Рішення № 8966106, 06.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 15/15/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ім. КЛ. Петровського”, 57440, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Кімівка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 34559826;

До відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма ім. Петровського”, 57440, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Кімівка, код ЄДРПОУ 00854831;

про: визнання договору дійсним.

                                                                      Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Від позивача: Маєвська І.М. довіреність від 03.03.2010р.

Від відповідача: Римбалович О.П. –директор.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ім. КЛ. Петровського” 10.02.2010р. звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма ім. Петровського” про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. дійсним.

Відповідачами позов не визнано, зазначено, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, внаслідок чого він є неукладеним.

          За згодою сторін господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ім. КЛ. Петровського” 10.02.2010р. звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма ім. Петровського” про визнання договору купівлі-продажу від 03.09.2010р. дійсним.

Позов обґрунтовано ухиленням відповідача у справі від нотаріального посвідчення договору від 03.03.2009р. купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна –комплексу, механізованого току, який розташований в с. Кимівка Березанського району Миколаївської області по вул.Садова, 29.

При цьому позивач посилається на наявність обставин, з якими ч. 2 ст. 220 ЦК України пов’язує можливість визнання договору дійсним.

А саме: позивач вважає, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору (а.с. 8-10), відбулось часткове виконання договору (а.с. 12, 13), відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору (а.с. 14-17).

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як витікає з матеріалів справи, предметом договору, укладеного між сторонами є об’єкт нерухомості - комплекс, механізований тік, який розташований в с. Кимівка Березанського району Миколаївської області по вул.Садова, 29.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 182 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 13. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя