Рішення № 8965358, 24.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10                                                                                           Справа№ 6/252

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, м.Київ в особі Львівської філії ЗАТ компанія “Райз”, м.Радивилів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромар-Оглядів”, с.Оглядів

про: стягнення 171582грн. 47коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Гарагуц І.Ф.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством компанія “Райз”, м.Київ в особі Львівської філії ЗАТ компанія “Райз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромар-Оглядів” про стягнення 68357грн. 24коп. основного боргу, 99грн. 18коп. відсотків за користування товарним кредитом, 16047грн. 14коп. пені, 18721грн. 67коп. 28 % річних за неправомірне користування коштами та 68357грн. 24коп. збитків.

Ухвалою суду від 29.12.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.01.2010р.

В судовому засіданні 26.01.2010р. представником позивача подано суду пояснення (правове обгрунтування пені, штрафних санкцій та збитків, розрахунку зобов”язання із врахуванням еквіваленту в іноземній валюті).

За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 26.01.2010р. розгляд справи відкладено на 16.02.2010р. та зобов”язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, належним чином складений та оформлений акт звірки представити суду.

В судовому засіданні 16.02.2010р. представниками сторін подано суду клопотання про продовження строку розгляду справи понад строк, передбачений ст. 69 ГПК України. З метою витребування у сторін додаткових доказів у справі, ухвалою суду від 16.02.2010р. розгляд справи відкладено на 24.03.2010р.

В судовому засіданні 24.03.2010р. представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог б/н та дати відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 65414грн. 01коп. основного боргу, 15699грн. 36коп. пені, 65414грн. 01коп. збитків та 21527грн. 48коп. 28 % річних.

Відповідач в судове засідання 24.03.2010р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. В судовому засіданні 16.02.2010р. представник відповідача подав суду заперечення на позов в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, наведена у позовній заяві сума основного боргу не відповідає сумі боргу яка вказана позивачем у актах звірки станом на 28.10.2009р. та станом на 01.02.2010р. Відповідач визнає заборгованість в сумі 9872грн.18коп. Решта суми боргу, що визначена позивачем (тобто, сума яка перевищує 9872грн.18коп.), є міжкурсовою різницею вартості товару за період між датою укладення договору та датою звернення з позовом. Вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням зміни курсу долара США, на думку відповідача, не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявляються.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.05.2008р. між сторонами укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №39, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач - прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом .

Відповідно до п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та 1а ), яка є невід’ємною частиною Договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем по накладних №ВН-10005-00266 від 15.05.2008р. на суму 72720грн.00коп.; №ВН-10005-00360 від 04.06.2008р. на суму 80300грн.74коп.; №ВН-10005-00385 від 13.06.2008р. на суму 587грн.76коп. відвантажено відповідачу товар на суму 162608грн. 50коп. (що станом на момент відвантаження еквівалентна сумі 32199,70 дол. США.). Копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У розділі 2 договору сторонами погоджено ціну договору, терміни та порядок розрахунків. Відповідно до п.2.1. договору ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом ( ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

п. 2.2. договору визначено, що грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший ( нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Відповідно до п.2.5. договору вартість (ціна) товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем в 20.10.2008р.

п.2.7. договору визначено, що строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Згідно п. 2.9. договору та додатку № 1а розмір процентів за користування товарним кредитом становить 12,4 % річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору). В додатку №1а до договору вказано, що проценти за користування товарним кредитом становлять 12 % річних.

Як стверджує позивач у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, відповідач розрахунок за отриманий товар здійснив частково на суму 152845грн. 00коп. (що еквівалентно 25542,11 доларів США.).

Станом на 22.12.2009р. відповідач повного розрахунку не провів.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість неоплаченого товару, отриманого відповідно до договору, та процентів за користування товарним кредитом, розмір яких станом на 22.12.2009р. в розмірі 65414 грн. 01коп. (32199,70+1549,94-25542,11) х 7,97) з яких 53061грн. 00коп. основний борг та 12353грн. 02коп. проценти за користування товарним кредитом.

Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ч.1 ст. 694 ЦК України передбачено можливість продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 694 ЦК України).

ч. 5 ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За порушення строків оплати товару, позивач відповідно до п. 7.3. договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Відповідно до представленого суду розрахунку, який міститься в уточненні позовних вимог, розмір нарахованої до сплати пені за 365 днів становить 15699грн. 36коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно п.7.6 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань по цьому договору припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.

          Розглянувши вимогу позивача про стягнення 15699грн. 36коп. пені, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ч.1 ст. 233 ГК України до 7849грн. 68коп. в зв”язку з надмірно великим їх розміром порівняно із збитками кредитора.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

п.7.5. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець (відповідач) сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 21527грн. 48коп. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог) відсотків за користування чужими коштами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення в частині стягнення 65414грн. 01коп. збитків, суд прийшов до висновку про залишення позову в цій частині без розгляду, оскільки позивачем не представив належних доказів на підтвердження завданих відповідачем збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, передбачені договором, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України “під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною”.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 53061грн. 00коп. основного боргу, 12353грн. 02коп. процентів за користування товарним кредитом, 7849грн. 68коп. пені та 21527грн. 48коп. відсотків за користування чужими коштами.

В частині стягнення решти 7849грн. 68коп. пені –відмовити, в частині стягнення 65414грн. 01коп. збитків –позовні вимоги залишити без розгляду.

           Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.11, 22, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 625, 655, 691, 692, 694 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 224, 229, 230-233, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромар –Оглядів”, с.Оглядів, Радехівського району Львівської області (ідентифікаційний код 34436770) на користь Закритого акціонерного товариства “Райз”, м.Київ, вул. Заболотного, 152 (ідентифікаційний код 13980201) 53061грн. 00коп. основного боргу, 12353грн. 02коп. процентів за користування товарним кредитом, 7849грн. 68коп. пені та 21527грн. 48коп. відсотків за користування чужими коштами, 947грн. 91коп. витрат по сплаті державного мита та 130грн. 37коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 7849грн. 68коп. пені – відмовити.

4.          В частині стягнення 65414грн. 01коп. збитків –позов залишити без розгляду.

Суддя