експертом встановлено, що за грудень 2006 року проведено нарахування податкових зобов'язань за вказаною нормою по ТОВ «Кримська юридична група»в сумі ПДВ 27133,33 грн.

При дослідженні та співставленні реєстрів виданих накладних з декларацією по податку на додану вартість ЗАТ «Санаторій «Морськой уголок»за грудень 2006 року, експертом відхилень не виявлено.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заниження податку на додану вартість на суму 36675,00 грн. при проведенні санаторієм взаєморозрахунків з ТОВ «Кримська юридична група»за надані послуги в частині надання в оренду приміщень і надання комунальних послуг за грудень 2006 року не підтверджується наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, розбіжність з актом перевірки - 36 675,00 грн. у бік зменшення податку на додану вартість утворилась за рахунок того, що в акті не взятий до уваги норми пункту 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно заниження податку на додану вартість на суму 7335,00 грн. по спожитій санаторієм електроенергії за жовтень-грудень 2006 року судова колегія вважає необхідним зазначити, що Договором №б/н від 01.01.2006, укладеним між ТОВ «Кримська юридична група»- Споживач та ЗАТ «Санаторій «Морськой уголок»- Товариство встановлено, що даний договір укладений на предмет того, що Споживач бере участь в компенсації Товариству витрат по оплаті спожитих комунальних послуг: вивіз сміття, вода, каналізація, електроенергія, що використані Споживачем на території будівництва в м. Алушта, вул. Набережна, 24 адміністративної будівлі по вул. Глазскрицкого,12, а також послуг з обслуговування водопровідних, каналізаційних і електричних мереж (пункт 1.1. даного договору).

Пунктом 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При дослідженні картки рахунку 3615 ЗАТ «Санаторій «Морськой уголок»по контрагентові ТОВ «Кримська юридична група»за період з 01.01.2006 - по 31.03.2007 експертним висновком встановлено, що за жовтень, листопад, грудень 2006 року електроенергія в адрес ТОВ «Кримська юридична група»не нараховувалася, рахунки не виставлялися, отже висновки Акту про донарахування податкових зобов'язань за жовтень, листопад, грудень 2006 року. по показниками витрат електроенергії по ТП №319 ТОВ «Кримська юридична група»за вказаний період документально не підтверджуються, оскільки підставою для нарахування податкового зобов'язання є первинний документ, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію субспоживачу - рахунок і акт виконаних робіт.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжність з актом перевірки в сумі 7335,00 грн. у бік зменшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість утворилась за рахунок того, що в акті не взята до уваги відсутність первинних документів, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію.

Відносно неврахування доходу, отриманого від надання у субкористування електроенергії ТОВ «Кримська юридична група»за 4 квартал 2006, внаслідок чого донараховано податок на прибуток на суму 1396,00 грн., судова колегія зазначає, що при дослідженні зведеного бухгалтерського регістру встановлено, що за жовтень, листопад, грудень 2006 року електроенергія в адресу ТОВ «Кримська юридична група»не нараховувалася, рахунки не виставлялися.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пункту 4.16 статті 4 вказаного Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

У судової колегії відсутні підстави для неприйняття висновків судово-бухгалтерської експертизи з урахуванням статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в зазначеній частині.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.09 у справі № 2-26/2373-2008А залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.09 у справі № 2-26/2373-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 березня 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис З.І.Курапова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна