Рішення № 8963860, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/144-25/58904.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до           Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»

третя особа           Злотницька Юлія Олександрівна

про стягнення 119 524,41 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Єфімов С.В. (довіреність від 15.01.2010);

від відповідача:           Акусова О.М. (довіреність № 107 від 27.05.2009);

від третьої особи: Злотницька Ю.О.

В судовому засіданні 04 березня 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»(надалі –відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 119524,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо –транспортної пригоди, а відповідачем не виконане зобов’язання по оплаті страхового відшкодування згідно договору страхування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач порушив встановлений договором страхування строк повідомлення про настання страхового випадку та його обставини, застрахований автомобіль був викрадений від третіх осіб, які на той час володіли ним без законних підстав, в порушення умов договору страхування позивач не виконував своїх обов’язків по рятуванню застрахованого майна, халатно до нього відносився, що разом згідно договору страхування є причинами відмови у страховому відшкодуванні, а страховим випадком не визнається крадіжка застрахованого транспортного засобу, якщо при цьому разом з транспортним засобом викрадено ключ в замку запалювання та/або дверей. Відповідач також зазначив про те, що в діях водія Злотницької Ю.О., якій у відповідності до Договору фінансового лізингу №766/04/2007 від 10.04.2007р. позивач передав застрахований автомобіль, вбачаються ознаки скоєння умисного злочину, який призвів до настання страхового випадку, що згідно договору страхування є причиною відмови у страховому відшкодуванні.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. у справі № 4/144, позов ТОВ "Ласка –Лізинг" до ЗАТ "Страхова компанія "Кредо-Класик" про стягнення 119524,41 грн. задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009 постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі № 4/144 скасовані, справа направлена до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою від 03.12.2009 справа прийнята до провадження Господарським судом м. Києва (суддя Морозов С.М.) та присвоєно їй № 4/144-25/589, розгляд справи призначений на 21.01.2010. В судовому засіданні 21.01.2010 до участі у справі залучено Злотницьку Юлію Олександрівну (надалі –третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи відкладено до 16.02.2010. В судове засідання 16.02.2010 представник відповідача та третя особа не з’явилися, відповідачем подане клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 04.03.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2007 року між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) було укладено Генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів № 191001/431000107 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту –Договір, Договір страхування). Предметом цього договору є страхування відповідачем майнових інтересів позивача, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням, належними позивачу транспортними засобами та встановленого на них додаткового обладнання, зазначених у додаткових угодах до цього договору та страхових сертифікатах, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно із п. 1.2 Договору страхування особливі умови щодо страхування кожного окремого транспортного засобу наведені у додаткових угодах до цього договору та Страхових сертифікатах, що є невід’ємними частинами Договору, мають бути підписані обома сторонами та містити наступні умови: марку, модель, номер кузова/шасі, рік випуску, державний номер, додаткове обладнання, перелік страхових випадків, розмір страхової суми, страховий тариф, розмір страхової премії, розмір встановленої франшизи, термін дії тощо.

Відповідно до страхового сертифікату №191001/431000107142 від 27.04.07р. до вищезазначеного Договору страхування (надалі –Страховий сертифікат) на страхування відповідачу було передано автомобіль Mazda 3, рік випуску 2007, номер кузова JMZBK12Z571576698 (надалі –застрахований ТЗ, ЗТЗ). Вказаний автомобіль було застраховано на 12 місяців (з 14-00 годин 27.04.2007р. по 24-00 годину 26.04.2008р.) на суму 132 804,90 грн. (страхова сума).

Як підтверджується змістом Страхового сертифікату № 191001/431000107142 від 27.04.07р. до Договору страхування на час його укладення застрахований автомобіль Mazda 3, номер кузова JMZBK12Z571576698 перебував у користуванні Злотницької Ю.О. (Лізингоодержувач). В матеріалах справи міститься Договір фінансового лізингу №766/04/2007 від 10.04.2007р., укладений між позивачем і Злотницькою Ю.О., у відповідності до якого автомобіль Mazda 3, номер кузова JMZBK12Z571576698 був переданий позивачем в якості предмету лізингу Злотницькій Ю.О. (Лізингоодержувачу).

Як свідчать матеріали справи 13.08.2007 до Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернулася Злотницька Ю.О. з заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 1642 СО. Факт такого звернення підтверджується Довідками Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 (арк. 26, том 1 справи), № 50/309 від 31.08.2007 (а.с. 116, том 1).

16.08.07 позивач подав відповідачу письмову Заяву про виплату страхового відшкодування, яка була зареєстрована під вхідним номером 18361. Факт отримання вказаної заяви 16.08.2007 відповідачем не заперечується.

Крім того, 13.08.2007 водій застрахованого ТЗ - Злотницька Ю.О. звернулася до відповідача з заявою про настання страхового випадку, що підтверджується відповідачем в листах №2113від 11.07.08р. та №2116 від 11.07.08р. (а.с. 110-112, т. 1) та № 2222 від 21.07.2008 (а.с. 125, т.1).

Листом від 26.05.08р. вих. №3.2.2-03/1646 (а.с. 37, т. 1) відповідач повідомив позивача про розгляд його заяви від 16.08.07р. щодо виплати страхового відшкодування та просив надати йому додаткові документи, зазначивши, що після їх подання в найкоротший термін буде розглянуто питання щодо виплати позивачу страхового відшкодування.

Витребувані відповідачем додаткові документи та пояснення були надані йому позивачем супровідним листом від 17.12.08р. вих. №1249-12/08 (а.с. 38, т. 1). Згідно відмітки відповідача на копії цього листа, він отриманий 17 грудня 2008 року та зареєстрований під вхідним №3257.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховим випадком, згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", визнається подія, передбачена договором страхування або законодавства, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із п. 3.1 Договору страхування страховим випадком є подія, що відбулася протягом строку дії Страхового сертифікату, внаслідок подій, визначених у п. 2 Цього Договору, з настанням яких виникає обов’язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.

У відповідності до п. 2 Договору страховими ризиками за ним є:

- дорожньо-транспортна пригода (ДТП), у тому числі попадання твердих фракцій та каміння з під коліс інших транспортних засобів (п.2.1. договору);

- незаконне заволодіння або грабіж транспортних засобів, у тому числі ДТП при незаконному заволодінні у разі якщо про таке незаконне заволодіння були повідомлені компетентні органи МВС України протягом 2 (двох) діб з моменту настання такого незаконного заволодіння, що підтверджується страхувальником у документальній формі (п.2.2 договору);

- пошкодження, знищення або крадіжка (таємне викрадення чужого майна) частин, деталей, приладів, тенту, в тому числі додаткового обладнання транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб у будь-якому місці знаходження (п.2.3. договору);

- пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (наприклад: повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавини, зсув, вихід підгрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин (п.2.4. договору);

- пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок пожежі чи самозаймання транспортного засобу, в тому числі викликаного коротким замиканням в електрообладнанні транспортного засобу (п.2.5 договору).

Страховим сертифікатом страхові випадки визначені по виду страхування КАСКО, а саме дорожньо –транспортна пригода (п. «а»), незаконне заволодіння ТЗ (угон, крадіжка) (пп. «б»), протиправні дії третіх осіб (пп. «в»), стихійне лихо (пп. «г»), та пожежа (пп. «д»).

Аналіз змісту пп. «б» розділу «Страхові випадки»Страхового сертифікату свідчить, що сторонами зміст словосполучення «незаконне заволодіння»розкривається, в тому числі, як угон і крадіжка, з чим погодилися сторони, підписавши вказаний сертифікат. Однак ні в Договорі страхування, ні в Страховому сертифікаті не визначено, що поняття «незаконне заволодіння»обмежується виключно випадками крадіжки і угону, оскільки спектр дій з незаконного вилучення законодавець визначив досить широким.

Зважаючи на те, що основним Договором страхування (п. 3.1) у визначення поняття «страховий випадок»за ним включаються саме події, визначені у п. 2 Договору, а з умовами Страхового сертифікату пов’язується лише період дії страхового захисту, а також враховуючи те, що Договором страхування не визначене співвідношення чи порядок застосування норм цього Договору та Страхового сертифікату, господарський суд приходить до висновку, що страховим випадком за Договором є настання подій визначених у п. 2 Договору страхування, а зміст Страхового сертифікату в цій частині має оцінюватися виходячи із положень вказаного пункту договору, у нерозривному зв’язку з ним. За таких умов визначення події «незаконне заволодіння (угон, крадіжка)»у Страховому сертифікаті є невід’ємною частиною поняття «незаконне заволодіння», наданому в м. 2.2 Договору страхування, та має відповідати йому.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із визначенням, наданим в примітці 1 до ст. 289 Кримінального кодексу України (надалі –КК України) під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Стаття 185 КК України визначає поняття крадіжки, як таємне викрадення чужого майна, а ст. 186 цього кодексу визначає поняття «грабіж»як відкрите викрадення чужого майна. Зважаючи на те, що і крадіжка і грабіж за своєю сутністю є протиправним вилучення майна у власника чи користувача всупереч їх волі, такі протиправні дії є підвидом «незаконного заволодіння». При цьому, Кримінальний кодекс України не передбачає, що під незаконним заволодінням розуміється виключно крадіжка та угон. Більш того, Кримінальний кодекс України не передбачає таких злочинів, як «крадіжка транспортного засобу»чи «угон транспортного засобу»(крім залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна). Дії по протиправному вилученню транспортного засобу будь-яким способом з будь-якою метою кваліфікуються Кримінальним кодексом України лише за ст. 289 «Незаконне заволодіння транспортним засобом».

