Рішення № 8964641, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/51603.03.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до                     1) Приватного підприємства "ФСК"

                              2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"

про           стягнення 210 148,65 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Локшин А.В., за дов. № 637 від 26.02.2010 р.

від відповідача-1           не з’явився

від відповідача-2           не з’явився

У судовому засіданні 03.03.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "ФСК" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" (відповідач-2) про стягнення з відповідачів як солідарних боржників 167 555,79 грн. основного боргу, 9 209,17 грн. пені, 1 326,17 грн. процентів річних, 2 229,65 грн. інфляційних втрат та 29 827,87 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов’язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 070213-14/ФЛ-Ю-А від 13.02.2007 р.

Ухвалою суду від 15.12.2009 р. порушено провадження у справі № 54/516, розгляд справи призначено на 03.02.2010 р.

Представником позивача у судовому засіданні 03.02.2010 р. подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представники відповідачів у судове засідання 03.02.2010 р. не з’явились, витребуваних документів суду не надали, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 03.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2010 р.

Представники відповідачів у судове засідання, призначене на 03.03.2010 р., повторно не з’явились, про причини неявки не повідомили, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надали. Про час і місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду направлялась на адресу відповідачів, вказані у позовній заяві та у витягах з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2007 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Приватним підприємством "ФСК" був укладений договір фінансового лізингу № 070213-14/ФЛ-Ю-А, предметом якого є надання позивачем, як лізингодавцем, у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу, як лізингоодержувачу, предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1. договору).

Зазначений          договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору.

16.06.2007 р. сторонами підписано акти прийому-передачі майна в користування, за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, обумовлене п. 1.1. договору та специфікацією. Вартість переданого майна складає 733 223,52 грн.

Згідно з п. 2.1. договору строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п.п. 3.1., 3.4. договору, лізингоодержувач здійснює лізингові платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 1 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Додатковою угодою № 2 до договору від 09.08.2007 р. сторони виклали п.п. 3.2., 3.3. договору в новій редакції, змінивши загальну вартість майна, яка становить 745 696,75 грн., та суму винагороди (комісії) лізингодавця до 142 808,63 грн., та виклали в новій редакції графік сплати лізингових платежів.

Додатковою угодою № 3 до договору від 13.06.2008 р. сторони виклали п. 3.3. договору в новій редакції, збільшивши суму винагороди (комісії) лізингодавця до 180 870,12 грн., та виклали в новій редакції графік сплати лізингових платежів.

Додатковою угодою до договору від 25.05.2009 р. сторони змінили строк користуванням майном, який відповідно до нової редакції п. 2.1. договору, затвердженого цієї додатковою угодою, становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

26.05.2009 р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, якою сторони затвердили графіки сплати лізингових платежів № 1 та № 2. При цьому пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що з моменту її підписання лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем одночасно та сумарно за вказаними графіками.

Крім того, договір був доповнений пунктами 18.11. та 18.12., яким передбачалось укладення договорів поруки між лізингодавцем та вказаними у цих пунктах поручителями.

Як стверджує позивач, відповідач не сплатив лізингові платежі, визначені у графіку внесення платежів, за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Як передбачено п. 3.10. договору, у випадку перевищення розміру винагороди (комісії) лізингодавцю над подвійною обліковою ставкою НБУ, розмір винагороди (комісії) підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру податку на додану вартість, нарахованому на таке перевищення –об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості по лізинговим платежам становить 167 555,79 грн. До вказаної суми позивачем також включено податок на додану вартість на суму нарахованої комісії в частині, що перевищує суму комісії, яка не оподатковуються ПДВ.

Відповідач-1 не надав доказів сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки розмір заборгованості відповідача-1 належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 9 209,17 грн. пені, посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п. 11.2.1. договору.

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 883,46 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

24771,6102.06.2009 - 14.06.20091312 %211,75

15.06.2009 - 11.08.20095811 %865,99

12.08.2009 - 01.12.200911210,25 %1 558,24

24282,3802.07.2009 - 11.08.20094111 %600,07

12.08.2009 - 01.12.200911210,25 %1527,46

24749,4901.08.2009 - 11.08.20091111 %164,09

12.08.2009 - 01.12.200911210,25 %1556,84

25255,1102.09.2009 - 01.12.20099110,25 %1290,78

17119,4802.10.2009 - 01.12.20096110,25 %586,52

29028,4031.10.2009 - 01.12.20093210,25 %521,72

8 883,46

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також просить стягнути з відповідача 1 326,17 грн. процентів річних станом на 01.12.2010 р. та 2 229,65 грн. інфляційних втрат по грудень 2009 року включно.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду, здійсненим відповідно до рекомендацій щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., розмір інфляційних втрат становить 3 511,17 грн.

Розмір процентів річних згідно з розрахунком суду становить 1 279,23 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняІндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуК-сть днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

24771,6102.06.2009 - 01.12.20091.036891,781833 %372,59

24282,3802.07.2009 - 01.12.20091.025607,061533 %305,36

24749,4901.08.2009 - 01.12.20091.026643,491233 %250,21

25255,1102.09.2009 - 01.12.20091.028707,14913 %188,89

17119,4802.10.2009 - 01.12.20091.020342,39613 %85,83

29028,4031.10.2009 - 01.12.20091.011319,31323 %76,35

3 511,17 1 279,23 Оскільки в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 2 229,65 грн. за розрахунком позивача. Позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1279,23 грн. за розрахунком суду.

Згідно з п. 8.2.1. договору на відповідача покладений обов’язок щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до договору). Відповідно до п. 11.2.3. договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно з п. 8.2.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 відсотка від загальної вартості майна на момент укладання цього договору за кожен випадок такого порушення.

Як пояснив позивач, з 4 кварталу 2008 р. по 3 квартал 2009 р. відповідач не надавав звіти про стан та місцезнаходження майна, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 29 827,87 грн.

Згідно з п. 3.2. договору загальна вартість майна на момент укладання договору становила 733 223,52 грн., виходячи з чого розмір штрафу за порушення п. 8.2.1. договору становить 29 329,34 грн. (733 233,52 грн. х 1/100 х 4 = 29 329,34 грн.)

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів внесення лізингових платежів у встановленому договором порядку та розмірах і надання ним звітів про стан та місцезнаходження майна та не навів підстав для звільнення від обов’язку вносити платежі за користуванням предметом лізингу.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 209 277,47 грн.

19.06.2009 р. з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача-1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н2О" був укладений договір поруки № 090611-56/П, за яким відповідач-2 зобов’язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу № 070213-14/ФЛ-Ю-А в повному обсязі, а саме: сплату позивачу лізингових платежів у встановлені строки, сплату пені за затримку сплати лізингових платежів, штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на відповідача-1.

Як передбачено ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3 договору поруки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні відповідачем-1 зобов’язань, виконання яких забезпечується цим договором, відповідач-1 та відповідач-2 будуть відповідати перед позивачем солідарно.

Таким чином, невиконання відповідачем-1 обов’язку по сплаті на користь позивача сум лізингових платежів покладає на відповідачів солідарну відповідальність за невиконання такого обов’язку.

При цьому статтею 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з відповідачів як солідарних боржників підлягає стягненню 209 277,47 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат, процентів річних та штрафу.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ФСК" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-А, ідентифікаційний код 32345577) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" (02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 6, ідентифікаційний код 33229088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354) 167 555 (сто шістдесят сім тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 79 коп. основного боргу, 8 883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 46 коп. пені, 2 229 (дві тисячі двісті двадцять дев’ять) гривень 65 коп. інфляційних втрат, 1 279 (одну тисячу двісті сімдесят дев’ять) гривень 23 коп. процентів річних, 29 329 (двадцять дев’ять тисяч триста двадцять дев’ять) гривень 34 коп. штрафу, 2 092 (дві тисячі дев’яносто дві) гривні 77 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) гривень 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 13.03.2010 р.