Рішення № 8963596, 11.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/36411.03.10 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «ПІДРЯД»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОБУД»

простягнення 505731,02 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Попович Д.Є. (пред. за довір. №1 від 27.02.2010 року)

від відповідача:Щербатий П.П. (пред. за довір. №80/09 від 23.11.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «ПІДРЯД»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»заборгованості за договором поставки продукції №35 від 07.08.2008 року у сумі 505731,02 грн. (у тому числі 409180,80 грн. основної заборгованості, 52169,93 грн. пені, 10627,08 грн. трьох процентів річних та 33753,21 грн. інфляційних втрат). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року порушено провадження у справі №23/364 та призначено її розгляд на 24.11.2009 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 26.01.2010 року, 18.02.2010 року та на 02.03.2010 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, але підтвердив існування заборгованості.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.03.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки продукції №35 від 07.08.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти Відповідачу асфальтобетонну суміш, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість на умовах даного договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору №35 від 07.08.2008 року Позивачем було передано Відповідачу асфальтобетон та надано транспортні послуги загальною вартістю 908535,20 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними №РН-0007363 від 27.08.2008 року, №РН-0007698 від 01.11.2008 року, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000149 від 27.08.2008 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 2.4 договору №35 від 07.08.2008 року сторони встановили загальне правило, відповідно до якого Відповідач зобов’язався здійснювати оплату на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача. Як виняток, відповідно до пункту 2.4 сторонами може бути встановлено також інші умови та порядок оплати.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 499535,20грн., що підтверджується наданими Позивачем банківськими виписками. Заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить 409180,80 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні не заперечував існування боргу у зазначеному Відповідачем розмірі, проте на його думку поставка за видатковою накладною №РН-0007698 від 01.11.2008 року здійснювалась поза умовами договору №35 від 07.08.2008 року, оскільки видаткова накладна не містить посилань на договір. З таким висновком суд не може погодитись, оскільки означену накладну підписано представником Відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯПЛ №942110/182 від 21.10.2008 року, якому Відповідачем надані відповідні повноваження на отримання цінностей саме за договором №35 від 07.08.2008 року.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе грошових зобов’язань у встановлені договором строки (порушення вимог пункту 2.4 договору №35 від 07.08.2008 року).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Статтею 230 Господарського кодексу України пеня визначається як штрафна санкція яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору №35 від 07.08.2008 року Відповідач зобов’язався у разі затримки оплати отриманого товару сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки від суми простроченого платежу.

Суд перевірив розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та вважає їх обґрунтованими. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені в сумі 52 169,93 грн. такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок відповідних позовних вимог, суд встановив, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОБУД»(01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 3, літ. Б, кв. 197, ідентифікаційний код 34575984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «ПІДРЯД»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 31-А, ідентифікаційний код 25298093) 409180,80 грн. (чотириста дев’ять тисяч сто вісімдесят гривень 80 копійок) основного боргу; 52169,93 грн. (п’ятдесят дві тисячі сто шістдесят дев’ять гривень 93 коп.) пені; 10627,08 грн. (десять тисяч шістсот двадцять сім гривень 08 копійок) трьох процентів річних; 33753,21 грн. (тридцять три тисячі сімсот п’ятдесят три гривень 21 копійку) інфляційних втрат; 5060,00 грн. (п’ять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 16.03.2010 року.