Згідно із ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких умов, зважаючи на визначену законодавством кваліфікацію злочинів, обмеження поняття «незаконне заволодіння ТЗ»виключно поняттями крадіжка та угон, суперечить ст. 289 КК України та є порушенням ч. 1ст 19 Конституції України.

Враховуючи все вищевикладене, у відповідності до умов Договору страхування (п.2.2, 3.1) настання події незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом є страховим випадком.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується Довідками Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 (арк. 26, том 1 справи), № 50/309 від 31.08.2007 (а.с. 116, том 1) та листом Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві № 121-10266 від 06.08.2008 (а.с. 119, т. 1) застрахований автомобіль був привласнений шляхом обману та зловживання довірою гр-ном Дюковим О.В. 23.07.07р. на території ТОВ "Рентека" по вул. Кавказькій, 7 в м. Києві. За даним фактом порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Зважаючи на те, що кримінальна справа порушена саме за фактом незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, така подія у відповідності до умов Договору та Страхового сертифікату є страховим випадком. Зважаючи на все вищевикладене, посилання відповідача на відсутність підстав до віднесення події до страхового випадку є необґрунтованим та не приймається судом до уваги.

З цих же підстав є необґрунтованим посилання відповідача на п. 4.14 Договору страхування, за яким не визнається страховим випадком крадіжка застрахованого ТЗ, якщо при цьому викрадено ключ замку запалювання та/або дверей, оскільки кримінальна справа порушена за фактом незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, а не крадіжки. В Довідці Солом’янського управління ГУ МВС України в м. Києві № 50/СВ-202 від 25.04.2008 (а.с. 115, т.1) повідомляється про те, що незаконне заволодіння ЗТЗ сталося шляхом обману та зловживання довірою, а не шляхом таємного викрадення (крадіжки).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 10.2.6 Договору страхування Страхувальник зобов’язаний у випадку настання події, що може бути визнана страховим випадком, негайно, але в будь-якому разі не пізніше п’яти діб (за винятком вихідних і святкових днів) повідомити про це страховика. Невиконання цієї вимоги має бути обґрунтовано Страхувальником документально.

Аналогічне положення міститься в п. 11.1 Договору страхування, за яким при виникненні передбаченої події, що може бути визнана страховою, Страховик або Експлуатант/Водій зобов’язані негайно, але не пізніше п’яти робочих днів (за винятком вихідних і святкових днів) повідомити страховика про настання страхового випадку.

Зважаючи на те, що сторонами Договору страхування є лише позивач і відповідач, господарський суд виходить з того, що саме виконання позивачем (Страхувальником) обов’язку щодо повідомлення про страховий випадок відповідача (Страховика) має значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 251 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А за ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач дізнався про настання страхового випадку 14.08.2007, про що свідчать повідомлення Злотницької Ю.О. 13.08.2007 до міліції та відповідача, заява позивача про страховий випадок. В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про обізнаність позивача у викрадені застрахованого автомобіля раніше вказаної дати.

Виходячи з того, що застрахований автомобіль не перебував у володінні позивача, оскільки знаходився у користуванні Лізингоодержувача (Злотницької Ю.О.) по Договору фінансового лізингу №766/04/2007 від 10.04.2007р., що враховувалося відповідачем під час укладення Страхового сертифікату, суд приходить до висновку, що позивач міг дізнатися про настання страхової події лише від третіх осіб, в тому числі від Лізингоодержувача (Злотницької Ю.О.). А зважаючи на те, що Страховими сертифікатами встановлюються особливі умови щодо страхування окремих транспортних засобів (п. 1.2 Договору), враховуючи визначення в Страховому сертифікаті № 191001/431000107142 умов про використання автомобіля Лізингоодержувачем, саме з подією повідомлення позивача про настання страхової події може бути пов’язаний встановлений п.п. 10.2.6, 11.1 Договору страхування обов’язок позивача повідомити про страховий випадок.

