Рішення № 8964298, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/2419.03.10 За позовомГромадської організації "Київський дитячий фонд" до

за участю

про Шевченківської районної у місті Києві ради

Прокуратури міста Києва

визнання незаконним та скасування п. 29 додатку № 2 до рішення від 04.12.2009 № 772.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

від прокуратуриСеменюк Н.М. –голова фонду, Калітвенцев І.М. –представник

Пургіна О.В. –представник

Карпенко Н.М. –прокурор відділу

          Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2010 було оголошено перерву до 16.03.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування п. 29 Додатку № 2 до рішення VІІІ сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва" від 04.12.2009 № 772, яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Шевченківської районної у місті Києві ради прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Представник Прокуратури міста Києва в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що спірне рішення прийнято відповідачем в межах компетенції відповідача, на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та зважаючи на те, що відповідач з 2006 року не викупив приміщення, яке вирішено приватизувати шляхом продажу на аукціоні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

На підставі розпорядження Печерської районної державної адміністрації м. Києва, органу уповноваженого управляти комунальним майном, 31.10.2001 між державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва, як орендодавцем та Київським дитячим фондом (в подальшому реорганізованого у Громадську організацію "Київський дитячий фонд"), як орендарем було укладено Договір № 100/301 оренди нежитлового приміщення.

Згідно умов даного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення (далі –об’єкт оренди) для розміщення кафе "Ліра" по вул. Софіївській, 8а, загальною площею 245,7 кв.м.

Відповідно до п. 6.1 Договору оренди термін оренди встановлений з 31.10.2001 до 31.10.2006.

В подальшому функції з управління майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва перейшли до Шевченківської районної у м. Києві ради. 20.03.2006 позивачем додатково було укладено договір оренди № 1373/1, відповідно до якого йому було додатково передано в користування 36 кв.м. нежилого приміщення по вул. Софіївській, 8а.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2007, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2008, у справі № 8/356 за позовом Громадської організації "Київський дитячий фонд" до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради було зобов’язано відповідача продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення № 100/301 від 30.10.2001, укладеного між Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району та Київським дитячим фондом, загальною площею 245,7 кв.м. в будинку № 8 (літера А) по вул. Софійській в м. Києві на тих самих умовах і на той самий строк; зобов’язано відповідача продовжити дію договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 1373/1 від 20.03.2006, укладеного між Шевченківською районною у місті Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Київським дитячим фондом, загальною площею 36,0 кв.м. в будинку № 8 (літера А) по вул. Софійській в м. Києві на тих самих умовах і на той самий строк.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2007 у справі № 8/356, між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, як орендодавцем та Громадською організацією "Київський дитячий фонд", як орендарем 22.05.2009 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежилі приміщення для розміщення кафе "Ліра" в місті Києві по вул. Софіївській, 8 (літера А), загальною площею 237,60 кв.м. Строк дії договору встановлений з 22.05.2009 по 22.05.2014 (п. 6.1 договору).

За результатами розгляду заяви позивача про приватизацію орендованого ним приміщення, 27.12.2005 Шевченківською районною у м. Києві радою прийнято рішення № 644 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" нежитлове приміщення площею 273,6 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Софійська, 8, літ. А, було включено до Переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком 2 до рішення № 644, за номером 9, а позивача визначено як покупця цього приміщення.

14.09.2006 Шевченківською районною у місті Києві раді прийнято рішення № 64, яким відповідач вніс зміни до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 27.12.2005 № 644 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", а саме виключив позицію 9 з Переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу додатку 2 до рішення (підпункт 1.1 пункт 1).

Громадська організація "Київський дитячий фонд" не погодилась з прийнятим Шевченківською районною у місті Києві радою 14.09.2006 рішенням № 64 та звернулась до Господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування підпункту 1.1 пункту 1 зазначеного рішення.

За результатами розгляду вказаного позову Господарським судом міста Києва 24.07.2009 прийнято рішення у справі № 11/152 за позовом Громадської організації "Київський дитячий фонд" до Шевченківської районної у місті Києві ради та до Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, яким визнано незаконним та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 64 від 14.09.2006 "Про внесення змін до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 27.12.2005 № 644 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" щодо виключення позиції 9 з Переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу додатку 2 до рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 рішення Господарського суду міста Києва у справі №11/152 залишено без змін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

04.12.2009 Шевченківською районною у місті Києві радою прийнято рішення № 772 "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва", п. 2 якого затверджено перелік об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні згідно додатку № 2. В Додатку № 2 в п. 29 рішення зазначено нежитлове приміщення по вул. Софійській, 8, літ. А. (далі - спірне рішення). Спірне рішення прийнято з посиланням на висновки постійної комісії Шевченківської районної у місті Києві ради з питань приватизації комунального майна (копія витягу з протоколу є в матеріалах справи).

