Рішення № 8963269, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/12816.03.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»

до Акціонерного комерційного банку «Європейський»

про визнання недійсним іпотечного договору від 28.11.2007 року

За участю представників сторін:

від позивача: Зозуля О. - представник за довіреністю б/н від 20.01.2010року;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:          

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору від 28 листопада 2007 року укладеного між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Європейський».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за умовами п. 2 вищевказаного Договору, позивач на забезпечення виконання основного зобов’язання (кредитний договір від 23.10.2007 № К/52/2601) передає в іпотеку відповідачеві об’єкт нерухомості, а саме нежитлова будівля, що складається з: літ. «А»- готель, загальною площею 1040, 9 м.кв., літ. «1»- басейн, літ. «І» - мощення, що знаходиться за адресою: Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Токарева, 4, що розташована на земельній ділянці, загальною площею 780 м. кв.

Іпотечний договір було підписано з боку позивача директором Кушнєровим О. В. на підставі статуту та з дозволу загальних зборів позивача відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»від 19.10.2007 № 5. Договір було підписано директором позивача відповідно до п. 12.7.14. та 12.9. статуту позивача, згідно з якими рішення щодо залучення кредитних коштів та відчуження майна відноситься до компетенції загальних зборів позивача. Всі рішення в рамках чинного законодавства на загальних зборах позивача приймає представник єдиного засновника позивача –представник Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) надалі –МАУП, якого на прийняття рішень уповноважують загальні збори акціонерів МАУП.

Вищевказаним протоколом загальних зборів позивача від 19.10.2007 № 5 були прийняті рішення, зокрема: про погодження передачі майна в іпотеку відповідачеві; про уповноваження директора позивача на підписання з відповідачем кредитного договору, іпотечного договору, додаткових угод до зазначених договорів та інших супутніх документів. Однак, засновник ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»–МАУП, не погодившись з рішеннями, прийнятими на загальних зборах позивача, оскаржила їх в судовому порядку.

Так, згідно рішення Господарського суду міста Києва, що набуло законної сили від 02.12.2009 по справі 14/588 було визнано недійсним всі рішення позивача, викладені в протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»від 19.10.2007 № 5.

          Таким чином відсутні будь-які правові підстави вважати, що оспорюваний іпотечний договір укладено від імені позивача особою, що мала необхідний для цього обсяг повноважень.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 було порушено провадження у справі № 33/128, розгляд справи призначено на 09.03.2010 року.

В судове засідання 09.03.2010 року з’явилися представники сторін. Представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.03.2010 року.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував.

Відповідно до ст.77 ГПК України судом оголошена перерва до 16.03.2010 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

В судовому засіданні 16.03.2010 року представник позивача надав пояснення по справі, просив позов задовольнити в повному обсязі та визнати з моменту укладення недійсним в повному обсязі іпотечний договір від 28 листопада 2007 року, стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будь-яких клопотань не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

28 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Дяченко О.О.

За умовами п. 2 оспорюваного іпотечного договору, позивач на забезпечення виконання основного зобов’язання за кредитним договором від 23.10.2007 № К/52/2601 передає в іпотеку відповідачеві об’єкт нерухомості, а саме нежитлову будівлю, що складається з: літ. «А»- готель, загальною площею 1040, 9 м.кв., літ. «1»- басейн, літ. «І»- мощення, що знаходиться за адресою: Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Токарева, 4, що розташована на земельній ділянці, загальною площею 780 м. кв.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір з боку позивача було підписано директором Кушнєровим О. В. на підставі статуту позивача та з дозволу загальних зборів позивача.

Відповідно до п. 12.7.14. та 12.9. статуту позивача, рішення щодо залучення кредитних коштів та відчуження майна відноситься до компетенції загальних зборів позивача. Рішення щодо дозволу позивача на укладення іпотечного договору було оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»від 19.10.2007 № 5. Всі рішення в рамках чинного законодавства на загальних зборах позивача приймає представник єдиного засновника позивача –представник Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) надалі – МАУП, якого на прийняття рішень уповноважують загальні збори акціонерів МАУП.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Господарським судом міста Києва по справі 14/588 встановлено та визнано, що позивач належним чином не погоджував передачу власного майна в іпотеку і не уповноважував директора на підписання договорів іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності..

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створєю, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин важається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи, що не були спростовані відповідачем вбачається, що ні засновники позивача, ні належні уповноважені представники позивача жодним законним чином не схвалювали укладення оспорюваного іпотечного договору, а відповідач мав знати або за всіма обставинами не міг не знати про недотриманість всіх юридичних процедур та наявність всіх необхідних документів для укладення сторонами правочину направленого на реальне виникнення правових наслідків, пов’язаних з його укладанням. Зокрема, у відповідача є в наявності протокол Загальних зборів МАУП від 16.10.2007 № 52 від єдиного засновника позивача, МАУП з якого випливає, що акціонери МАУП на Загальних зборах акціонерів не погоджували і не ухвалювали питання іпотеки майна відповідача та відповідно нічого не знали про таку можливість. Акціонери МАУП обговорювали питання отримання дочірнім підприємством ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» кредиту, однак деталі умов на яких відбувається кредитування жодним чином акціонерами не обговорювались. Дані обставини підтверджуються протоколом Загальних зборів акціонерів МАУП № 52 в якому йдеться лише про загальне посилання на участь представника Котлярова В. О. у Зборах учасників ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія».

