Постанова № 8966770, 13.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2010                                                                                           № 22/445

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явились;

відповідача: Стасюк Н.М. – дов. №22 від 12.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому р-ні м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від

у справі № 22/445 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Сервіс"

до                                                   Державної податкової інспекції у Жовтневому р-ні м.Києва

про                                                   визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОП-Сервіс” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва (далі - відповідач) №02/21514789/26-04 від 22.01.2001р. «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування», мотивуючи це тим, що позивач не порушував вимог податкового законодавства, у зв’язку з чим підстави для застосування до нього фінансових санкцій відсутні.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході перевірки позивача, за результатами якої складено Акт №003/т/26-179 від 22.01.2001р., було виявлено порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування, а саме порушення вимог Положення «Про порядок засвідчення та видачі сертифікатів походження товарів, що вивозяться з України», затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 01.11.1995р. Окрім того, позивач включив до розрахунку суми відшкодування з бюджету ПДВ при експорті товарів за іноземну валюту за лютий 1997р., внаслідок чого, на думку відповідача, позивач безпідставно отримав відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 92 418,48 грн. За порушення, виявлені при перевірці, відповідачем і було прийнято оскаржуване позивачем рішення про застосування та стягнення з позивача фінансових санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/445 позов було задоволено, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва (далі - відповідач) №02/21514789/26-04 від 22.01.2001р. «Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування» на загальну суму 277 255,44 грн. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- ані в Акті перевірки, ані в матеріалах справи немає інформації про визнання у встановленому законодавством порядку недійсними угод про постачання позивачу товарів;

- при проведенні перевірки використовувалися товарно-транспортні накладні, договори та інші документи, що є підтвердженням факту поставки та відвантаження товарів;

- оскільки оформлення ВМД підтверджується митним органом, судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» не могло бути постачальником консервів та про невідповідність вимогам ст. 245 Цивільного кодексу України фінансово-господарських операцій позивача з названим товариством лише на підставі збігу номерів свідоцтв про якість;

- відповідач не оспорює факту сплати позивачем сум ПДВ, які були включені до розрахунку суми відшкодування з бюджету ПДВ при експорті товарів за іноземну валюту у лютому 1997р. При цьому, в Акті перевірки відповідачем підтверджено оплату отриманого позивачем від КП «Полтавський м'ясокомбінат» товару та сплату ПДВ до бюджету повністю;

- в податковій декларації позивача з ПДВ за 1 кв. 1997р. сума податку за експорт товарів, заявлена до відшкодування, складала 7 059 761,82 грн. Заявлену до відшкодування суму було відшкодовано протягом 1997р. після відповідних перевірок ДПІ у Жовтневому районі м. Києва, в ході яких позивач надав копії розрахункових документів та примірники ВМД зі штампами Київської митниці та інші документи. Правових підстав вважати відшкодування позивачу сум ПДВ таким, не відповідає чинному законодавству не має, як і підстав для зменшення суми відшкодування за І кв. 1997р. в розмірі 92 418,48 грн.

- відповідач не має повноважень для застосування будь-яких санкцій за порушення вимог Положення «Про порядок засвідчення та видачі сертифікатів походження товарів, що вивозяться з України», затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 01.11.1995р., на яке він посилається в Акті перевірки від 22.01.2001р., а інформації про застосування до позивача санкцій уповноваженим органом не надано, тому Положення не може застосовуватися при перевірці правильності сплати чи відшкодування ПДВ.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/445.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо безпідставного отримання позивачем відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 92 418,48 грн., а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України», що призвело до прийняття неправильного вирішення справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2002р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.11.2002р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2002р. провадження у справі №22/445 було зупинено до завершення кримінальної справи, порушеної 03.09.1999р. відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за фактом розкрадання державного майна в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 Кримінального кодексу України, а також зобов’язано Державну податкову інспекцію у Солом‘янському районі м. Києва повідомити про результат розгляду кримінальної справи.

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва повідомила суд про те, що кримінальна справа у відношенні посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України в 1999р., слідчим відділенням ПМ ДПІ у Солом‘янському районі м. Києва не порушувалась. Натомість, 29.06.2000р. прокуратурою у Солом‘янському районі м. Києва була порушена кримінальна справа №54-1235 у відношенні посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс” за ознаками злочину, передбаченого ст. 148-2 ч.3 Кримінального кодексу України, яку було передано за підсудністю до СУ ГУ МВС України у м. Києві.

          Листом №12/3-197 від 23.01.2008р. СУ ГУ МВС України у м. Києві повідомило апеляційний суд про те, що кримінальна справа №54-1235 до відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, СУ ГУ МВС України в м. Києві не надходила. При цьому також було повідомлено, що в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, СУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №20-2868, порушена 03.09.1999р. за фактом заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовими особами підприємства „Топ-сервіс” (ч.5 ст. 191 КК України).

На численні запити Київського апеляційного господарського суду про надання відомостей щодо результату розгляду вищевказаної кримінальної справи №20-2868 відповіді не надійшло.

В частині 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З метою з’ясування наявності обставин, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №22/445, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2010р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2010р.

В судове засідання 30.03.2010р. представник позивача не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2010р. надав письмові пояснення.

Дослідивши надані представником відповідача пояснення та додані до них докази, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.03.2010р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №22/445 було поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2010р.

В судовому засіданні 13.04.2010р. представник відповідача подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просив суд скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/445 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких пояснень з приводу обставин, викладених в апеляційній скарзі відповідача, суду не надав, поважності причин нез’явлення та ненадання витребуваних судом документів згідно ухвали від 30.03.2010р. не повідомив.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.01.2001р. першим заступником начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва Підрушняком В.І., на підставі ст. 11 Закону „Про систему оподаткування” та п.7 ст. 11 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, було прийнято Рішення №02/21514789/26-04 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування, згідно з яким за порушення ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до позивача застосовано санкції на загальну суму 277 255,44 грн. (том справи – 1, аркуш справи – 22).

Вищезгадане рішення прийнято на підставі Акту №003/т/26-179 від 22.01.2001р. «Про результати тематичної перевірки правильності обчислення та своєчасності надходження до бюджету сум ПДВ по ТОВ «ТОП-Сервіс» за І кв. 1997р.» (далі – Акт перевірки) (том справи – 1, аркуші справи – 23-27).

В ході перевірки було встановлено, що позивач протягом 1997 року здійснював продаж (експорт) м'ясних консервів на територію Російської Федерації Товариству з обмеженою відповідальністю «Невский ветер» (м. Санкт-Петербург), на підтвердження чого перевіряючим були надані вантажно-митні декларації, накладі та свідоцтва про якість.

Згідно з поданою до Київської Торгово-промислової палати заявкою-декларацією №С-982/3,4 від 14.02.1997р., позивач отримав Сертифікат про походження товару №С-982/3 від 14.02.1997р. (бланк 463031) на експорт м’ясних консервів в залізних банках вагою нетто 325 г. в кількості 140400 банок на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Невский ветер” (м. Санкт-Петербург).

У відповідності до документів, пред’явлених при оформленні вищевказаного сертифікату, позивач отримав м’ясні консерви від Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-Трумал” по накладній №06/02-1,2,3,4,5,6,7 від 06.02.1997р. в кількості 140400 банок (325 г.) по ціні 6,35 грн. за банку (в т.ч. ПДВ) виробництва КП “Полтавський м’ясокомбінат”(свідоцтва про якість №69 від 05.02.1997р., №70 від 05.02.1997р.). Згідно з названими накладними позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» консерви «свинина делікатесна», «язики свинячі в желе», «м'ясо кріля» та цукор-пісок у загальній кількості 473 868 банок.

Як вбачається з Акту перевірки, позивач надав перевіряючим документи для визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в лютому 1997 року, згідно з якими позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» м'ясні консерви, які в подальшому були ним експортовані, а саме: за накладною №27/01-3 від 27.01.1997р.- 66 996 банок по ціні 6,3 грн. за банку (номер та дата свідоцтва про якість не вказані); за накладною №5/02-4 від 05.02.1997р. - 140 400 банки номер та дата свідоцтва про якість не вказані); за накладною №11/02-3 від 11.02.1997р.- 126 072 банки по ціні 6,35 грн. за банку (свідоцтва про якість №69 від 05.02.1997р., №70 від 05.02.1997р. видані КП «Полтавський м'ясокомбінат»).

В цьому ж періоді КП «Полтавський м'ясокомбінат» поставило позивачу консерви з відповідними посвідченнями якості в кількості 240 048 банок по ціні 1,70 грн. за банку, з яких позивачем було експортовано 140 400 банок, що підтверджується накладними №023685 від 03.02.1997р., №023787 від 04.02.1997р., №023790 від 04.02.1997р. та №023883 від 05.02.1997р.

Загалом у перевіряємому періоді позивачем було експортовано 547 272 банки м’ясних консервів (тушкованої яловичини) згідно з ВМД №№835383, 835497, 835498, 835564.

На думку відповідача, позивач порушив вимоги Положення «Про порядок засвідчення та видачі сертифікатів походження товарів, що вивозяться з України», затвердженого рішенням Президії ТПП України від 01.11.1995р., оскільки свідоцтва про якість, на які містяться посилання в накладних, були видані на меншу кількість консервів, ніж було зазначено в заявці-декларації № С-982/3,4, а також не співпадають за кількісно-якісними ознаками та вартістю відомості щодо отриманих позивачем від його контрагентів консервів, у зв’язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» не могло бути постачальником м'ясних консервів для позивача і ці фінансово-господарські операції не відповідають вимогам ст. 245 ЦК УРСР. Окрім того, позивач безпідставно включив до розрахунку суми бюджетного відшкодування з ПДВ при експорті товарів за іноземну валюту за лютий 1997р. суми сплаченого за накладними ПДВ, у т. ч. отриманих безпосередньо від КП «Полтавський м'ясокомбінат», внаслідок чого позивач безпідставно отримав бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 92418,48 грн.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На час здійснення експортних операцій та проведення перевірки правовий режим експорту м’ясних консервів регламентувався нормами Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” №959 від 16.04.1991р., Закону України „Про ветеринарну медицину” №2498 від 25.06.1992р., Митним кодексом України (від 12.02.1991р.) та іншими нормативно правовими актами, тоді як сплата податку на додану вартість (далі – ПДВ) була врегульована Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» №14-92 від 26.12.1992р. та Інструкцією про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.06.1994р. за №140/349.

В ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (в редакції, чинній на момент перевірки) наведено визначення терміну „експорт товарів”, як продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням цих товарів через митний кордон України.

Згідно зі ст. 25 Митного кодексу України, яким було врегульовано порядок переміщення товарів за митний кордон України на момент проведення перевірки, підприємства, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, а також громадяни, які перетинають митний кордон України, зобов'язані в належних випадках подати митниці необхідні для митного контролю документи. Перелік та порядок подання таких документів визначаються Державною митною службою України відповідно до законодавства України про митну справу, цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про ветеринарну медицину” (в редакції Закону України №566/96 від 05.12.1996р.), готові харчові продукти тваринного походження - це консерви м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, масло вершкове, маргарин, жири, сухе молоко, продукти дитячого харчування, ковбасні вироби, м'ясні концентрати тощо.

В ст. 22 названого Закону визначено порядок здійснення Державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті. Пропуск через митний кордон України тварин, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки після проходження обов'язкового ветеринарного контролю. Митне оформлення вантажів може бути завершено лише після проходження зазначеного контролю, який проводять спеціалісти регіональних служб державного ветеринарного контролю та митниць і митних постів. При цьому робочі місця державних інспекторів ветеринарного контролю повинні знаходитися в єдиній митній зоні. Ввезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в'їзд транспортних засобів, що підлягають обов'язковому державному ветеринарному контролю, допускаються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами, та у разі додержання ветеринарних вимог.

07.08.1997р. Наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України №27 були затверджені Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, відповідно до п.п.2, 3 яких з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин, птиці та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому ветеринарному контролю підлягають перевезення тварин і птиці всіх видів, продуктів і сировини тваринного походження, риби, бджіл, шовкопрядів, кормів, кормових добавок, біопрепаратів, ветеринарних лікарських засобів, штамів мікробів, вірусів та грибів, токсинів тощо. Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) встановленого зразка, що видаються установами ветеринарної медицини на місцях. Ветеринарні свідоцтва чинні на території всієї країни і є разові. При експортуванні вантажів до інших країн на прикордонних пунктах державного ветеринарного контролю ветеринарні свідоцтва обмінюються на ветеринарні сертифікати.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що при експорті товарів тваринного походження (в т.ч. м'ясних консервів), за митний кордон України, такі товари повинні пройти обов'язковий ветеринарний контроль, за результатами якого отримати відповідні підтверджуючі документи, а саме: ветеринарні свідоцтва, сертифікати, довідки, тощо. При цьому, необхідно також зазначити, що такі ветеринарні свідоцтва і сертифікати є чинними на території всієї країни, і є разовими.

Згідно з п.п.2, 5 „Положення про вантажно-митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997р., вантажно-митна декларація - заяву, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп „Під митним контролем”) на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

При цьому, переміщенням предметів із приховуванням від митного контролю вважається їх переміщення через митний кордон, в т.ч. шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів, підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів. Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесенні неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються (аналогічна позиція викладена в Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.02.1999р. №2 „Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”).

Як уже зазначалось вище, у перевіряємому періоді позивачем було експортовано товари (325г «говядина тушкована») згідно з ВМД №835383 – 1404006, №835498 – 1404006, №835564 - 1404006.

При отриманні в Київській Торгово-промисловій палаті Сертифікату про походження товару на партію консервів «говядина тушкована» в кількості 140400 з/б вагою 325 г., позивач вказав в заявці-декларації №982/3,4 від 14.02.1997р., що консерви виробництва КП «Полтавський м'ясокомбінат» отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» за накладними №№06/02-1, 06/02-2, 06/02-3, 06/02-4, 06/02-5, 06/02-6, 06/02-7 від 06.02.1997р., свідоцтва про якість №66 від 04.02.1997р., №67 від 04.02.1997р.

В ході судового розгляду було встановлено, що свідоцтва про якість №66 від 04.02.1997р., №67 від 04.02.1997р. були надані позивачу на підставі накладних №023787 від 04.02.1997р. та №023790 від 04.02.1997р. на отримання консервів «говядина тушеная» в кількості 120 024 банки безпосередньо від КП «Полтавський м'ясокомбінат».

Державною податковою інспекцією м. Полтави було проведено зустрічну перевірку КП «Полтавський м'ясокомбінат» щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс», за результатами якої складено Акт від 15.05.1998р. В ході зустрічної перевірки встановлено, що станом на 01.01.1998р. між підприємствами відсутня заборгованість, у спірний період було відвантажено продукції на загальну суму 2 845 323,80 грн., ПДВ до бюджету сплачено повністю».

Таким чином, свідоцтва про якість №66 від 04.02.1997р. та №67 від 04.02.1997р. видані на меншу кількість консервів, ніж було зазначено в заявці-декларації позивача № С-982/3,4 на отримання в Київській Торгово-промисловій палаті Сертифікату про походження товару. Наведені обставини свідчать про те, що позивачем було порушено вимоги «Положення про порядок засвідчення та видачі сертифікатів походження товарів що вивозяться з України», затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 01.11.1995р. (протокол №5 (11)), згідно з додатку А п.2, п.5 якого документами, що підтверджують походження товару для посередника є: документи про придбання товару - договори, транспортні накладні, при наявності - платіжні документи та підтвердження виробника (сертифікати якості). Замовник, що надав фіктивні документи щодо походження товару, несе відповідальність відповідно із законодавством України.

Отже, отримані позивачем від його контрагентів консерви за кількісно-якісними ознаками та вартістю відрізняються, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» поставило позивачу консерви різної вартості та найменування, в т.ч. «свинина делікатесна», «язики свинячі», «м'ясо криля», у кількості - 473 868 банок, а КП «Полтавський м'ясокомбінат» поставив 240 048 банок консервів «говядина тушкована».

З вищевикладеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал» не могло бути постачальником м'ясних консервів (тушкованої яловичини), про що зазначено позивачем у ВМД №835383, №835497, №835498, №835564, наданими під час проведення відповідачем перевірки на підтвердження факту здійснення експортних операцій у лютому 1997 року, а самі ВМД не можуть вважатись належно оформленими.

Окрім того, накладні №023787 від 04.02.1997р., №023790 від 04.02.1997р. та суми ПДВ, сплаченого по ним Товариством з обмеженою відповідальністю «МВ-Трумал», були включені в розрахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ при експорті товарів за іноземну валюту за лютий 1997 року. В той же період в розрахунок суми бюджетного відшкодування була включена сума ПДВ, сплачена позивачем на підставі накладної №023790 від 04.02.1997р.

При цьому, необхідно зазначити про те, що зарахування в рахунок чергових платежів або відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість проводилось у випадках, передбачених п.3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на добавлену вартість” №14-92 від 26.12.1992 (із змінами), а саме –“З товарів (робіт, послуг), які відповідно до підпунктів “а”-“д” пункту 1 статті 5 цього Декрету звільняються від оподаткування, суми податку на додану вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальниками за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси…”, а також п. 65 Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №44 від 31.05.1994р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.06.1994 № 140/349, - “при експортуванні товарів (робіт, послуг) за іноземну валюту підприємствами та організаціями як виробниками, так і підприємствами, що здійснюють посередницькі функції, суми податку на додану вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси…”.

З урахуванням вищенаведених обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки №003/т/26-179 від 22.01.2001р., про те, що позивач безпідставно отримав бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 92 418,48 грн.

За таких обставин, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, а тому підстави для визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Києва №02/21514789/26-04 від 22.01.2001р. відсутні.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до норм господарського процесуального законодавства обов’язок доведення наявності порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладається саме на позивача.

Натомість, позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, у зв’язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, непідтвердженими належними і допустимими доказами, а отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В процесі розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення від 17.01.2002р. у справі №22/445 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, у зв’язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/445 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.

Оскільки відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, тому судові витрати за розгляд апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому (Солом’янському) районі м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2002р. у справі №22/445 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Матеріали справи №22/445 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.04.10 (відправлено)