Рішення № 8963545, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/2412.03.10 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех”, Київська область

до          відкритого акціонерного товариства „АІТ”, м. Київ

про          стягнення 42479,41 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Матінчук М.А. за дов. б/н від 26.10.2009

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства „АІТ” про стягнення 42479,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від позивача товару в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 42479,41 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.02.2010 року.

          Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року продовжено строк вирішення спору.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 12.03.2010 року, не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 12.03.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.03.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

          Протягом квітня –вересня 2009 року за усною домовленістю позивач здійснював відповідачеві поставку товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна №АТ-0001969 від 13.05.2009 р. на суму 2585,68 грн., довіреність НБЖ №337160 від 05.05.09,

- видаткова накладна №АТ-0001970 від 13.05.2009 р. на суму 5101,44 грн., довіреність НБЖ №337160 від 05.05.09,

- видаткова накладна №АТ-0001971 від 13.05.2009 р. на суму 5152,63 грн., довіреність НБЖ №337160 від 05.05.09,

- видаткова накладна №АТ-0002010 від 14.05.2009 р. на суму 250,01 грн., довіреність НБЖ №337160 від 05.05.09,

- видаткова накладна №АТ-0002029 від 15.05.2009 р. на суму 2091,17 грн., довіреність НБЖ №337160 від 05.05.09,

- видаткова накладна №АТ-0002048 від 16.05.2009 р. на суму 3779,34 грн.

- видаткова накладна №АТ-0002677 від 16.06.2009 р. на суму 640 грн., довіреність НБЖ №337053 від 16.06.09,

- видаткова накладна №АТ-0004400 від 16.07.2009 р. на суму 13137,73 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003948 від 14.05.2009 р. на суму 3150,00 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003949 від 26.08.2009 р. на суму 364,95 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003950 від 299,95.2009 р. на суму 299,95 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003952 від 26.08.2009 р. на суму 539,99 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003953 від 26.08.2009 р. на суму 2700,00 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003954 від 26.08.2009 р. на суму 199,99 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003955 від 26.08.2009 р. на суму 2550,00 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0003960 від 26.08.2009 р. на суму 734,76 грн.,

- видаткова накладна №АТ-0004402 від 18.09.2009 р. на суму 2130,24 грн.

- видаткова накладна №АТ-0004403 від 18.09.2009 р. на суму 100,01 грн.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов”язання щодо оплати його вартості.

Для оплати товару позивачем було виставлено відповідачеві наступні рахунки –фактури №АТ-0002085 від 12.05.2009 року на суму 3585,68 грн., №АТ-0004678 від 18.09.2009 року на суму 100,01 грн., №АТ-0004677 від 18.09.2009 року на суму 2130,24 грн., №АТ-0004202 від 26.08.2009 року на суму 734,76 грн., №АТ-0004042 від 13.08.2009 року на суму 2550,00 грн., №АТ-0004013 від 12.08.2009 року на суму 199,99 грн., №АТ-0003993 від 11.08.2009 року на суму 2700,00 грн., №АТ-0003983 від 11.08.2009 року на суму 539,99 грн., №АТ-0003952 від 10.08.2009 року на суму 299,95 грн., №АТ-0003924 від 07.08.2009 року на суму 364,95 грн., №АТ-0003910 від 07.08.2009 року на суму 3150,00 грн., №АТ-0003354 від 16.07.2009 року на суму 13137,73 грн., №АТ-0002532 від 02.06.2009 року на суму 640,00 грн., №АТ-0002171 від 15.05.2009 року на суму 3779,34 грн., №АТ-0002154 від 15.05.2009 року на суму 2091,17 грн., №АТ-0002129 від 14.05.2009 року на суму 250,01 грн., №АТ-0002100 від 13.05.2009 року на суму 5152,63 грн., №АТ-0002099 від 13.05.2009 року на суму 5101,44 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 42479,41 грн.

28.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №27/10 з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 42479,41 грн. в строк до 06.11.2009 року. Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не погасив, що підтверджується матеріалами справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ „Технічний центр „Анкомтех” та ВАТ “АІТ” цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 27.10.2009 року № 27/10 (отримана відповідачем 13.11.2009 року) в якій вимагав погашення існуючої заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42479,41 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „АІТ” (02121, м. Київ, вул. Автопаркова,7, р/р 260033321 в ВАТ “УПБ” у м. Києві, МФО 300205, р/р 26006001316584 в ЗАТ „ОТП Банк” МФО 300528, ЄДРПОУ 02573036 або з бідь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех” (08131, Київська обл., Києво –Святошинський р-н, с.Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола,1, р/р 2600202207001 в ВАТ “Ерде Банк” у м. Києві, МФО 380667, ЄДРПОУ 34702857) 42479,41 грн. (сорок дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять гривень сорок одна копійка) основного боргу, 425,00 грн. (чотириста двадцять п’ять гривень) витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.03.2010 року.