Постанова № 8966648, 07.04.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2010 року Справа № 5/138

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Маламуд Б.А., керівник

від відповідача: Кошутська О.С., довіреність від 20.10.2008

від третьої особи: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства „Кіровоградлітмаш” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2009р. у справі №5/138

за позовом закритого акціонерного товариства „Кіровоградлітмаш” м. Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю „Кіровоградський завод будівельної кераміки”, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Новенської селищної ради Кіровського району м.Кіровограда, с.Нове Кіровського району м. Кіровограда

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2009р. по справі №5/138 (суддя Змеул О.А.) в задоволенні позову закритого акціонерного товариства „Кіровоградлітмаш” до товариства з обмеженою відповідальністю „Кіровоградський завод будівельної кераміки”, за участю третьої особи –Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне:

-          рішення прийнято з порушенням ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.69, п.2 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, судом також неповністю досліджено всі обставини справи, які мають істотне значення для винесення рішення судом;

-          судом не врахований той факт, що 21.12.2009р. представником позивача було подане клопотання про перенесення слухання справи у зв’язку з терміновим від’їздом у відрядження. Своїм клопотанням представник позивача сприяв продовженню розгляду справи, але суд не звернув на це увагу і відмовив у клопотанні, не визнавши причину поважною;

-          ухвалою господарського суду від 27.11.2009р. судом було задоволено клопотання відповідача про витребування від третейського суду угоду та рішення третейського суду від 13.04.2006р. щодо визнання договору купівлі-продажу будівлі від 13.04.2006р. дійсним. Але на час розгляду справи 21.12.2009р. ухвала суду не була виконана тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" (Покупець) 13.04.2006р. був укладений договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця ремонтно-механічний цех літ. В площею забудови 17439,8кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1Д і є частиною цілісного майнового комплексу за тією ж адресою, а покупець прийняв на себе зобов'язання сплатити продавцю 240 000грн. (а.с.8-10).

Відповідно до п.1.5 договору право власності на будівлю переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору або винесення рішення третейського суду щодо визначення права власності на будівлю.

В день укладення договору, тобто 13.04.2006р., було винесено рішення третейського суду про визнання договору купівлі - продажу від 13.04.2006р. дійсним та визнання права власності на ремонтно-механічний цех за ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" (а.с.46-49).

На підставі цих документів виконкомом Новенської селищної ради Кіровського району м.Кіровограда було винесено рішення №49 від 27.04.2006р. про оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомості (а.с.59) та 25.07.2006р. видано ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" свідоцтво про право власності на комплекс будівель по вул. Ливарній м. Кіровограда (а.с.57).

Разом з тим, оплата за спірним договором купівлі-продажу була здійснена відповідачем в повному обсязі лише 29.11.2007р., що підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Передача майна відбулася після повної сплати за об’єкт нерухомості, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.11.2007р. (а.с.50).

Згідно ст.657 договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Недодержання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору стало причиною звернення до суду позивача про визнання правочину недійсним (нікчемним), але в задоволенні позову було відмовлено з посиланням на наявність рішень третейського суду та виконкому Новенської селищної ради, а також на пропуск строку позовної давності.

Однак суд не звернув на те, що в матеріалах справи міститься постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3.12.2009р. у справі №5/18, якою залишено в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2009р. про відмову в задоволенні позову ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" до ЗАТ "Кіровоградлітмаш" про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В цій постанові зазначено, що подаючи позов до суду про визнання договору дійсним, позивач послався на ч.2 ст.220 ЦК України як на підставу позовних вимог.

Зазначена правова норма не може бути підставою для визнання спірного договору дійсним, оскільки зазначений договір є договором на відчуження нерухомого майна і підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації.

Наявність рішення третейського суду також не може бути підставою для визнання договору дійсним, оскільки законодавство не пов’язує наявність такого рішення з пред’явленою вимогою...

Рішення третейського суду у будь-якому випадку не є актом судової влади оскільки третейські суди згідно Конституції України не входять до судової системи України (а.с.73-76).

За даними позивача Виший господарський суд України залишив постанову суду апеляційної інстанції від 3.12.2009р. у справі №5/18 без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" –без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність такого рішення суду касаційної інстанції.

Крім того, суд при винесенні рішення у даній справі, пославшись на ст.257 Цивільного кодексу України, помилково дійшов до висновку щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч.2, 3 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

В матеріалах справи містяться докази того, що в листопаді 2008р. один із акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш" звертався до суду з позовом про визнання договору недійсним, в чому йому було відмовлено з причин відсутності доказів щодо порушення прав позивача (а.с.53-54).

Предметом позову у даній справі є також визнання договору недійсним, який пред’явлено до одного із відповідачів у попередній справі.

За таких обставин строк позовної давності не можна вважати пропущеним, тому суду не слід було на підставі заяви відповідача застосовувати наслідки, передбачені ст.267 Цивільного кодексу України.

Отже рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору недійсним колегія суддів вважає незаконним.

Відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) У цьому разі визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Відповідачеві у даній справі судовими органами, як зазначалось вище, відмовлено в задоволенні позову про визнання договору дійсним з підстав, передбачених ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним обумовлені тим, що на підставі нікчемного правочину вчинені дії щодо реєстрації відповідачу права власності на нерухоме майно, яке входить до єдиного майнового комплексу позивача.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів за цією статтею є визнання правочину недійсним, а тому суд апеляційної інстанції вважає можливим, виходячи з обставин справи, позовні вимоги щодо визнання договору недійсним задовольнити.

Відмовляючи повністю в позові, судом не вмотивовано рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1000грн. (а.с.23-24), тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з вимог ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги апеляційної скарги щодо визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ЗАТ "Кіровоградлітмаш" слід задовольнити частково, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору недійсним –скасувати відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

В решті рішення господарського суду слід залишити без змін.

Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Кіровоградлітмаш” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2009 року по справі №5/138 скасувати частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі ремонтно-механічного цеху від 13.04.2006р.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" (код 33797136) на користь ЗАТ "Кіровоградлітмаш" (код 31562464) витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн. та мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 42,5грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець