Рішення № 8963584, 11.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/1311.03.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Тотал»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»

простягнення 379105,90 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Буденко Ю.Ф. (пред. за довір. від 12.01.2010 року)

від відповідача:Мамаєнко О.Д. (пред. за довір. від 12.05.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотал»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»заборгованості за договором поставки №0102/09-1Е від 01.02.2009 року у сумі 379105,99 грн. (у тому числі 334920,02 грн. основної заборгованості, 29904,21грн. пені, 4569,08 грн. трьох процентів річних та 9712,68 грн. інфляційних втрат). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 року порушено провадження у справі №23/13 та призначено її розгляд на 19.01.2010 року.

У зв’язку з неявкою представника Позивача у судове засідання розгляд справи №23/13 було відкладено на 09.02.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представникам сторін було роз’яснено їх права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив, яким заперечив позовні вимоги та заявив клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи. У задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки Відповідачем не доведено яким чином винесене рішення у справі може вплинути на права та законні інтереси третьої особи.

У судовому засіданні 09.02.2010 року сторонами заявлено спільне клопотання про продовження строків розгляду справи. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року строк розгляду справи №23/13 продовжено. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошена перерва до 11.03.2010 року.

Судом відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №0102/09-1Е від 01.02.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставити і передати у власність Відповідача товар згідно специфікаціям, які є невід’ємними частинами договору, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору №0102/09-1Е від 01.02.2009 року Позивачем було передано Відповідачу фруктові наповнювачі загальною вартістю 376220,02 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Видаткові накладні підписані представником Відповідача без зауважень щодо якості поставленої продукції.

Відповідно до пункту 4.7 договору №0102/09-1Е від 01.02.2009 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати передачі товару.

Всупереч умовам договору Відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлені йому фруктові наповнювачі у сумі 41300,00 грн., що підтверджується наданим Позивачем реєстром банківських виписок. Заборгованість Відповідача на час розгляду справи склала 334920,02 грн.

Відповідачем не надано суду додаткових доказів оплати заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до пояснень представника Відповідача у судовому засіданні та відзиву на позов отримані від Позивача наповнювачі були продані ТОВ «Світ ласощів», яке виготовило з використанням продукції Позивача у період з 04.04.2009 року по 16.06.2009 року кондитерські вироби рулетно-бісквітної групи. При реалізації означених виробів Відповідачем було виявлено їх невідповідність вимогам якості.

Відповідно до абз.8 сторінки 2 наданого Відповідачем відзиву у результаті проведених санітарно-мікробіологічних досліджень №658 від 06.10.2009 року в бісквіті «Домашнє свято»(дата виготовлення –24.04.2009 року) виявлено понад граничний вміст плісняви. Відповідач стверджує, що таке відхилення якості готових виробів викликано неякісним полуничним наповнювачем. За таких обставин Відповідач вважає, що у нього не виник обов’язок оплачувати отриману продукцію.

З таким висновком суд не може погодитись, оскільки порядок перевірки якості отриманої продукції Відповідачем визначено пунктами 3.1 –3.11 укладеного сторонами договору №0102/09-1Е від 01.02.2009 року. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів дотримання ним встановленої договором процедури.

З наявних у справі документів чітко вбачається, що фактично всі претензії до якості полуничного наповнювача виникли після подання позовної заяви до Господарського суду міста Киева..

Крім того, твердження Відповідача про те, що відповідно до висновку проведеного санітарно-мікробіологічного дослідження №658 від 06.10.2009 року датою виготовлення неякісних бісквітів є 24.04.2009 року не знаходить документального підтвердження у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 334920,02грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе грошових зобов’язань у встановлені договором строки (порушення вимог пункту 4.7 договору №0102/09-1Е від 01.02.2009 року).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Статтею 230 Господарського кодексу України пеня визначається як штрафна санкція яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.2 договору №ДАО-652 від 01.07.2008 року Відповідач зобов’язався за порушення строків оплати поставленого товару сплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 29904,21 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд перевірив надані Позивачем відповідні розрахунки та встановив, що позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32, ідентифікаційний код 35080975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал»(49030, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 139, ідентифікаційний код 24241464) 334920,02 грн. (триста тридцять чотири тисячі дев’ятсот двадцять гривень 02 коп.) основного боргу; 29904,21 грн. (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот чотири гривні 21 коп.) пені; 4569,08 грн. (чотири тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять гривень 08 коп.) трьох процентів річних; 9712,68 грн. (дев’ять тисяч сімсот дванадцять гривень 68 коп.) інфляційних втрат; 3792,00 грн. (три тисячі сімсот дев’яносто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 17.03.2010 року.