Постанова № 8966775, 08.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2010                                                                                           № 34/280

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Литвин Ю.А., довіреність б/н від 23.12.2009 року;

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2010

у справі № 34/280 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

до                                                   Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Печерської філії

про                                                   визнання недійсними договору поруки № 2665-1 від 25.06.2008

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом про визнання недійсними договору поруки №2665-1 від 25.06.2008 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» подало на нього апеляційну скаргу в якій просило суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Відповідач у судові засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, які містяться в матеріалах справи. Ухвалою суду від 30.03.2010 р. розгляд даної справи був відкладний до 08.04.2010 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

25 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів» було укладено Договір поруки №2665-1.

Згідно п. 1 Договору поруки, його предметом було надання поруки ПОРУЧИТЕЛЕМ (ВАТ КЗГЛВ) перед ФАКТОРОМ (ПАТ КБ «ПриватБанк») за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЗ-техснаб» (далі - БОРЖНИК) своїх обов’язків за Договором про здійснення факторингу від 25.06.2007 року №2665-корп-фк (далі - Договір факторингу).

Отже, укладенню зазначеного договору поруки передувало підписання Договору №2665-корп-фк про здійснення факторингу від 25 червня 2008 року, який було укладено між ПАТ КБ Приватбанк, ВАТ КЗГЛВ та ТОВ «ЗАЗ-техснаб».

За Договором факторингу ФАКТОР надав ВАТ КЗГЛВ кошти в сумі 3000000,00 (три мільйони) гривень, а ВАТ КЗГЛВ зобов’язався: повертати кошти в строк до 90 днів з моменту виникнення заборгованості на протязі до 25.06.2009 року, сплачувати за його користування у період до 28 числа кожного місяця відсотки, виходячи з відсоткової ставки 5,38% за 90 календарних днів від дати складання реєстру поставки товарів та винагороди за кредитне обслуговування у розмірі 0,1 % від суми встановленого ліміту, а у випадку порушення строків повернення коштів – сплачувати подвійну облікову ставку НБУ у дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі факторингу.

При цьому у п. 2.5.1 Договору факторингу визначено наступне: «Відповідно до ст. 1082 ЦК України платежі за договором поставки № 8 від 28 вересня 2007 року здійснити за наступними реквізитами нового кредитора: «рахунок № 2909 9 052751 075, Одержувач: Відкрите акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів», Банк одержувача: Печерська філія ПриватБанку, МФО: 300711, Код ЄДРПОУ: 00149593 відповідно до реєстрів до даного Договору».

Отже, судом встановлено, що зобов’язанням ТОВ «ЗАЗ-техснаб» за Договором факторингу було зобов’язання здійснити платіж за реквізитами, що зазначені у попередньому абзаці. А тому, ВАТ КЗГЛВ згідно договору поруки поручилось саме за цими зобов’язаннями ТОВ «ЗАЗ-техснаб».

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, Господарський суд м. Києва виходив з того, що позивач не довів, що поручителем та кредитором за Договором поруки є одна й та ж сама особа, а зазначення в Договорі факторингу найменування одержувача – ВАТ КЗГЛВ за банківським рахунком № 2909 9 05275 1075 є внутрішньобанківською технічною операцією з метою ідентифікації даної факторингової операції. Зазначене, на думку суду першої інстанції, є підставою визнати позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ЗАТ КБ ПриватБанк у своїх поясненнях зазначав, що рахунок № 2909 9 05275 1075 є банківським рахунком, а кошти, які на ньому обліковуються, є коштами банку.

Як вбачається з пояснень відповідача щодо внутрішньобанківської розшифровки змісту рахунку № 2909 9 05275 1075:

2909 – балансовий банківський рахунок, на якому обліковується кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку; 9 – ключ; 0527 – рахунок факторингової операції; 51075 – порядковий номер при відкритті рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦКУ, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Суть договору поруки полягає у тому, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов’язується виконати борг боржника замість останнього. З ознаки односторонності договору поруки випливає те, що кредитор у договорі поруки наділений лише правами, а поручитель – лише обов’язками. Таким чином, у договорі поруки повинно існувати дві особи, одна з яких (кредитор) має право вимагати від поручителя виконання обов’язку боржника, який виник у нього перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Отже, згідно чинного законодавства України, боржник повинен виконати своє зобов’язання на користь кредитора.

Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженої Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280, балансовий рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» призначений для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Як слідує із п. 4 зазначеної Інструкції, кредиторська заборгованість - це сума зобов’язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до статті 139 ГКУ майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Враховуючи, що кредиторська заборгованість не є ані річчю, ані цінністю, не може вироблятися чи використовуватися у діяльності суб’єктів господарювання, враховується в пасиві балансу, то вона й не може бути майном.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що рахунок 2909 П (тобто, пасивний) «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» є балансовим банківським рахунком, на якому обліковуються кошти банку» суперечить п. 4 Інструкції № 280 щодо кредиторської заборгованості та ст. 139 ГК України, оскільки кредиторська заборгованість не є майном, а отже не може бути об’єктом права власності банку.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, прийняв докази відповідача щодо того, що зазначення найменування отримувача – ВАТ КЗГЛВ за банківським рахунком 2909 є внутрішньобанківською технічною операцією з метою ідентифікації факторингової операції. Господарський суд м. Києва також прийняв доводи ПАТ КБ ПриватБанк щодо того, що при отриманні коштів на рахунок № 2909 9 05275 1075 автоматично відбувається погашення заборгованості перед банком – фактором за факторинговою операцією: ЗАТ КБ ПриватБанк – ТОВ «ЗАЗ-техснаб» - ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів».

Однак, висновок відповідача та суду першої інстанції не підтверджується нормами чинного законодавства.

Відповідно до Інструкції НБУ № 280, балансовий рахунок 2909, на який повинні зараховуватися кошти від боржників Позивача, як і звичайний поточний рахунок клієнта в банку, є пасивним, що в свою чергу означає, що збільшення залишку на цьому рахунку є збільшенням розміру зобов’язань банку (кредит рахунку), а зменшення залишку – зменшення заборгованості банку (дебет рахунку). Відповідно до вказаної Інструкції НБУ за кредитом рахунку 2909 відображаються суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, а за дебетом рахунку – суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Отже зарахування коштів на цей рахунок означає збільшення заборгованості Відповідача перед Позивачем, що в свою чергу означає набуття Позивачем права вимоги, тобто майнових прав, що є об’єктом права власності Позивача.

Глава 72 ЦКУ містить положення щодо договору банківського рахунку. Згідно п. 4. ст. 1066 ЦКУ положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 3 ст. 1066 ЦКУ, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно Інструкції НБУ № 280, Рахунок 2909 є транзитним. Згідно п. 4 Інструкції № 280, термін «транзитні рахунки» означає рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що зазначення найменування одержувача – ВАТ КЗГЛВ за банківським рахунком 2909 є внутрішньобанківською технічною операцією з метою ідентифікації факторингової операції, суперечать положенням п. 4 Інструкції НБУ № 280 щодо транзитних рахунків та ст. 1066 ЦК України.

При обґрунтуванні своєї позиції Відповідач не надав суду жодних інших доказів її правомірності окрім того, що при отриманні коштів на даний рахунок автоматично відбувається погашення заборгованості перед банком – фактором за факторинговою операцією.

Таким чином, аналіз апеляційним судом матеріалів справи та чинного законодавства України показав, що оскільки одержувачем платежу на рахунок № 2909 9 052751 075 є Відкрите акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів», то ТОВ «ЗАЗ-техснаб» по Договору факторингу стало зобов’язаним перед ВАТ КЗГЛВ, а тому кредитором за договором поруки №2665-1 від 25.06.2008 року слід визнавати ВАТ КЗГЛВ.

Відтак, суд погоджується з доводом позивача щодо того, що у зобов’язанні про сплату коштів боржником, яке випливає з договору поруки № 2665-1 від 25.06.2008 року поручитель та кредитор є однією і тією ж юридичною особою, а тому порушено принцип, закладений у ч.1 ст. 626 ЦКУ щодо наявності в договорі не менше ніж двох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦКУ, зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про визнання недійсним договору поруки №2665-1 від 25.06.2008 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів», є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Виходячи із вищезазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів».

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 р. у справі № 34/280 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Визнати недійсним Договір поруки №2665-1 від 25 червня 2008, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів».

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Печерської філії (м. Київ, вул. Предславінська, 19, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» (м. Київ, вул. Еспланадна, 30а, кв. 7, код ЄДРПОУ 30912975) 42,5 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.04.10 (відправлено)