Рішення № 8963886, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1610.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-УКРАЇНА»

ДоМалого приватного підприємства «Альфа-П»

Простягнення 4183,44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Якименко А.В. –дов. № б/н від 28.12.09 р.                               

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-УКРАЇНА»до Малого приватного підприємства «Альфа-П»про стягнення 2216,41 грн. основного боргу, 270,05 грн. інфляційних нарахувань та129,82 грн. трьох процентів річних, 662,85 грн. двадцяти чотирьох процентів річних та 904,31 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 89/05-П від 25.01.05 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.10 р. було порушено провадження у справі № 37/16 та призначено її розгляд на 10.02.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 10.02.10 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Через службу діловодства Господарського суду м. Києва на виконання вимог ухвали суду від 15.01.10 р. надав документи.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у судове засідання 10.02.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/16 на 24.02.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.10 р. надав суду документи на виконання вимог ухвал від 15.01.10 р. і 10.02.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви; частково надав копії видаткових накладних, зазначених в розрахунках позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.10 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги повторне нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/16 на 10.03.10 р.

У судовому засіданні 10.03.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду письмові пояснення, виписку банку та копії видаткових накладних.

Представник відповідача у судове засідання 10.03.10 р. в черговий раз не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-УКРАЇНА»(постачальник) та Малим приватним підприємством «Альфа-П»(покупець) був укладений договір поставки № 89/05-П від 25.01.05 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується постачати покупцю товари народного споживання (товари), а покупець зобов’язується приймати їх та оплачувати.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № 89/05-П від 25.01.05 р. термін дії даного договору було продовжено до 31.12.09 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2 договору поставки № 89/05-П від 25.01.05 р., асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, які є невід’ємними частинами договору.

У відповідності до п. 6 вищевказаного договору, днем виконання постачальником зобов’язання по постачанню товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантаженні іногородньому покупцю, а при здачі на складі покупця або постачальника –дата накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставки за видатковою накладною № 80140819 від 15.10.09 р. на суму 2216,41 грн. передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать підпис представника та штамп МПП «Альфа-П»

Відповідно до п. 9 договору поставки № 89/05-П від 25.01.05 р., за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити постачальнику протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дня постачання (п. 6. даного договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій постачається товар.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за поставлений товар відповідач розрахунок не здійснив, у зв’язку з чим станом на 26.12.09 р. виникла заборгованість у розмірі 2216,41 грн., що підтверджується актом звірки із замовником (між ТОВ «ЛАН-УКРАЇНА» та МПП «Альфа-П») за період з 01.10.09 р. до 04.12.09 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Всього за період з 27.12.06 р. по 26.12.09 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 126286,31 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін (належним чином засвідчені копії накладних додані до матеріалів справи). Однак розрахунок за поставлений товар здійснювався відповідачем з порушенням строків оплати.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 2216,41 грн. основного боргу, 270,05 грн. інфляційних нарахувань та129,82 грн. трьох процентів річних, 662,85 грн. двадцяти чотирьох процентів річних та 904,31 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 89/05-П від 25.01.05 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором поставки № 89/05-П від 25.01.05 р. строк оплату за отриманий товар не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

У судовому засіданні 10.03.10 р. представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких повідомив про оплату відповідачем основного боргу в сумі 2216,41 грн. за видатковою накладною № 80140819 від 15.10.09 р., що підтверджується банківською випискою від 03.03.10 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2216,41 грн. за договором поставки № 89/05-П від 25.01.05 р. підлягає припиненню.

ТОВ «ЛАН-УКРАЇНА»просить суд також стягнути з відповідача 270,05 грн. інфляційних нарахувань, 129,82 грн. трьох річних процентів, 662,85 грн. 24 % річних та 904,31 пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 89/05-П від 25.01.05 р., то з нього підлягають стягненню відповідно 270,05 грн. інфляційних нарахувань та 129,82 грн. річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 904,31 грн. пені за порушення договірного зобов’язання та 662,85 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 16. договору поставки № 89/05-П від 25.01.05 р., за прострочення оплати покупцем строків оплати товару, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Окрім пені покупець на вимогу постачальника, починаючи з 7 (сьомого) дня, що йде за останнім днем, в якому грошове зобов’язання повинно бути виконано (п. 9. договору), повинен сплатити постачальнику за неправомірне користування грошовими коштами 24 % (двадцять чотири) відсотки річних від несплаченої у строк суми за весь час такого користування. При цьому строки позовної давності та строки нарахування пені встановлюються у 3 (три) роки.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем і перевіреним судом, з відповідача підлягають стягненню відповідно пеня в розмірі 904,31 грн. та 24 % річних у розмірі 662,85 грн.

Таким чином, позов ТОВ «ЛАН-УКРАЇНА»до МПП «Альфа-П»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Альфа-П»(04201, м. Київ, вул. Полярна, 8-А, код ЄДРПОУ 21607114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-УКРАЇНА»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 30384724) 904 (дев’ятсот чотири) грн. 31 коп. пені, 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 85 коп. 24 % річних, 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 82 коп. 3 % річних, 270 (двісті сімдесят) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2216,41 грн. основного боргу припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.