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що акціонери МАУП жодним чином не схвалювали іпотечну угоду та не надавали власному представникові повноважень для її підписання чи уповноваження на її підписання інших осіб.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов’язаний знати про те, що повноваження на укладення іпотечного договору є компетенцією Загальних зборів акціонерів МАУП з огляду на протоколи Загальних зборів МАУП від 01.03.2006 № 4 та від 10.10.2007 № 51. Дані обставини досліджені та встановлені вищенаведеним судовим рішенням по справі 14/588.

Обов’язок банківської установи перевіряти повноваження представника контрагента на здійснення правочину передбачена чинним законодавством, зокрема відповідно до ч. 5 ст. 49 ГК України, банк (відповідач) зобов'язаний при наданні кредитів (частиною кредитної угоди є оспорюваний договір) додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Отже, належна перевірка наявності забезпечення кредитів (іпотеки) банком здійснена не була, що встановлено вищевказаним судовим рішенням.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 346 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк мав право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту, що на думку суду, відповідачем належним чином здійснено не було.

          Суд не може погодитися з твердженнями відповідача щодо відсутності у позивача доказів наявності протоколів загальних зборів МАУП від 10.10.2007 № 51 та від 01.03.2006 № 4 на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, оскільки відповідно до приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, вказані протоколи є чинними та такими, що не суперечать діючому законодавству. До того ж чинність вказаних протоколів досліджувалася господарським судом та підтверджена відповідним рішенням по справі № 14/588.

Крім того, відповідач не надав суду доказів щодо здійснення ним належної перевірки наявності забезпечення кредитування. Посилання відповідача на довідки без номеру та дати та довідку МАУП № 5577 щодо легітимності установчих документів та персонального складу органів управління не спростовують доводів позивача та не доводять наявність повноважень на підписання іпотечного договору та факту виконання відповідачем своїх обов’язків направлених на здійснення ним ретельного аналізу документів, які стосуються кредитування та його забезпечення, передбачених ч. 5 ст. 49 ГК України та ч. 2 ст. 346 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Додатковим підтвердженням невиконання своїх обов’язків щодо належної перевірки наявності забезпечення кредитів свідчить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 по справі 14/588, яким визнано недійсним рішення загальних зборів позивача щодо погодження іпотечного договору. Відповідачеві ж зазначені рішення загальних зборів учасників позивача на момент підписання іпотечного договору недійсними не вбачалися, що свідчить про недостатній рівень перевірки відповідачем всіх необхідних для укладення іпотечної угоди документів.

          Доводи відповідача щодо ухвалення позивачем іпотечного договору шляхом підписання договорів страхування заставленого майна, сплати страхових премій, сплата держмита і послуг нотаріуса та інших правочинів не беруться до уваги судом, оскільки не можуть доводити факт схвалення юридичною особою іпотечного договору у зв’язку з різним порядком погодження договорів страхування та інших вищенаведених правочинів у порівнянні з іпотечними договорами. Так, для укладення договорів іпотеки встановлено спеціальний режим погодження таких договорів, шляхом схвалення загальними зборами, договори страхування та інші наведені правочини в свою чергу укладаються у загальному порядку та не потребують схвалення загальними зборами учасників такої юридичної особи. Отже, наявність повноважень у представника на підписання договорів страхування, або інших правочинів не доводить наявність аналогічних повноважень на підписання іпотечного договору, яке потребує спеціального погодження загальних зборів учасників юридичної особи та відповідно не можуть свідчить про їх подальше схвалення.

          Посилання відповідача щодо наявності повноважень у представника позивача на підписання іпотечного договору на підставі довіреності також не беруться до уваги судом, оскільки вказана довіреність за своєю правовою сутністю є одностороннім правочином, що може бути скасована в будь-який момент особою, що її видала з направленням повідомлення позивачеві як третій особі. Крім того, як вбачається з тексту довіреності, вона підписана ректором на здійснення всіх дій від імені МАУП, що не суперечать чинному законодавству, локальною частиною якого для МАУП та позивача є всі протоколи загальних зборів акціонерів МАУП, в тому числі № 51 та № 4. Крім того, ректор МАУП не мав також повноважень на делегування повноважень іншим особам щодо розпорядження нерухомим майном. Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі 14/588 такими повноваженнями наділені лише Загальні збори акціонерів МАУП. Отже, однієї довіреності підписаної виконавчим органом без погодження зборів акціонерів МАУП недостатньо для належного укладення представником іпотечного договору або делегування такого права іншим особам. Таким чином, відповідачем не надано доказів щодо наявності повноважень ректора МАУП на уповноваження представника МАУП щодо погодження іпотечних договорів.

          Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                      ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним іпотечний договір від 28 листопада 2007 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»та Акціонерним комерційним банком «Європейський».

3.Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, к/р 32007193202 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 380184, код ЄДРПОУ 19359904) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»(03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 119, літ. ХХ, код ЄДРПОУ 33494742) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя С. М. Мудрий