Рішення № 8964713, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/4117.02.10 За позовомАкціонерного банку «Діамант» доВідкритого акціонерного товариства «Автоводсервіс»

простягнення 869509,94 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Берговий І.В. (представник за довіреністю від 03.09.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Акціонерний банк «Діамант»(далі –Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Автоводсервіс»(далі –Відповідач) про стягнення 869509,94 грн. заборгованості за мировою угодою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови укладеної сторонами мирової угоди від 30.04.2009, що була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва №34/263 від 18.05.2009, щодо перерахування грошових коштів.

Крім того, позивачем було надано суду письмові пояснення, в яких останній обґрунтував своє право звернення до суд.

Ухвалою суд від 27.01.2010 було відкладено розгляд справи на 17.02.2010 у зв’язку з надходженням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана на юридичну адресу Відповідача зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Головного управління статистики у м. Києві. Про отримання поштової кореспонденції Відповідачем за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний банк «Діамант»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Автоводсервіс” про стягнення заборгованості в сумі 869509,94 грн. за договорами фінансового лізингу транспортних засобів №278 від 16.04.2009 та №280 від 16.04.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2009 було порушено провадження у справі №34/263 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 у справі №34/263 затверджено мирову угоду, відповідно до якої відповідач зобов’язався до 20 червня 2009 року погасити суму основної заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу транспортних засобів №278 від 16 квітня 2008 року (надалі - Договір лізингу №1) у розмірі 205 057,71 грн. та Договором фінансового лізингу транспортних засобів №280 від 16 квітня 2008 року (надалі - Договір лізингу №2) у розмірі 373 142,76 грн., що разом складає 578200,47 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок № 29093304609.278 та № 29093304609.280 відповідно в АБ “Діамантбанк” (м. Київ, МФО 320854) (п. 1 мирової угоди), а також протягом 10 банківських днів після затвердження мирової угоди ухвалою Господарського суду міста Києва сплатити на користь Позивача витрати зі сплати державного мита у розмірі 8 695,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок № 29093304609.278 та № 29093304609.280 відповідно в АБ “Діамантбанк” (м. Київ, МФО 320854) (п. 2 мирової угоди).

Відповідно до п. 3 мирової угоди позивач звільняє Відповідача від обов'язку зі сплати пені в сумі 7 904,49 грн. та штрафу в сумі 132 949,05 грн., передбачених Договором лізингу №1, та пені в сумі 11 124,06 грн. та штрафу в сумі 139331,87грн., передбачених Договором лізингу №2, що разом складає 291309,47грн., нарахування яких передбачено Договором лізингу №1, Договором лізингу №2, цивільним та господарським законодавством, за умови виконання Відповідачем пункту 1 умов мирової угоди.

Пунктом 4 мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання Відповідачем пункту 1 Умов мирової угоди, пункт 3 Умови мирової угоди за згодою Позивача і Відповідача втрачає чинність.

Відповідач у встановлений Мировою угодою строк своїх зобов’язань зі сплати простроченої заборгованості не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

За своєю правовою природою Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що ухвали господарського суду підлягають виконанню державною виконавчою службою.

В той же час, судом встановлено, що затверджена судом мирова угода укладена сторонами не є виконавчим документом, оскільки не відповідає вимогам встановленим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у даному випадку укладена мирова угода є новацією у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), а отже позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду. Правомочність вказаних правових висновків підтверджується і Вищим господарським судом України (у рекомендаціях ВГС України від 25.04.2008 №04-5/141).

Згідно частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Відповідач у встановлені строки свого зобов’язання щодо погашення суму основної заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором лізингу №1 у розмірі 205 057, 71 грн. та Договором лізингу №2 у розмірі 373 142, 76 грн., що разом складає 578 200, 47 грн. не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Оскільки відповідачем порушено взяті на себе зобов’язання передбачені п. 1 мирової угоди, то відповідно до положень статті 611 ЦК України та пункту 4 мирової угоди пункт 3 мирової угоди, яким передбачалось звільнення Відповідача від обов'язку зі сплати пені в сумі 7 904,49 грн. та штрафу в сумі 132 949,05 грн., передбачених Договором лізингу №1, та пені в сумі 11 124,06 грн. та штрафу в сумі 139331,87грн., передбачених Договором лізингу №2, що разом складає 291309,47грн., нарахування яких передбачено Договором лізингу №1, Договором лізингу №2, цивільним та господарським законодавством, за умови виконання Відповідачем пункту 1 умов мирової угоди, втратив чинність. Відтак, зазначені суми санкцій, визнані відповідачем при підписанні мирової угоди та підтверджені судом при її затвердженні, підлягають стягненню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526,530 ЦК України, статтями 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного відповідальністю «Автоводсервіс»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45; ідентифікаційний код 16306563, із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; ідентифікаційний код 23362711) 869509 (вісімсот шістдесят дев’ять тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 94 коп. заборгованості, а також 8695 (вісім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.03.2010