Рішення № 89668084, 13.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5512/19

Провадження 2/206/100/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 лютого 2020 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича, третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

за участі представників:

позивача, адвоката Скороход А.О.,

третьої особи, адвоката Черкавського Ю.С.,

встановив:

01 жовтня 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича, третя особа – Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44295899 від 28.11.2018 р. 13:45:39 про реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 /А за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ: 00039019 та запис про проведену державну реєстрацію права власності №29151079 від 26.11.18р. 13:37:28 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, винесеного Державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_2 . Стягнути з Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича на його користь сплачений судовий збір в сумі 768,40грн.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.03.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та позивачем було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/72-8 з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26.03.2023, на забезпечення якого між позичальником та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») було укладено договір іпотеки № 51. Предметом іпотеки стало домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2007р. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання між позивачем та третьою особою не укладено. 26.11.2018р. відповідачем було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння за АТ «Укрсоцбанк». Позивач вважає рішення державного реєстратора Чернецького М.А. щодо реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки право власності на предмет іпотеки могло відбутися виключно за умови укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Тому відповідач та третя особа порушили вимоги ЗУ «Про іпотеку» (в редакції від 12.05.2006р.) та ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім цього на предмет іпотеки неодноразово було накладено арешт: 17.10.12р., 03.10.2018р., 22.11.2018р. Перехід права власності відбувся попри те, що іпотечне майно перебувало під арештом (а.с.1-3).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник третьої особи Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Черкавський Ю.С. надав письмові пояснення, за змістом яких, останній вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Зазначив, що мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника). Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", встановлено тільки щодо примусового відчуження такого майна без згоди власника. Вказаний Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дію решти нормативно - правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а тому існує тільки правова підстава, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, виконавчі надписи нотаріусом не вчинялися, виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виконання виконавчих документів не здійснювалося. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалося. Положеннями іпотечного договору передбачено таке застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем забезпеченого зобов`язання. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, відповідач придбав право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані, і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України. Право власності набуто на підставі застереження, встановленого в іпотечному договорі, у відповідності до приписів чинного законодавства, та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - вважають, що позивачем не були доведені вимоги позову, та не надані належні докази на обґрунтування своїх висновків. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду". Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Верховний Суд в своїй Постанові від 23 січня 2018 року по справі № 61-1727св17 (760/16916/14-ц) також дотримується позиції, що банк має право на визнання за собою права власності на предмет іпотеки і це не є порушенням норм законодавства України. Також зазначив, що державний реєстратор неналежний відповідач у справі, що є підставою для відмови у позові (а.с.45-52, 138-139).

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Скороход А.О. в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому. Зазначили, що державний реєстратор не мав права перереєструвати право власності на будинок під час того, як було накладено арешт.

Представник третьої особи, адвокат Черкавський Ю.С. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що реєстратор не може бути відповідачем в даній категорії справ, відповідачем має бути банк, який набув право власності на майно.

Відповідач державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький М.А. не використав своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України, через оголошення, розміщене на офіційному сайті «Судова влада» і судові повістки, в матеріалах справи міститься конверти які направлялися відповідачу з позначкою «адресат не знайдено». У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

03.10.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.33).

31.10.2019 року позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів (а.с.40).

Ухвалою судді від 31.10.2019 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «АГЕНЦІЯ АДМІНСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» Чернецького Михайла Андрійовича, 49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4, реєстраційну справу щодо реєстрації права власності на домоволодіння яке складається з житлового будинку загальною площею251,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв.м., підвалу літньої кухні, вбиральні, душу навісу, споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1706207512101 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код юридичної особи 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Витребувно у Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «АГЕНЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» Чернецького Михайла Андрійовича, 49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 4, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 442959 від 28.11.2018 року, винесене державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «АГЕНЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ» Чернецьким Михайлом Андрійовичем щодо державної реєстрації права власності на домоволодіння яке складається з житлового будинку загальною площею 251, 2 кв.м., житловою площею 91.6 кв.м., підвалу, літньої кухні, вбиральні, душу, навісу, споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – НОМЕР_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код юридичної особи НОМЕР_2 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 (а.с.87).

31.10.2019 року представником третьої особи подано письмові пояснення з додатками (а.с.45-52).

31.10.2019 року представником третьої особи заявлено клопотання про заміну сторони (а.с.88).

Увалою судді від 31.10.2019 року клопотання представника третьої особи задоволено. Замінено третю особу АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа Банк» (а.с.87а).

23.12.2019 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову (а.с.115).

Ухвалою від 26.12.2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку загальною площею 251,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв.м., підвалу, літньої кухні, вбиральні, душу, навісу, споруд та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного домоволодіння.

Ухвалою судді від 28.01.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.131а).

11.02.2020 року від Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на виконання ухвали суду від 26.12.2019 надали повідомлення (а.с.137).

13 лютого 2020 року представником третьої особи подано письмові судові дебати (а.с.138-139).

13 лютого 2020 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом заслухано позивача та його представника, представника третьої особи, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.03.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/72-8 з максимальним лімітом заборгованості 100000 доларів США зі сплатою 13,5% річних та комісій за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 26 березня 2023 року (а.с.14-24).

27.03.2008 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір № 51, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення іпотекодавцем зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/72-8 від 27.03.2008, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем наступне нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 251,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв. м., підвалу, літньої кухні, вбиральні, душу, навісу, споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 вересня 2007 року, посвідченого 17 вересня 2007 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 7482 (а.с.25-30)

Статтею 4 цього договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація.

Так п. 4.1 передбачено у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 договору визначено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку; або звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за номером інформаційних довідок 147342746 від 29.11.2018 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності АТ «Укрсоцбанк» на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/72-8 від 27.03.2008 та іпотечного договору № 51 від 27.03.2008, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за індексним номер 44295899 від 28.11.2018. Підстави виникнення обтяжень: арешт нерухомого майна, накладений Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ в межах виконавчого провадження № 34733532 від 09.10.2012 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151410); арешт, накладений Самарським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ в межах виконавчого провадження № 40642588 від 07.11.2013 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151834); приватним виконавцем виконавчого округу у Дніпропетровській області Куземченко А.С. в межах виконавчого провадження № 57318756 від 02.10.2018 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151751); приватним виконавцем виконавчого округу у Дніпропетровській області Щигарцевим І.В. постановою № 57750107 від 21.11.2018 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151678) (а.с.11-13).

23.02.2018 року за вих. № USB/39 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» направили ОСОБА_1 (на адреси: АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 ) повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вимагають сплатити борг за кредитним договором, розмір якого становить на 21.02.2018р. 219571,12 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 21.02.2018р. складає 5944436,86грн. Попереджено, що в порядку ст. ст. 35,36 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (а.с.83).

На підтвердження відправлення повідомлення ОСОБА_1 третьою особою надано реєстр відправлень, квитанцію та поштове повідомлення про вручення 27.02.2018р. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84-86).

Відповідно до звіту № ВА 180904-106 про незалежну оцінку вартості домоволодіння загальною площею 251,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 від 04 вересня 2018 року ринкова вартість складає 2225956грн., в тому числі: ринкова вартість житлового будинку 2081946грн., ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0529га 144010,00грн. (а.с.63-82).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року (справа № 206/1462/19, провадження №2/206/632/19) позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту задоволено повністю. Звільнено з-під арешту нерухоме майно, яке належить Акціонерному товариству «Альфа-Банк», а саме домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 251,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв. м., підвалу, літньої кухні, вбиральні, душу, навісу, споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ в межах виконавчого провадження № 34733532 від 09.10.2012 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151410); Самарським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ в межах виконавчого провадження № 40642588 від 07.11.2013 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151834); приватним виконавцем виконавчого округу у Дніпропетровській області Куземченко А.С. в межах виконавчого провадження № 57318756 від 02.10.2018 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151751); приватним виконавцем виконавчого округу у Дніпропетровській області Щигарцевим І.В. постановою № 57750107 від 21.11.2018 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 29151678). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (а.с.116-121).

Рішенням № 5/2019 Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, зокрема визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15.10.2019р. (а.с.53-62).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності з частиною 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 48 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Частинами 2, 3 статті 51 ЦПК визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено. При цьому така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси.

Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

Судом встановлено, що оспорені реєстраційні дії, учинені відповідачем, були здійснені на ініціативи та в інтересах АТ «Укрсоцбанк».

Між тим, згідно з позовною заявою АТ «Укрсоцбанк» набуло процесуального статусу третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог. При цьому позовні вимоги були висунуті до іншої особи – державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича, який не вчинив жодних дій, що б порушили майнові права позивача на спірний будинок, і діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Такий висновок суду полягає у тому, що за змістом позовної заяви спір виник з приводу порушення права власності позивача на будинок внаслідок дій АТ «Укрсоцбанк» і державного реєстратора щодо реєстрації такого права за АТ «Укрсоцбанк» та направлений на перевірку законності дій іпотекодержателя з дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Клопотань про заміну відповідача у справі або про залучення до участі у справі інших співвідповідачів протягом розгляду справи від позивача не надходило.

З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявленого до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича позову.

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16, Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №11-96апп18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №14-275цс18, від 07.11.2018 у справі №11-961апп18.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду і в останній такій постанові від 30.01.2019 №79834955 (справа №755/10947/17), яка відповідно до статті 263 ЦПК також підлягає урахуванню судом.

Аналізуючи довід позивача щодо наявності чинного арешту, накладеного на предмет іпотеки, суд доходить такого висновку.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що умовами договору іпотеки сторони узгодили, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом передачі іпотекожержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, в порядку, встановленому ст.ст. 37, 38 ЗУ «Про іпотеку». Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункти 4.1., 4.5. іпотечного договору).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

- копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

- заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 №74838788 (справа №757/14247/13-ц), яка відповідно до статті 263 ЦПК також підлягає урахуванню судом.

Аналізуючи довід позивача на порушення відповідачем та третьою особою ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» слід зазначити наступне.

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово відстрочує примусове стягнення на майно.

Тому підстав для застосування мораторію для реєстрації переходу прав власності на підставі застереження, що міститься у договорі іпотеки, суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та встановлені у судовому засіданні обставини, надані докази, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляціного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року.

Суддя А.О. Сухоруков