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку 16.08.2007, про що свідчить штамп відповідача про присвоєння відповідачем вхідного номеру № 18361 заяві позивача від 14.08.2007 (а.с.35, т. 1), тобто на третій день після повідомлення Злотницькою Ю.О. про вилучення у неї автомобіля. Тобто позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку як тільки йому стало про нього відомо. Вказані обставини є поважною причиною пропуску позивачем строку повідомлення про страховий випадок, який за матеріалами кримінальної справи стався 23.07.2007р., що відповідачем враховано не було.

Оскільки обставини настання страхового випадку 23.07.2007 були встановлені лише під час досудового слідства, а тому не були і не могли бути відомі позивачу на час звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому не можуть бути покладені йому в вину, як несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку.

Зважаючи на вищевикладене, посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку без поважних причин, що у відповідності до п. 14.1.5 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п.п. 10.4.3, 13.1 Договору страхування відповідач був зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів після надання позивачем документів за вимогою відповідача скласти страховий акт та здійснити страхову виплату протягом 10 (десяти) робочих днів з дати складання акту.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду його заяви про виплату страхового відшкодування та додатково наданих документів. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про його відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 14.1.2, 14.1.3, 14.1.5, 14.1.6, 14.1.7 Договору страхування та у зв’язку з тим, що у відповідності до п. 4.14 Договору подія не може бути визнана страховим випадком.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає необґрунтованим рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, зважаючи на наступне.

Статтею 991 ЦК України, яка кореспондується із ст. 26 Закону України «Про страхування», визначені випадки відмови від здійснення страхової виплати, згідно із якою страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно із п. 14.1 Договору страхування підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування є: вчинення страхувальником/водієм або вигодо набувачем чиїх повноважним представником умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 14.1.2); подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або факт настання страхового випадку (п. 14.1.3); несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без належних на це причин (п.14.1.5); якщо страхувальником/ вигодо набувачем або його повноважним представником використовуються будь-які шахрайські способи з метою здобуття користі за цим договором (п.14.1.6); невиконання або неналежне виконання страхувальником обов’язків, передбачених умовами цього договору страхування (п. 14.1.7).

В матеріалах справи відсутні докази вчинення Злотницькою Ю.О., або повноважним представником позивача умисного злочину, що призвів до страхового випадку, або притягнення їх до відповідальності за шахрайські дії, як-то вирок суду у кримінальній справі щодо вказаних осіб по зазначеним правопорушенням. Тому посилання відповідача на п.п. 14.1.2, 14.1.6 Договору страхування є безпідставними.

В матеріалах справи міститься Договір оренди легкового автомобіля №3 від 24.04.2007, укладений між Злотницькою Ю.О. та ТОВ «Рентека», за яким останньому передано в оренду автомобіль Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 1642 СО.

У відповідності до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Наявний в матеріалах справи Договір оренди легкового автомобіля №3 від 24.04.2007, укладений між Злотницькою Ю.О. та ТОВ «Рентека»нотаріально не посвідчений.

У відповідності до частини третьої ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За таких умов, оскільки Договір оренди легкового автомобіля №3 від 24.04.2007 не посвідчений нотаріально, він є неукладеним, а тому не створював для сторін прав та обов’язків. Тому посилання відповідача на халатне відношення позивача до застрахованого транспортного засобу через невжиття заходів по витребуванню його з володіння ТОВ «Рентека»і рятування майна є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, а посилання відповідача на п. 14.1.7, 14.1.10 Договору страхування є безпідставними.

Необгрунтованим є також посилання відповідача на п. 14.1.3 Договору страхування в обґрунтування підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказаний пункт містить вказівку на наявність факту подання саме Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або факт настання страхового випадку, а не іншими особами. Зважаючи на те, що позивач дізнався про настання страхового випадку від Лізингоодержувача, у користуванні якого перебував застрахований автомобіль, відповідачем не надано доказів того, що позивач свідомо надавав йому неправдиві відомості про обставини страхової події, в тому числі доказів того, що на час повідомлення відповідача про страховий випадок позивач був обізнаний з іншими обставинами або фактами щодо випадку, але свідомо приховав їх від відповідача, тощо.

В матеріалах справи міститься Договір фінансового лізингу № 766/04/2007 від 10.04.2007 (надалі - Договір фінансового лізингу), укладений між позивачем і Злотницькою Ю.О., за яким позивач (Лізингодавець) зобов’язався придбати у власність транспортний засіб –Мазда 3, 2007 року випуску і передати його в якості предмета лізингу у тимчасове володіння і користування за плату, а Лізингоодержувач (Злотницька Ю.О.) зобов’язалася прийняти його на умовах цього договору.