Позивач вважає, що рішення відповідача № 772 є незаконним та порушує його право на викуп приміщення по вул. Софійській, 8 (літ. А), яке було надано йому на підставі рішенням відповідача № 644.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.874 додатку 11 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642ІХ "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" нежиле приміщення за адресою м. Київ, вул. Софійська, 8 (літера А) передано у власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Таким чином, спірне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Софійська, 8 (літ. А) є комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району у місті Києві.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, тобто в даному випадку Шевченківська районна у місті Києві рада.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 вказаної норми).

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини восьмої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними державними радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.

Пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність суб’єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно п. 4. ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Процес приватизації регулюється не лише загальними нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Цивільного кодексу України, але й спеціальними нормами чинного законодавства про приватизацію, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Законом України "Про приватизацію державного майна".

В ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до норм вказаних законів процедура малої приватизації включає наступні етапи: визначення переліку об’єктів, що підлягають приватизації (стаття 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"), підготовка об’єкта малої приватизації до продажу (стаття 8 вказаного закону), що включає в себе проведення інвентаризації та оформлення права власності на поточного власника об’єкта, визначення ціни продажу об’єкта, що передбачає проведення оцінки такого об’єкта (статті 9 та 12 вказаного закону), укладення договору купівлі-продажу об’єкта, сплата ціни продажу покупцем та реєстрація договору купівлі-продажу об’єкта у відповідній раді (статті 22 та 23 вказаного закону).

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом , а також викупу.

Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом місцевого самоврядування самостійно, окрім випадків, визначених законом.

Викуп застосовується у випадках, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а саме не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна". Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Як було встановлено судом, стосовно нежитлових приміщень загальною площею 273,6 кв.м. по вул. Софійській, 8 (літ. А), які перебувають в оренді у позивача, відповідачем було прийнято 27.12.2005 рішення № 644, яким зазначене приміщення включено до переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 11/152 встановлено, що процедуру приватизації приміщення площею 273,6 м2, розташованого за адресою м. Київ, вул. Софійська, 8, літ. А, було фактично розпочато, зокрема, було проведено інвентаризацію, про що свідчить довідка-характеристика від 11.05.2006, видана Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна". Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ради було видано свідоцтво про право власності територіальної громади Шевченківського району на нежилі приміщення загальною площею 273,60 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Софійській, 8 літ. А.

Зазначені обставини мають преюдиціальний характер та доведенню не підлягають в силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, 04.12.2009 відповідачем було прийнято № 772, яким приміщення загальною площею 273,6 кв.м. по вул. Софійській, 8 (літ. А) включено до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. Тобто, відповідачем в черговий раз змінено спосіб приватизації, в той час як право позивача на викуп вказаного приміщення підтверджено рішенням як відповідача №644, так і в судовому порядку під час розгляду справи №11/152.

Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Законом України "Про приватизацію державного майна" не передбачена можливість зміни способу приватизації з викупу на аукціон, лише навпаки, за наявності обставин, передбачених п. 1 ст. 21 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому оскаржуване рішення відповідача прийняте всупереч вказаним нормам закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаному рішенні зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

У п. 2 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як зазначалося вище, Шевченківська районна у місті Києві рада має право приймати рішення та визначати спосіб приватизації майна, що є у комунальній власності, проте повинна це робити лише у відповідності до норм чинного законодавства.

Натомість оспорюване рішення про зміну способу приватизації (саме оспорювана позиція 29, додатку № 2), відповідач прийняв всупереч Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що порушення прав та інтересів Громадської організації "Київський дитячий фонд" полягає в тому, що з моменту прийняття відповідачем рішення №644 від 27.12.2005, та надання позивачу дозволу приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 273,6 кв. м, яке розташоване в м. Києві, по вул. Софійській, 8 (літ А), позивачем вчинювалися певні дії у його господарській діяльності по підготовці до викупу вищенаведеного нежитлового приміщення та залучалися кошти під цю діяльність; позивач не звертався до відповідача щодо відмови від свого права на викуп, натомість прийняттям оспорюваного рішення (в частині, яку просить скасувати позивач, п. 29 додатку №2), відповідач порушив права позивача, як особи, що належним чином проводила підготовку по виконанню прийнятого на її користь рішення про викуп нежитлового приміщення загальною площею 273,6 кв. м, яке розташоване в Шевченківському районі м. Києві.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 29 додатку № 2 до рішення VІІІ сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради "Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва" від 04.12.2009 № 772, яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

3. Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради (01030,, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24, р/р 35416001002447 в УДК м. Києва, МФО 820019, код 26077632) на користь Громадської організації "Київський дитячий фонд" (01021, м. Київ, вул. Лепська, 16, р/р 2600800991077 в КБ "Хрещатик" у м. Києві, МФО 300670, код 058102212) державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова