Рішення № 8963281, 05.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/7905.03.10

За позовомДержавного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України

До Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Городенського Антона Олексійовича

Простягнення 42775,79 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаШкурай Д.Б. —представник за довіреністю від 11.01.2010 р. б/н

Від відповідача Городенський А.О. (паспорт СН 816635 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03.06.1998 р.) 05.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою відповідача та представника позивача сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Державне підприємство “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України звернулося до суду з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Городенського Антона Олексійовича 29000,00 грн. попередньої плати за усним договором про надання послуг з виготовлення каталогу та розробку макету нормативних документів, 1594,61 грн. 3 % річних з простроченої суми, 3191,18 грн. пені та 8990,00 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/79 від 25.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 25.01.2010 р.

Ухвалами від 25.01.2010 р. та 22.02.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 05.03.2010 р., з’явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідача авансу та нараховані 3 % річних, інфляційну складову боргу та пеню за час прострочення повернення авансового платежу. Заявлені вимоги мотивовані порушенням відповідачем усної домовленості сторін про розробку макету нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України та виготовлення каталогу. За твердженнями позивача відповідачеві була перерахована сума авансу у розмірі 100 % вартості вказаних робіт, які останній не виконав. У зв’язку з втратою позивачем інтересу до отримання виконання від відповідача за даною усною домовленістю, суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі Городенському А.О. була надіслана претензія про сплату суми авансу, пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних. Враховуючи той факт, що вимоги претензії відповідачем виконі не були, позивач звернувся для захисту своїх порушених прав до суду.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні вимог позивача, вказуючи, що замовлення на виготовлення продукції було ним виконано вчасно, але оскільки протягом 6 місяців позивач не забрав оплачену ним готову продукцію, вона була списана зі складу як передбачено умовами її замовлення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2007 р. суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Городенський Антон Олексійович виписав Державному підприємству “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України рахунок-фактуру № 94 на оплату робіт з виготовлення 1000 каталогів вартістю 23,00 грн. та розробку одного макету вартістю 6000,00 грн., всього на суму 29000,00 грн.

06.12.2007 р. позивач перерахував відповідачеві визначену суму грошових коштів в якості попередньої плати за роботи, що мають бути виготовлені відповідачем.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник —зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837).

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з рахунку-фактури № 94 від 20.11.2007 р., яким стверджується встановлення позивачем замовлення (завдання) відповідачеві на виготовлення продукції, тобто її друк та розробку макету, слід вважати, що 20.11.2007 р. між сторонами було укладено господарський договір підряду в усній формі. За умовами такої усної угоди відповідач, як підрядник, зобов’язався виконати певну роботу власними матеріалами, а позивач, як замовник, зобов’язався прийняти та оплатити її.

За твердженнями представника позивача, підтвердженими відповідачем під час розгляду справи ,вартість таких підрядних робіт була погоджена сторонами у сумі 29 000,00 грн. і така сума була сплачена замовником підрядникові в якості попередньої плати до передачі виконаного.

Оскільки строк виконання робіт сторонами встановлений не був, позивач, неотримуючи замовлену у відповідача продукцію протягом тривалого строку (з листопада 2007 року по травень 2009 року) звернувся до останнього з претензією, в якій повідомив про втрату інтересу до виконання зобов’язання відповідачем та вимагав повернення проіндексованої суми попередньої плати (авансу), а також пені та 3 % річних.

Зважаючи на те, що відповідач роботи не виконав, попередню плату в сумі 29 000,00 грн. не повернув, тому Державне підприємство “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України було змушене звернутися до суду з позовом про примусове стягнення таких коштів.

У свою чергу відповідач стверджує, що оплачена позивачем продукція була своєчасно виготовлена та про можливість її отримання позивач був повідомлений усно відповідно до умов замовлення продукції, розміщених на сайті www.kolo.сo.ua. Відповідно до умов замовлення продукції позивач повинен був протягом шести місяців з моменту внесення попередньої плати отримати виготовлений товар. Оскільки позивач відмовився забрати продукцію, відповідач списав її зі складу відповідно до умов замовлення продукції, про що надав акт списання від 21.01.2009 р. № 02. на вказаних підставах відповідач вважає заявлені вимоги необґрунтованими.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки доказів на їх підтвердження, окрім акту списання продукції зі складу, суду надано не було. Так, відповідач не підтвердив належними доказами факт виготовлення продукції, передачі її на склад, пред’явлення позивачеві вимоги про прийняття продукції, первинних бухгалтерських документів, якими стверджується облік даного товару відповідачем як господарюючим суб’єктом тощо. Крім того, вказуючи на належне виконання обов’язку, прийнятого на себе за усною угодою сторін про підряд на виготовлення продукції, відповідач не відповів на претензію позивача, яка з позиції відповідача була неправомірною.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договору та не виконав свою частину зобов’язань за ним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження повного виконання робіт по виготовленню каталогу та розробці макету або ж доказів повернення позивачеві попередньої плати.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, якими стверджується, що позивач виконав прийняті на себе зобов’язання зі сплати авансу, а відповідач продукцію не виготовив та не передав, вимоги Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Городенського А.О. 29000,00 грн. попередньої плати видаються обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми попередньої плати позивач також просить стягнути з відповідача 1594,61 грн. 3 % річних з простроченої суми, 3191,18 грн. пені та 8990,00 грн. інфляційної складової боргу, що нараховані за період з січня 2008 року по жовтень 2009 року.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог позивача, оскільки як вже було встановлено судом строк виконання зобов’язань підрядника сторонами визначений не був і письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання також не укладався, а тому стягнення з відповідача пені з травня 2009 року та сум, нарахованих за ст. 625 Цивільного кодексу України починаючи з січня 2008 року є безпідставним та необґрунтованим.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 29000,00 грн., а судові витрати, понесені позивачем —пропорційному покладенню на обидві сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Городенського Антона Олексійовича (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 8, к. 4, ідентифікаційний номер 2986717196) на користь Державного підприємства “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоров’я України (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, ідентифікаційний код 20015794) 29000 (двадцять дев’ять тисяч) грн. боргу, 289 (двісті вісімдесят дев’ять) грн. 97 коп. державного мита та 160 (сто шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 17.03.2010 р.