Рішення № 8963986, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/4516.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» До           Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»

Про           стягнення 174030,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Очеретна Л.О. –по дов. № 19 від 12.02.2010

Головач Н.М. –по дов. № 13/1 від 11.02.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Джі Бі Україна»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Трест міськбуд-4»84547,15 грн. суми за зобов‘язанням за втрачене майно, 39782,03 грн. суми по сплаті послуг оренди майна, 42359,99 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 7340,99 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди майна № 280 від 01.05.2007.

Позивачем в судовому засіданні 16.02.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь 84469,54 грн. суми за зобов‘язанням за втрачене майно, 34860,99 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 5211,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/45 від 16.02.2010 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено процесуальне правонаступництво позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Джі Бі Україна»замінивши його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна».

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 04.03.2010, проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 280 від 01.05.2007. Зазначений договір не підписувався відповідачем, ним не погоджувався, про його наявність відповідач дізнався лише з матеріалів даної справи. Відповідно до ч 1. ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ст. 154 ЦК України, ч. 1 ст. 82 ГК України, установчими документами акціонерного товариства є статут. Згідно до п.8.10 статуту ВАТ «Трест Міськбуд-4», ч.5 ст. 65 ГК України, без доручення від імені підприємства діє лише керівник. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців вносяться дані про осіб, які обираються (призначаються) в орган управління юридичної особи, які уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або осіб, які мають право здійснювати дії від імені юридичної особи без довіреності, в т.ч. підписувати документи, договори тощо. Жоден документ, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, зобов'язань перед ним зі сторони відповідача не містить підпис керівника відповідача, реквізити відповідача ( адресу, розрахункові рахунки, печатку). Надані позивачем документи були укладені начальником БУ № 16, який діяв на підставі Положення про БУ № 16 ВАТ «Трест Міськбуд-4»- Кравченко О.Є. Відповідно до Положення про БУ № 16 ВАТ «Трест Міськбуд-4», начальник управління здійснює найм, надання в оренду за обов'язковою згодою ВАТ «Трест Міськбуд-4». При цьому начальник Управління підписує угоди відповідно до довіреності, виданої відповідачем. Укладений договір відповідачем не погоджувався, згода на його укладання відповідачем не надавалась, довіреність на укладання даного договору Кравченко О.Є. не видавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч 1. ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За таких умов, ВАТ «Трест Міськбуд-4»не може нести відповідальність за договором, про існування якого не було відомо, який не містить зобов'язання відносно ВАТ «Трест Міськбуд-4»та укладений особою, яка не мала достатніх правових підстав для укладання. Крім того, до звернення до суду, позивач не звертався до ВАТ «Трест Міськбуд-4»з будь-якими вимогами щодо наявності зобов'язань, заборгованості тощо. При цьому звертає увагу суду на те, що позивач, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму за зобов'язанням за втрачене майно. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, зазначена санкція застосовується виключно до договірних відносин, які пов'язані із своєчасністю виконання грошових зобов'язань однією із сторін. В той же час позивач пред'явив вимоги, які не є договірними і виникають у зв'язку із заподіянням шкоди. Внаслідок цього відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання. Зазначена позиція підтверджується також постановою ВГСУ №37/649 від 17.12.2008.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.03.2010 за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Ес Джі Бі Україна», правонаступником якого є Товариством з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Трест міськбуд-4»(орендар) було укладено договір № 280 (далі - договір).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування (оренду) комплект опалубки «PROS & BEAMS»в комплекті (далі – обладнання, що орендується).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування складових частин майна, що передається в оренду зазначено в специфікації № 1 до договору, яка є невід‘ємною частиною договору.

Так згідно специфікації № 1 до договору, підписаної та скріпленої печатками обох сторін, в оренду передається наступне обладнання загальною вартістю 121549,64 грн. в т. ч. ПДВ : 1) головка стойки, код 600510 в кількості 24 одиниць загальною вартістю 2122,32 грн. (вартість однієї одиниці - 88,43 грн.); 2) стойка С+D35, код 600351 в кількості 197 одиниць загальною вартістю 97704,12 грн. (вартість однієї одиниці –495,96 грн.); 3) тренога, код 600520 в кількості 80 одиниць загальною вартістю 21723,20 грн. (вартість однієї одиниці –271,54 грн.).

В пункті 1.3. договору зазначено адресу об‘єкта де буде розташована опалубка : вул. Палладіна.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Так, пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що передача обладнання в оренду здійснюється уповноваженими фахівцями сторін за актом приймання-передачі (додаток № 2) на складі орендодавця за адресою : Київська обл., с. Петрівське, вул. Господарська, 2. Обладнання, що здається в оренду повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем на протязі 2-х робочих днів з моменту підписання цього договору.

Факт передачі позивачем та відповідно отримання відповідачем будівельних риштувань у комплектації, згідно специфікації № 1 до договору вартістю конструкції 121549,64 грн. підтверджується актом передачі риштувань в оренду від 01.05.2007.

Згідно п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 4.2. договору строк оренди становить 31 добу з моменту прийняття обладнання, що орендується за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.5. договору визначено, що у випадку подовження терміну оренди сторонами складається доповнення, яке є невід‘ємною частиною договору і в якій визначаються нові додаткові умови здачі опалубки в оренду.

Як свідчать матеріали справи сторони додатковими угодами № 1 від 06.06.2007, № 2 від 27.07.2007, № 3 від 08.08.2007, № 4 від 03.09.2007, № 5 від 09.20.1007, № 6 від 13.11.2007, № 7 від 03.12.2007 продовжили строк повернення риштувань до 01.01.2008.

Матеріали справи свідчать, що послуги були надані відповідачу на загальну суму 39818,03 грн. згідно наступних актів здачі-прийняття робіт № ОУ-000269 від 31.05.2007 на суму 5024,23 грн., № ОУ-0000336 від 30.06.2007 на суму 4862,16 грн., № ОУ-0000398 від 31.07.2007 на суму 2024,23 грн., № ОУ-0000538 від 31.08.2007 на суму 5024,23 грн., № ОУ-0000683 від 30.09.2007 на суму 4898,16 грн., № ОУ-0000769 від 31.10.2007 на суму 5061,43 грн., № ОУ-0000852 від 30.11.2007 на суму 4862,16 грн., № ОУ-0000966 від 31.12.2007 на суму 5061,43 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.3. договору визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до виставлених рахунків-фактур.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повністю розрахувався за надані послуги шляхом перерахування коштів згідно наступних платіжних доручень: № 30784 від 12.06.2007 на суму 5024,23 грн., № 31074 від 11.07.2007 на суму 9886,39 грн., № 2847 від 10.10.2007 на суму 10000 грн., № 18507 від 12.12.2007 на суму 4862,16 грн., № 5966 від 26.12.2007 на суму 10122,86 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок.

Всього відповідач перерахував позивачу 39895,64 грн., що більше вартості наданих послуг по оренді на 77,61 грн.

Спір виник внаслідок того, що після закінчення строку оренди при складанні акту від 01.01.2008 повернення обладнання, що орендується було виявлено, що частина обладнання на суму 84547,15 грн. була втрачена, про що зазначено в цьому акті, та погоджено сторонами, що відповідач має відшкодувати позивачу вартість втраченого обладнання у визначеному розмірі протягом 10 днів, що здійснено відповідачем не було, а отже позивач вимагає стягнути з відповідача вартість втраченого майна з урахуванням переплати за оренду в розмірі 84496,54 грн. В зв‘язку з невиконанням відповідачем зобов‘язання про відшкодування вартості втраченого майна позивачем нараховано інфляційні збитки в розмірі 34860,99 грн. та 3% річних в сумі 5211,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 8.1. договору після закінчення терміну оренди (який зазначений в п. 4.3. договору) орендар зобов‘язаний повернути обладнання, що орендується орендодавцю (в комплекті) за актом приймання-передачі згідно кількості, зазначеній в специфікації № 1 до договору.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що повернення обладнання, що орендується здійснюється уповноваженими фахівцями сторін на складі орендодавця за адресою: Київська обл., с. Петрівське, вул. Господарська, 2.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з акту повернення риштувань з оренди складеного сторонами 01.01.2008 відповідач повернув, а позивач прийняв будівельні риштування у комплектації, згідно специфікації № 1 до договору та вартістю конструкції 30827,30 грн.

Також з вказаного акту вбачається, що орендар пошкодив деталі стойки, код 600351 в кількості 6 штук та надав згоду на відшкодування вартості пошкоджених деталей, а також вартості на відновлення пошкоджених деталей в загальній сумі 2669,98 грн. протягом 10 днів з дня підписання даного акту.

Крім того, в акті зазначено, що орендар не повернув наступні деталі : стойку С+D35, код 600351 в кількості 155 штук, треногу код 600520 в кількості 51 штуки та також надав згоду на відшкодування залишкової вартості втрачених деталей в розмірі 81877,17 грн. в 10 денний термін з дня підписання даного акту.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи свідчать, що в порушення умов п. 8.1. договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач не повернув майно з оренди загальною вартістю 84547,15 грн. та не сплатив позивачу у визначений в акті десятиденний строк його вартість.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартість втраченого та пошкодженого обладнання за вирахуванням переплати за оренду обладнання в розмірі 84496,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки оплату за втрачене та пошкоджене обладнання не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 34860,99 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 5211,43 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34860,99 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5211,43 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача про те, що відповідачу було невідомо про укладений договір та те, що договір укладений особою без належних на те повноважень, а тому є недійсним не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Як вбачається з договору він укладений ВАТ «Трест Міськбуд-4»в особі начальника БУ № 16 Кравченко О.Є., що діє на підставі Положення про БУ № 16 ВАТ «Трест Міськбуд-4».

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно Положення про БУ № 16 останній є структурним підрозділом ВАТ «Трест Міськбуд-4»(далі –підприємство). БУ не являється юридичною особою і діє від імені підприємства відповідно до статуту та цього Положення.

Стаття 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до пункту 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»,затвердженою Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкції) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. До обов'язкових реквізитів у платіжному дорученні відноситься зазначення ідентифікаційного коду платника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідачем перерахування здійснювались з рахунку саме ВАТ «Трест Міськбуд-4»", а не філії БУ №16, що підтверджується ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ ВАТ «Трест міськбуд-4», зазначеним на платіжних дорученнях.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями щодо проведення повної оплати за рахунками позивача за оренду обладнання, тим самим схвалив договір та відповідно був обізнаний про його існування.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 66-б, код ЄДРПОУ 04012684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(м. Київ, пр. Академіка Палладіна, 18/30, приміщення 13А, код ЄДРПОУ 33601363) 84 469 (вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дев‘ять) грн. 54 коп. вартості втраченого та пошкодженого обладнання, 34860 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 99 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 5211 (п‘ять тисяч двісті одинадцять) грн. 94 коп. –3% річних, 1245 (одну тисячу двісті сорок п‘ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 19.03.2010.