Рішення № 89670303, 02.06.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/575/20

Провадження №: 2-а/398/37/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" червня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП Шаповала Василя Леонідовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії серії ВР №104340 від 14 лютого 2020 року,

встановив:

Позивач звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову серії ВР №104340 від 14 лютого 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 лютого 2020 року інспектором взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Шаповалом В.Л. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 104340, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Згідно постанови, суть порушення полягає у тому, що позивач 14 лютого 2020 року о 21 год. 54 хв. в Кіровоградській області м. Олександрія на перехресті вул. Г. Сталінграду та вул. І.Франка ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ НОМЕР_1 в якого була технічна несправність згідно до ПДР, а саме експлуатація заборонена - відсутній передбачений конструкцією автомобіля лівий бризговик, чим порушив п. 31.4.07 е ПДР, скоївши таким чином адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. При перевірці документів водій відмовився пред`явити документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс, чим порушив п. 2.4 а ПДР України. Вважає вказану постанову не обґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Також він посилається на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, стверджує, що не відмовляється надати документи поліцейським, однак був згоден це зробити лише за умови початку розгляду ними справи про адміністративне правопорушення, а також послався на порушення поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року вказану вище позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

7 травня 2020 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Свій відзив обґрунтовує тим, що 14.02.2020 року при здійсненні патрулювання екіпажем відповідачем та його напарником було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ 1105, номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись у Кіровоградській області, м. Олександрія на перехресті вул. Г. Сталінграда та вул. І.Франка з технічною несправністю згідно до п. 31.4.7 “е” ПДР: відсутній передбачений конструкцією автомобіля лівий бризговик, при перевірці документів водій відмовився пред`явити документи, а саме, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 “а” ПДр України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до відеофіксації на ТЗ ЗАЗ 1105, державний номерний знак НОМЕР_2 під час руху був відсутній лівий задній бризговик, що є порушенням п.п.31.4.7 “є” ПДР України та являє собою склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Після зупинки ТЗ, під час здійснення перевірки документів відповідно до п.2.4 ПДР України та ст. 32 Закону України “Про національну поліцію”, водій відмовився надати для перевірки документи визначені п.п.2.1 “а,б, ґ”. Працівники патрульної поліції мали обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача у відповідності до п. 2,3 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію”, оскільки були усі підстави вважати, що водієм порушено п.п. 31.4.7 “є” ПДР України, а відтак вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, що в свою чергу зумовило виникнення у поліцейського права на реалізацію повноважень вимагати у позивача пред`явлення документів, які водій зобов`язаний мати та пред`явити на вимогу працівника поліції, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗАкону України “Про дорожній рух” та п. 2.4 та п. 2.1 “ґ” ПДР України. Відповідач виславловлював позивачу неодноразову законну вимогу пред`явити для перевірки у відповідності до п. 2.4 та п.2.1 ПДР України посвідчення водія відповідної категорії та відповідно до ст. 32 Закону України “Про національну поліцію” документи, яким би встановлювалась його особа. Позивач таку законну вимогу проігнорував та неодноразово категорично відмовляється надати для перевірки посвідчення водія, у зв`язку з відсутністю на його думку складу адміністративного правопорушення у його діях та до моменту початку розгляду адміністративної справи, що він неодноразово підтверджує під час розмови з поліцейським. Позивач був попереджений, що у відповідності до вимог чинного законодавства особа повинна мати при собі та пред`являти для перевірки на вимогу поліцейського посвідчення водія, а дії щодо відмови виконання законодавчого визначений обов`язок являють собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Отже, відповідач у відзиві наголошує на тому, що те, що позивач не згоден з діями поліцейських не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №464/1470/17 та Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі № 682/2232/16-а. Отже, вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України “Про Національну поліцію” та КУпАП, виконуючи його службові обов`язки, а отже вважає, що в його діях відсутні будь-які неправомірні дії. Відповідач вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність. Як зазначалось вище у відзиві, відповідач вважає, що працівники поліції мали обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача, що в свою чергу зумовили виникнення у поліцейського права на реалізацію повноважень вимагати у позивача пред`явлення документів, які зобов`язаний мати та пред`являти на вимогу працівника поліції. Як зазначалось вище у відзиві, позивач таку вимогу поліцейського ігнорував, у зв`язку з відсутністю, на його думку, складу адміністративного правопорушення в його діях. ОСОБА_1 був попереджений, що у відповідності до чинного законодавства особа повинна мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського посвідчення водія, а дії відмови виконати законодавчо визначений обов`язок являють собою склад адміністративного правопорушення, відтак у випадку невиконання законних вимог поліцейського він буде затриманий для припинення адміністративного правопорушення та встановлення його особи. Відповідно до обставин справи водій неодноразово стверджував, що в нього є відповідні документи, але надати їх він відмовляється. Відповідно до ст. 262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може проводитися органами внутрішніх справ (Національною поліцією) та їх посадовими особами при вчиненні особою правопорушень ПДР. Частиною 3 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, що затверджена наказом МВС України від 06.11.2016 р. № 1376 встановлення, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд речей і вилучення речей та документів, яке проводиться уповноваженими посадовими особами органами поліції. Відповідач звертає увагу суду, що особу було неодноразово попереджено про застосування до неї адміністративного затримання у випадку подальшого невиконання ним законних вимог працівника поліції для припинення адміністративного правопорушення та встановлення його особи для складання адміністративних матеріалів. Однак, як вбачається із відеофіксації особа продовжувала вчинення адміністративне правопорушення і відмовилась надати взагалі документи, які б підтверджували її особу та її право керувати ТЗ. Відтак, враховуючи факт ігнорування позивачем неодноразових законних вимог працівника поліції щодо пред`явлення документів на право керування ТЗ та взагалі будь-яких встановлення його особи та наявності достатніх підстав вважати, що особа порушила п.п.2.4 2а” т, 2.1 та 31.4.7 “є” ПДР України, враховуючи, що інші законодавчо-визначені заходи впливу були недієвими та неефективними, позивачу було повідомлено, що його затримано у порядку визначеному ст.ст. 261,262 КУпАП та висловлено законну вимогу добровільному порядку прослідувати із працівниками поліції до Олександрійського ВП ГУНп для встановлення його особи та складання адміністративних матеріалів. Відповідач вважає, що обраний ним захід цілком відповідав вимогам ст. 29 Закону України “Про Національну поліцію”. Відразу після досягнення мети застосування адміністративного затримання, а саме встановлення особи правопорушника та складання адміністративних матеріалів затримання було припинено у відповідності до ч. 7 ст. 30 Закону України “Про Національну поліцію”. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що виконуючи свої службові обов`язки в його діях відсутні будь-які неправомірні дії.

28 квітня від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та квитанція про сплату ним судового збору.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС розгляд справи проводиться без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та доводи позову і вдзиву, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити з таких підстав.

Суд встановив, що 14 лютого 2020 року інспектором управління патрульної поліції в Кіровоградській області Шаповал В.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВР №104340, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Згідно постанови, суть порушення полягає у тому, що 14 лютого 2020 року о 21 годині 24 хвилині у Кіровоградській області у м. Олександрії на перехресті вул. Героїв Сталінграда та вул. Івана Франка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якого була несправність згідно до ПДР експлуатація заборонена, а саме відсутній передбачений конструкцією автомобіля лівий бризговик, чим порушив п.31.4.7 “е” Правил дорожнього руху. При перевірці документів водій відмовився пред`явити документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування власників транспортних засобів, чим порушив п.2.4 “а” Правил Дорожнього руху.

Відповідач надав суду як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення диск з відеозаписом. Цей відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис. В оскаржуваній постанові зазначено лише, що до постанови додаються “фото і відеофіксація”, однак не зазначено яким саме технічним засобом вона була здійснена. Відсутність такої інформації у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності суперечить статті 283 КУпАП та, враховуючи правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17 та у постанові від 15.11.18 у справі №524/5536/17, є підставою для визнання наданих відповідачем відеозаписів недійсними доказами.

Водночас, відповідно до ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 визнає, що 14 лютого 2020 року його зупинили поліцейські. Після пояснення причин зупинки, як зазначено у позовній заяві, “інспектор Шаповал попросив надати йому посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс для перевірки”. У відповідь, як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 погодився надати зазначені документи за умови “відкриття розгляду справи” про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини, як вбачається з тексту відзиву, визнаються також і відповідачем: “водій неодноразово стверджував, що у нього є відповідні документи, але надати він їх відмовляється”.

Також ці обставини, крім визнання їх обома сторонами у позові і відзиві, підтверджуються також і наданим позивачем відеозаписом, який був досліджений судом та з якого вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейським. Після зупинки поліцейський підійшов до автомобіля, представився та пояснив причини зупинки транспортного засобу, а саме відсутність передбаченого конструкцією автомобіля бризковика та недостатнє освітлення номерного знака, також на вимогу водія поліцейський пред`явив власне посвідчення. Після цього водій вимагав у поліцейських доказів вчинення ним порушення Правил дорожнього руху. Портім поліцейський на підставі п.2.4 “а” Правил Дорожнього руху висловив ОСОБА_1 вимогу пред`явити для перевірки зазначені вище документи. У відповідь ОСОБА_1 зазначив, що надасть такі документи лише після того як поліцейські розпочнуть розгляд справи про адміністративне правопорушення, з приводу якого вони його зупинили. У подальшому ОСОБА_1 висловлював свою незгоду з діями поліцейських, був затриманий, однак не надав їм для перевірки зазначені документи.

Відповідно до п.2.1 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1

Із зазначених норм Правил дорожнього руху вбачається, що підставою для вимоги поліцейського пред`явити для перевірки вказані у п.2.1 документи є лише зупинка транспортного засобу поліцейським з дотриманням Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 31 ЗУ “Про національну поліцію” поліція може застосовувати , зокрема, такі превентивні заходи: перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Відповідно до ст. 35. ЗУ “Про національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби , зокрема, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху та/або якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Як зазначено вище, суд у справі встановив, що поліцейський, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , вичерпно повідомив водію причину зупинки, що відповідає вимогам ст. 31, 35 ЗУ “Про національну поліцію”. Твердження водія ОСОБА_1 про відсутність доказів порушення ним правил дорожнього руху, які були причиною зупинки, не вказують на протиправність дій поліцейських щодо зупинки автомобіля протиправними. Покладення на поліцейського обов`язку збору вичерпних доказів порушення водієм ПДР або наявності у автомобіля очевидних ознак технічної несправності, зокрема і відсутності бризковика та недостатнього освітлення номерного знаку, ще до зупинки транспортного засобу і обов`язку пред`явити такі докази водію одразу після зупинки, суперечило б зазначеним положенням ЗУ “Про національну поліцію”, відповідно до яких зупинка водія є превентивним поліцейським заходом (ст.31 зазначеного закону), тобто застосовується для попередження правопорушень, а також суперечило б нормам КУпАП, відповідно до яких поліцейський уповноважений збирати докази як до, так і після зупинки транспортного засобу. Водночас, поліцейський виконав передбачений ч.2 ст. 31 ЗУ “Про національну поліцію” обов`язок повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. За таких обставин зупинка поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була правомірною.

З огляду на викладене, положення оскаржуваної постанови щодо порушення водієм ОСОБА_1 п.31.4.7 “е” Правил дорожнього руху слід тлумачити як виклад поліцейським згідно статей 280, 283 КУпАП обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме підстав для зупинки транспортного засобу.

Оскільки зупинка поліцейським транспортного засобу була правомірною, згідно п.2.4 “а” ПДР поліцейський був уповноважений після зупинки автомобіля вимагати у водія ОСОБА_1 пред`явлення зазначених у п.2.1 ПДР документів для перевірки. Такий поліцейський захід є превентивним, був вчинений поліцейським згідно ст. 31, 35 ЗУ “Про національну поліцію” і не був пов`язаний розглядом справи про адміністративне правопорушення. Зазначений закон, КУпАП, та Правила дорожнього руху не передбачають жодних інших умов та підстав для такої вимоги поліцейського, крім правомірної зупинки поліцейським транспортного засобу. Зокрема, така вимога поліцейського не залежить від того, чи розпочав поліцейський розгляд справи про адміністративне правопорушення та, як зазначено вище, не може бути поставлена у залежність від того, чи зібрав поліцейський на момент зупинки або вимоги пред`явити документи для перевірки докази вчинення водієм порушення ПДР, які були причиною зупинки автомобіля.

Отже, твердження водія ОСОБА_1 про те, що він згоден надати передбачені п.2.1 ПДР документи лише після початку розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення та фактичне ненадання ним таких документів поліцейському на його вимогу слід тлумачити як фактичну відмову ОСОБА_1 надати ці документи на вимогу поліцейського, що є порушенням п. 2.4 “а” Правил дорожнього руху, за що законом передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд також відхиляє доводи позовної заяви про порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже, як вбачається із доводів позовної заяви і наданого позивачем відеозапису, поліцейський до прийняття рішення у справі (винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності) оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив ОСОБА_2 його права і обов`язки. Також поліцейський одразу після зупинки транспортно засобу оголосив про здійснення відеофіксації та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зазначив, що правопорушення полягає у відмові у наданні документів на вимогу поліцейського та доказом цього правопорушення є відеозапис та фотофіксація, які були надані ОСОБА_3 , для ознайомлення. При цьому факт відмови ОСОБА_3 надати поліцейському документи згідно п.2.4 “а” ПДР, як зазначено вище, визнають обидві сторони та він підтверджується наданим суду позивачем відеозаписом. Поліцеський також заслухав пояснення ОСОБА_3 . Дослідження поліцейським доказів правопорушення у цьому випадку полягало в особистому спостереженні поліцейським відмови водія ОСОБА_2 у наданні ним документів згідно п.2.4 “а” ПДР, яке згідно повідомлення поліцейського фіксувалося на відеозапис. Також поліцеський розглянув клопотання ОСОБА_2 , зокрема і щодо ознайомлення з матеріалами справи, та надав йому для огляду відеозапис. Окрім цього, сам ОСОБА_2 визнає, що не надав поліцейським для перевірки документи, висунувши їм свої умови, що, як зазначено вище, є фактичною відмовою надати поліцейському документи для перевірки та порушенням п.2.4 “а” ПДР. Також поліцесткий ознайомив ОСОБА_2 з прийнятою постановою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 істотних порушень, які призвели б до порушення права на захист та/або неправильного вирішення справи.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що справа відносно нього мала бути розглянути на місці вчинення адміністративного правопорушення, адже розгляд справи у приміщенні відділу поліції був проведений у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на місці події відмовився надавати документи, які посвідчують особу та був затриманий для встановлення особи та складання адміністративних матеріалів. За таких обставин розгляд поліцейським справ у приміщенні відділку поліції, куди було доставлено ОСОБА_1 , є правомірним.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 77, 241-243, 246 КАС України, ст.ст. 222, 247, 251, 258, 268, 276, 283, 287, 288 КУпАП, суд

вирішив:

Відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до інспектора Управління патрульної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції Шаповал Василя Леонідовича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення,

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 272, 286, 297 і п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті та підписаний суддею 2 червня 2020 року.

Суддя Орловський В.В.