У відповідності до п. 3.8 Договору фінансового лізингу з моменту підписання Акту приймання –передачі протягом строку дії цього договору відповідальність за збереження майна, а також ризики пов’язані з усіма видами матеріального збитку, в тому числі з його випадковою загибеллю, втратою, псуванням, викраденням, поломками, конфіскацією і помилками, допущеними під час експлуатації, та неоплачені Страховиком, або не усунені гарантією виробника, несе Лізингоодержувач (Злотницька Ю.О.).

Відповідно до п. 10.9 договору фінансового лізингу у випадку знищення, викрадення або втрати майна, а також у разі, якщо майно пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того визнано такий випадок страховим, чи ні, лізингоодержувач зобов’язаний протягом 15 календарних днів з моменту настання такого випадку перерахувати лізингодавцю повну суму поточного боргу лізингоодержувача, а також суму, необхідну для покриття збитків внаслідок такого випадку.

Виходячи із пояснень третьої особи (Злотницької Ю.О.), наданих в судовому засіданні, нею не були відшкодовані позивачу збитки, що виникли внаслідок викрадення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А згідно із ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, вибір способу захисту порушеного права та звернення до суду з позовом про стягнення збитків, що виникли в результаті незаконного заволодіння транспортним засобом - Mazda 3, державний реєстраційний номер АА 1642 СО, в тому числі вибір підстав для стягнення таких збитків, є правом позивача. Позивачем не заявлялися вимоги про стягнення із Злотницької Ю.О. збитків у зв’язку з невиконанням нею умов Договору фінансового лізингу. Відсутні в матеріалах справи і рішення суду про стягнення із вказаної особи на користь позивача збитків, що виникли внаслідок викрадення предмету лізингу за Договором фінансового лізингу.

Зважаючи на те, що підставою позову у цій справі є саме невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті страхового відшкодування по Договору страхування, господарський суд має досліджувати тільки ті докази, що мають значення для встановлення обставин, пов’язаних з виконанням позивачем і відповідачем зобов’язань саме за цим договором.

Законодавством не визначена можливість сторони ставити виконання свого обов’язку по договору в залежність від виконання зобов’язань інших осіб за іншими договорами, що підтверджується положеннями ст. 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до частини другої ст. 193 ЦК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. А згідно із частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором страхування, що є підставою позову, не передбачено можливість виконання обов’язку відповідача по сплаті страхового відшкодування третьою особою, а у зобов’язаннях сторін за Договором страхування наявні лише дві управнені сторони –позивач та відповідач. Умовами такого Договору обов’язок відповідача виплатити страхове відшкодування позивачу не ставиться в залежність від виконання третьою особою (Злотницькою Ю.О.) її зобов’язань за Договором фінансового лізингу. Навпаки, за умовами пункту 3.8 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач несе ризики пов’язані з усіма видами матеріального збитку, що неоплачені Страховиком за договором страхування. А підставою відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування могло бути лише отримання позивачем повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (п. 14.1.4 Договору), в тому числі від Лізингоодердувача за Договором фінансового лізингу.

Зважаючи на викладене, невиконання Лізингоодержувачем обов’язків по Договору фінансового лізингу щодо відшкодування збитків, пов’язаних з викраденням предмету лізингу, не впливає на зобов’язання відповідача по Договору страхування щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не доведено належними доказами обставин, що могли б бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування.

Відповідно до п.13.4.2 Договору страхування при втраті транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння страхове відшкодування виплачується у розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи без вирахування експлуатаційного (амортизаційного) зносу транспортного засобу та додаткового обладнання.

Враховуючи, що страхова сума відповідно до страхового сертифікату №191001/431000107142 від 27.04.07р. на автомобіль Mazda 3, рік випуску 2007, номер кузова JMZBK12Z571576698 становила 132 804,90 грн., а франшиза складає 10%, суд приходить до висновку про обґрунтованість розрахунку позовних вимог в розмірі 119524,41 грн. (132804,90 грн. –10%).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 119 524,41 грн. згідно з умовами Договору страхування у встановлені договором строки.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача, а саме 1195,25 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик" (ідентифікаційний код 20033533, адреса: вул. Рейтарська, 37, м. Київ, Україна, 01034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (ідентифікаційний код 33104543, адреса: вул. Димитрова, 5, корп. 2, Бізнес-Центр "РЕНОМЕ", м. Київ, Україна, 03150) 119 524,41 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири гривні 41 копійку) страхового відшкодування, 1195,25 грн. (одну тисячу сто дев’яносто п’ять гривень 25 копійок) витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 15.03.2010