Рішення № 8966105, 06.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 15/13/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Терра-Юг”, 54058, м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків, 19, кв. 115, код ЄДРПОУ 34566207;

До відповідача: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, 54000, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 14/1;

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, 54058, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1;

про: визнання недійсним договору.

Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Гусак О.М. довіреність № 12/3 від 27.11.2009р.

Від відповідача: Охрименко В.А. довіреність № 02-04/176 від 18.01.2009р.

Від 3-ї особи: ОСОБА_4 довіреність № 777 від 06.11.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Терра-Юг” 02.02.2010р. звернулось в господарський суд Миколаївської області до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 15.08.2008р. №640/4-371.

Відповідачем позов не визнано з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

В судове засідання представники сторін зявились.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Терра-Юг” 02.02.2010р. звернулось в господарський суд Миколаївської області до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 15.08.2008р. №640/4-371.

Позов обґрунтовано наступним.

Між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" від імені якого на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. 18.12.2007р. зареєстрованої в реєстрі за №4259 діяв начальник управління роздрібних продаж Миколаївської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»Ільяшенко Д.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Терра-Юг»укладено 15.08.2008р. договір кредиту №640/4-371.

Відповідно до договору кредиту №640/4-371 банк зобов'язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті, в сумі 15 000.00 доларів СІЛА строком до 14.08.2018р. Надавши кредит в доларах США банком порушено вимоги законодавства України і за таких підстав вважаю договір кредиту №640/4-371від 15.08.2008р. є недійсним виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ст. З ДКМУ №15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст.1 ДКМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України" валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Теж саме передбачено й п.З.З ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ст.35 Закону України "Про національний банк України".

Відповідно до зазначених Законі України гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Виходячи з зазначеного всі зобов'язання, що виникають в цивільному обороті України, в тому числі і зобов'язання по договору кредиту №640/4-371 від 15.08.2008р. повинні бути виражені в валюті України - гривні. Тому банк не мав права надавати кредит в доларах США, а зобов'язаний був надати в гривні.

В договорі кредиту №640/4-371 від 15.08.2008р.в порушення вимог ст.524 ЦК України зобов'язання в грошовій одиниці України - гривні не виражено, зазначено, що банк зобов'язується надати кредит в розмірі 15 000.00 доларів СІЛА.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

В порушення вищезазначеної вимоги закону в п.1.1 договору кредиту №640/4-371 від 15.08.2008р.зазначено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту рівними частинами в сумі 125.00 доларів США не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з місяця в якому надано кредит.

Аналогічне порушення передбачено і п.2.4 договору відповідно до якого сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту. Зазначене свідчить, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом також в доларах США.

Зазначене свідчить, що договір кредиту №640/4-371 від 15.08.2008р. суперечить вимогам Цивільного кодексу України, та вимогам інших нормативних актів, а тому є всі підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання цієї вимоги в момент вчинення правочину є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Майновим поручителем по договору кредиту №640/4-371 виступив ОСОБА_1 уклавши 15.08.2008р. з АКБ «Укрсоцбанк»іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко 1.М., зареєстрованийм в реєстрі за №2656.

Відповідно до іпотечного договору ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нежитлові приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 148,6кв.м., що знаходиться на першому поверсі в житловому будинку літ.А-9, що знаходиться за адресою м.Миколаїв вул.Дзержинського,56/1.

В поясненнях від 23.03.2010р. позивач додатково посилається на норми ст.ст. 2, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції.

Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Проте, позивачем не доведено існування зазначених вище обмежень.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Як свідчать матеріали справи (а.с. 23-25) відповідачеві Національним банком України видано банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також дозвіл №5-2 на право здійснення наведених операцій.

З наведеного витікає відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви про визнання кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя