Постанова № 8966771, 13.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2010                                                                                           № 22/444

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились;

відповідача:                    Стасюк Н.М. – дов. №22 від 12.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому р-ні м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2002

у справі № 22/444 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Сервіс"

до                                                   Державної податкової інспекції у Жовтневому р-ні м.Києва

про                                                   визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОП-Сервіс” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва (далі - відповідач) №160/21514789/26-04 від 06.12.2000р. „Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування”, мотивуючи це тим, що позивач не порушував вимог податкового законодавства, у зв’язку з чим підстави для застосування до нього фінансових санкцій відсутні.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході перевірки позивача, за результатами якої складено Акт №086/т/26-179 від 01.12.2000р., було виявлено порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування, що призвело до заниження позивачем суми податкових зобов'язань і завищення суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), яка підлягає відшкодуванню за грудень 1998р. та січень-травень 1999р. При цьому, відповідач наголошував на тому, що у вантажно митних деклараціях (далі - ВМД), наданих на перевірку, були зазначені відомості про ветеринарні свідоцтва на продукцію, яка експортувалася. Однак, відповідно до інформації, одержаної від Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України (лист №15-2-11-118 від 18.02.2000р.) вказані у ВМД ветеринарні свідоцтва взагалі не видавалися на дану продукцію або видавалися іншим підприємствам. З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає, що операції по продажу товарів, вивезених (експортованих) позивачем, згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, повинні оподатковуватись за ставкою 20%. За порушення, виявлені при перевірці, відповідачем і було прийнято оскаржуване позивачем рішення про застосування та стягнення з позивача фінансових санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/444 позов було задоволено, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва №160/21514789/26-04 від 06.12.2000р. „Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування” на загальну суму 1746308,78 грн. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- зазначені у Акті перевірки ВМД, були оформлені Київською регіональною митницею та не є анульованими, тому, незважаючи на неналежність номерів ветеринарних свідоцтв, ВМД, що засвідчують експорт товарів, є дійсними;

- факт експорту товарів за спірними ВМД відповідачем не заперечується;

- посилання відповідача на положення статтей Митного кодексу України та Постанову №2 Пленуму Верховного суду України від 26.02.1999р. „Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” не можуть бути застосовані при визначені ставки з ПДВ, а тому судом не приймаються до уваги;

- позивач не може нести відповідальність за дії його контрагентів при поставці товарів на умовах ЕХW за Інкотермс-90, в т.ч. за отримання та надання для контролю ветеринарних свідоцтв, які не відносяться до документів, підтверджуючих факт експорту товарів;

- Законом України „Про державну податкову службу в Україні” не передбачено право контролю та застосування санкцій податковими органами щодо отримання та використання ветеринарних документів. Тож, правових підстав для застосовування 20% ставки при обчисленні ПДВ за товар, який був проданий позивачем та вивезений з митної території України по ВМД, які не визнано недійсними та не анульовано, відповідач не має.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/444.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема. щодо заниження позивачем податкових зобов’язань і завищення суми ПДВ, яка підлягала відшкодуванню за грудень 1998р., січень-травень 1999р., а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме положення Законів України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про ветеринарну медицину”, „Про податок на додану вартість”, Митного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного вирішення справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2002р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.11.2002р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2002р. провадження у справі №22/444 було зупинено до завершення кримінальної справи, порушеної 03.09.1999р. відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за фактом розкрадання державного майна в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 Кримінального кодексу України, а також зобов‘язано Державну податкову інспекцію у Солом‘янському районі м. Києва повідомити про результат розгляду кримінальної справи.

Державна податкова інспекція у Солом‘янському районі м. Києва повідомила суд про те, що кримінальна справа у відношенні посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України в 1999р., слідчим відділенням ПМ ДПІ у Солом‘янському районі м. Києва не порушувалась. Натомість, 29.06.2000р. прокуратурою у Солом‘янському районі м. Києва була порушена кримінальна справа №54-1235 у відношенні посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за ознаками злочину, передбаченого ст. 148-2 ч.3 Кримінального кодексу України, яку було передано за підсудністю до СУ ГУ МВС України у м. Києві.

          Листом №12/3-197 від 23.01.2008р. СУ ГУ МВС України у м. Києві повідомило апеляційний суд про те, що кримінальна справа №54-1235 до відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, СУ ГУ МВС України в м. Києві не надходила. При цьому також було повідомлено, що в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, СУ

ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №20-2868, порушена 03.09.1999р. за фактом заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовими особами підприємства „Топ-сервіс” (ч.5 ст. 191 КК України).

На численні запити Київського апеляційного господарського суду про надання відомостей щодо результату розгляду вищевказаної кримінальної справи №20-2868 відповіді не надійшло.

В частині 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З метою з’ясування наявності обставин, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №22/444, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2010р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2010р.

В судове засідання 30.03.2010р. представник позивача не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2010р. надав письмові пояснення.

Дослідивши надані представником відповідача пояснення та додані до них докази, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.03.2010р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №22/444 було поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2010р.

В судовому засіданні 13.04.2010р. представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просив суд скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/444 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких пояснень з приводу обставин, викладених в апеляційній скарзі відповідача, суду не надав, поважності причин нез’явлення та ненадання витребуваних судом документів згідно ухвали від 30.03.2010р. не повідомив.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.12.2000р. першим заступником начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва Підрушняком В.І., на підставі ст. 11 Закону „Про систему оподаткування” та п.7 ст. 11 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, було прийнято Рішення №160/21514789/26-04 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування, згідно з яким за порушення ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до позивача застосовано санкції в однократному розмірі у сумі 87158,20 грн. та в двократному розмірі в сумі 1047994,92 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 17-18).

Вищезгадане рішення прийнято на підставі Акту №086/т/26-179 від 01.12.2000р. „Про результати тематичної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на додану вартість за грудень 1998р., січень, лютий, березень, квітень, травень 1999р. ТОВ „ТОП-СЕРВІС” (том справи – 1, аркуші справи – 19-28).

В ході перевірки було встановлено, що позивач протягом 1998- 1999 років здійснював продаж (експорт) м'ясних консервів на територію Російської федерації Товариству з обмеженою відповідальністю „Аметист” та Товариству з обмеженою відповідальністю „Северторг”, на підтвердження чого перевіряючим були надані вантажно-митні декларації та ветеринарні свідоцтва. При цьому, Товариству з обмеженою відповідальністю „Аметист” позивач поставив: на підставі ВМД №503195 від 14.12.1998р. - товар вартістю 217 895,51 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 771546; на підставі ВМД №503196 від 14.12.1998р. - товар вартістю 217 895,1 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 771545; на підставі ВМД №850112 від 26.01.1999р. - товар вартістю 25887,31 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 771625; на підставі ВМД №850134 від 03.02.1999р. - товар вартістю 217 893,51 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 771546; на підставі ВМД №503196 від 14.12.1998р. - товар вартістю 209506,22 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 769481; на підставі ВМД №850135 від 03.02.1999р. - товар вартістю 209506,22 грн. з ветеринарним свідоцтвом А769482; на підставі ВМД №503195 від 14.12.1998р. - товар вартістю 217895.51 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 771546; на підставі ВМД № 850425 від 26.02.1999р. - товар вартістю 153690,45 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767726; на підставі ВМД №850426 від 26.02.1999р. - товар вартістю 230195,39 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767726; на підставі ВМД №850465 від 05.04.1999р. - товар вартістю 249068,68 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767982; на підставі ВМД №850466 від 05.04.1999р. - товар вартістю 249068,68 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767983; Товариству з обмеженою відповідальністю „Северторг”: на підставі ВМД №850546 від 16.04.1999р. - товар вартістю 249 264,82 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 768007; на підставі ВМД №850547 від 16.04.1999р. - товар вартістю 249 264,82 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 768008; на підставі ВМД №850546 від 30.04.1999р. - товар вартістю 153 670,87 грн. з ветеринарним свідоцтвом А767963; на підставі ВМД №850677 від 30.04.1999р. - товар вартістю 153 670,87 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767962; на підставі ВМД №850714 від 14.05.1999р. - товар вартістю 153 596,47 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767987; на підставі ВМД №8505715 від 14.05.1999р. - товар вартістю 153 596,47 грн. з ветеринарним свідоцтвом А 767987.

Відповідач стверджує, що в наданих позивачем на перевірку ВМД були зазначені неправдиві відомості про ветеринарні свідоцтва на продукцію, яка експортувалася, оскільки вказані у ВМД ветеринарні свідоцтва взагалі не видавалися на дану продукцію або видавалися іншим підприємствам.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач дійшов висновку про те, що операції по продажу товарів, експортованих позивачем у періоді, за який проводилась перевірка, повинні оподатковуватись за не за нульовою ставкою, як передбачено в пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, а за ставкою 20% згідно з п.6.1 ст. 6 названого Закону.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На час здійснення експортних операцій та проведення перевірки правовий режим експорту м’ясних консервів регламентувався нормами Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” №959 від 16.04.1991р., Закону України „Про ветеринарну медицину” №2498 від 25.06.1992р., Митного кодексу України (від 12.02.1991р.) та іншими нормативно правовими актами.

В ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (в редакції, чинній на момент перевірки) наведено визначення терміну „експорт товарів”, як продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням цих товарів через митний кордон України.

Згідно зі ст. 25 Митного кодексу України, яким було врегульовано порядок переміщення товарів за митний кордон України на момент проведення перевірки, підприємства, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, а також громадяни, які перетинають митний кордон України, зобов'язані в належних випадках подати митниці необхідні для митного контролю документи. Перелік та порядок подання таких документів визначаються Державною митною службою України відповідно до законодавства України про митну справу, цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про ветеринарну медицину” (в редакції Закону України №566/96 від 05.12.1996р.), готові харчові продукти тваринного походження - це консерви м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, масло вершкове, маргарин, жири, сухе молоко, продукти дитячого харчування, ковбасні вироби, м'ясні концентрати тощо.

В ст. 22 названого Закону визначено порядок здійснення Державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті. Пропуск через митний кордон України тварин, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки після проходження обов'язкового ветеринарного контролю. Митне оформлення вантажів може бути завершено лише після проходження зазначеного контролю, який проводять спеціалісти регіональних служб державного ветеринарного контролю та митниць і митних постів. При цьому робочі місця державних інспекторів ветеринарного контролю повинні знаходитися в єдиній митній зоні. Ввезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в'їзд транспортних засобів, що підлягають обов'язковому державному ветеринарному контролю, допускаються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами, та у разі додержання ветеринарних вимог.

07.08.1997р. Наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України №27 були затверджені Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, відповідно до п.п.2, 3 яких з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин, птиці та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому ветеринарному контролю підлягають перевезення тварин і птиці всіх видів, продуктів і сировини тваринного походження, риби, бджіл, шовкопрядів, кормів, кормових добавок, біопрепаратів, ветеринарних лікарських засобів, штамів мікробів, вірусів та грибів, токсинів тощо. Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) встановленого зразка, що видаються установами ветеринарної медицини на місцях. Ветеринарні свідоцтва чинні на території всієї країни і є разові. При експортуванні вантажів до інших країн на прикордонних пунктах державного ветеринарного контролю ветеринарні свідоцтва обмінюються на ветеринарні сертифікати.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що при експорті товарів тваринного походження (в т.ч. м'ясних консервів), за митний кордон України, такі товари повинні пройти обов'язковий ветеринарний контроль, за результатами якого отримати відповідні підтверджуючі документи, а саме: ветеринарні свідоцтва, сертифікати, довідки, тощо. При цьому, необхідно також зазначити, що такі ветеринарні свідоцтва і сертифікати є чинними на території всієї країни, і є разовими.

Згідно з п.п.2, 5 „Положення про вантажно-митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997р., вантажно-митна декларація - заяву, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп „Під митним контролем”) на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

При цьому, переміщенням предметів із приховуванням від митного контролю вважається їх переміщення через митний кордон, в т.ч. шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів, підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів. Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесенні неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються (аналогічна позиція викладена в Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.02.1999р. №2 „Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”).

Як уже зазначалось вище, у ВМД, наданих позивачем, міститься посилання на ветеринарні свідоцтва А 771546; А 771545; А 771625; А 771546; А 769481; А769482; А 771546; А 767726; А 767726; А 767982; А 767983; А 768007; А 768008; А767963; А 767962; А 767987; А 767987, видані на експортований товар.

З метою перевірки відповідності інформації, вказаної у ВМД позивача, було направлено запит до Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України, у відповідь на який надійшов лист №15-2-11-118 від 11.02.2000р., у відповідності до якого дати видачі та організації, яким були фактично видані вищеперелічені ветеринарні свідоцтва не співпадають з даними, вказаними у ВМД позивача, а саме: свідоцтво серії А 771545 від 15.12.1998р. не видавались взагалі; свідоцтво серії А 771546 від 04.03.1997р. видано асоціації „Аверс” для відправки шкіряного напівфабрикату; свідоцтво серії А 771625 від 18.02.1997р. видано „Київському птахокомбінату” для відправлення м'яса яловичини; свідоцтво серії А 769482 від 03.02.1999р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОП-Сервіс трейдінг” для відправлення молока згущеного та 8852 кг консервів м'ясних; свідоцтво серії А 769481 від 03.02.1999р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОП-Сервіс трейдінг” для відправлення молока згущеного та 20077 кг консервів м'ясних; свідоцтво серії А 767726 від 29.03.1999р. видане Приватному підприємству „Крона” для відправлення шкір великої рогатої худоби; свідоцтво серії А 768008 від 10.07.1998р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „Валді” для відправлення жиру-сирцю та м'ясних субпродуктів; свідоцтво серії А 767962 від 07.05.1999р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „Вітамас 2” для відправлення сосисок; свідоцтво серії А 767963 від 07.05.1999р. видано Приватному підприємству „Астрая” для відправлення шкір великої рогатої худоби; свідоцтво серії А 767982 від 13.05.1999р. видано СП „Кісна” для відправлення шкір великої рогатої худоби; свідоцтво серії А 767987 від 13.05.1999р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОП-Сервіс Трейдінг” для відправлення масла вершкового; свідоцтво серії А 767983 від 13.05.1999р. видано Товариству з обмеженою відповідальністю „Вімас” для відправлення сосисок.

Таким чином, жодне ветеринарне свідоцтво з переліку, зазначених у ВМД позивача, для експорту м’ясних консервів не було видано безпосередньо позивачу, тому апеляційний суд погоджується з твердженням відповідача про те, що надані до перевірки позивачем ВМД містять неправдиві відомості, у зв’язку з чим спірні ВМД не можуть вважатись належно оформленими.

Зважаючи на те, що згідно з вимогами пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення експортних операцій та проведення перевірки) передумовою застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, є наявність належно оформленої ВМД.

Згідно з пп.6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент перевірки та здійснення експортних операцій) податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

В п.4.1 ст. 4 названого Закону передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Таким чином, зважаючи на положення пп.6.1.1 п.6.1 ст. 6 та п.4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент перевірки та здійснення експортних операцій), апеляційний суд дійшов висновку про те, що за відсутності належним чином оформленої вантажно-митних накладних операції з продажу позивачем товарів у перевіряємому періоді (1998-1999рр.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Северторг” повинні оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20%, з урахуванням митної вартості по даним фінансово-господарським операціям, як бази оподаткування.

Окрім того, приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду було встановлено безпідставне застосування позивачем нульової ставки ПДВ, замість ставки у розмірі 20%, суд погодується з висновками, викладеними в Акті перевірки №086/т/26-179 від 01.12.2000р., про заниження позивачем суми податкових зобов'язань і завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за грудень 1998р., січень-травень 1999р.

За таких обставин, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, а тому підстави для визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Києва №160/21514789/26-04 від 06.12.2000р. відсутні.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до норм господарського процесуального законодавства обов’язок доведення наявності порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладається саме на позивача.

Натомість, позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, у зв’язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними і допустимими доказами, а отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В процесі розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення від 17.01.2002р. у справі №22/444 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, у зв’язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/444 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.

Оскільки відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, тому судові витрати за розгляд апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому (Солом’янському) районі м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/444 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Матеріали справи №22/444 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.04.10 (відправлено)