Рішення № 8963253, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/49019.01.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) ОСОБА_1

2) відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»

3) ОСОБА_3

про стягнення 4386,43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Панченко Н.В. представник за довіреністю №16/4839 від 14.12.2009 року;

від третьої особи: 1) не зявився;

2) не зявився;

3) не зявився.

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про стягнення 4 386,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.08.2008 року на перехресті вул. Луначарського - вул. Набережна магістраль в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням та що належить ОСОБА_1 та який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №5111-а/073П від 22.10.2007 року.

Страховим актом № 3844-а08зп від 15.09.2008 року позивач випадок визнав страховим.

Позивач виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 3 850,00 грн.

На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, спричинену при експлуатації автомобіля ГАЗ д.н. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СК «Апьфа-Гарант»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ВВ/4580464 від 24.11.2007 року.

Тому позивач, звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 6854-08 від 01.10.2008 року, в якій предявив відповідачу вимогу про сплату страхового відшкодування в сумі 3340,00 грн.

Оскільки, відповідач відповіді не надав та у добровільному порядку не здійснив страхове відшкодування позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2009 року порушено провадження у справі № 33/490, розгляд справи призначено на 29.09.2009 року.

У судовому засіданні 29.09.2009 року продовжено строк розгляду справи, оголошено перерву до 09.11.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

06.11.2009 року до загального відділу канцелярії господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання відкладення розгляду справи та додаткові документи, зокрема заперечення відповідно до яких представник відповідача просив суд в позові відмовити повністю.

Судове засідання, призначене до слухання на 09.11.2009, у зв'язку із перебуванням судді Мудрого С.М. на лікарняному, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено до 26.11.2009 року.

В судове засідання 26.11.2009 року представник позивача та представники третіх осіб не зявилися, проте представник позивача через загальний відділ діловодства подав платіжне доручення про часткову сплату страхового відшкодування та клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, а в разі неможливості - про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що неявка представників позивача та третіх осіб перешкоджає розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 19.01.2010 року.

У судове засідання 19.01.2010 року представник позивача та представники третіх осіб не зявилися, проте представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

З постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2008 року у справі №3-11962/2008р. вбачається, що 22.08.2008 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом ГАЗ д.н. НОМЕР_4 на перехресті вул. Луначарського вул. Набережна у м. Запоріжжі не витримав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, водій ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобіль пошкоджено.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2008 року у справі №3-11962/2008р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на шість місяців.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ TF699Р»державний номерний знак НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_1 у позивача на підставі договору №5111-а/07ЗП добровільного страхування наземного транспорту від 22.10.2007 року.

Відповідно до договору №5111-а/07ЗП від 22.10.2007 року вигодонабувачем є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Висновком №163/09 від 01.09.2008 року встановлено, що вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), причинено володільцю автомобіля «ЗАЗ TF699Р»державний номерний знак НОМЕР_2 на момент проведення дослідження, становить 4633,88 грн.

Реальні збитки ОСОБА_1 на відновлення автомобіля «ЗАЗ TF699Р»державний номерний знак НОМЕР_2 склали 3850,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком ОСОБА_6 від 26.08.2008 року.

В матеріалах справи наявний лист «17-36/41-1255 від 09.09.2008 року начальника Запорізького міського відділення ЗОД «РБ Аваль», відповідно до якого останній не заперечує проти відшкодування страхової суми безпосередньо страхувальнику ОСОБА_1

Як вбачається з страхового акту №3844-а/08зп від 15.09.2008 року позивач визнав дану подію страховою та вирішив виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 3850,00 грн.,

Страхове відшкодування було виплачено 15.09.2008 року в розмірі 3850,00 грн. на ремонт автомобіля ПП ОСОБА_6, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №671 від 15.09.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3850,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ГАЗ д.н. НОМЕР_4, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ЗАЗ TF699Р»державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ д.н. НОМЕР_4 та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ЗАЗ TF699Р»державний номерний знак НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, як встановлено судом, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВВ/4580464 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ГАЗ д.н. НОМЕР_4 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 Відповідно до даного договору ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Згідно п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Заявою вих. №6854-08 від 01.10.2008 року про виплату страхового відшкодування за полісом страхування цивільної відповідальності № ВВ/4580464, позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати збитки в розмірі 3 340,00 грн. До вказаного листа були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дані документи були отримані відповідачем 09.10.2008 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №6714070.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявного в матеріалах справи страхового акту №ЦВ/08/0556 від 04.03.2009 року вбачається, що товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» вирішено виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 3274,00 грн.

Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування від 31.10.2008 року сума страхового відшкодування становить 3274,00 грн. (3784,00 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахування зносу деталей, що змінюються) 510,00 грн. франшиза).

29.09.2009 року позивачем було перераховано відповідачу страхове відшкодування в розмірі 3274,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2303 від 29.09.2009 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 3 274,00 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 66,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач отримав заяву про виплату страхового відшкодування з необхідними для виплати документами 09.10.2008 року, тому виплата страхового відшкодування відповідно до умов п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»мала бути здійснена до 10.11.2008 року.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

3274,00 грн.* 2* 12,0%/365 днів * 180 днів прострочення = 387,50 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 387,50 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 7,81 грн. відмовити.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

3274,00 грн. *3% / 365 * 214 днів прострочення = 57,59 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 57,59 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1,16 грн. відмовити.

Розрахунок індексу інфляції:

3274,00 грн. * 101,5% (листопад 2008 року) * 102,1 % (грудень 2008 року) * 102,9 % (січень 2009 року) * 101,5% (лютий 2009 року) * 101,4% (березень 2009 року) * 100,9 (квітень 2009 року) * 100,5 % (травень 2009 року) = 3643,74 грн.

3643,74 грн. - 3274,00 грн. = 369,74 грн.

Таким чином, індекс інфляції становить 369,74 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 234,99 грн. та посилається на ч.1 статті 536 та ч.2 статті 1214 ЦК України.

Так, відповідно ч.1 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з ч.2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Оскільки, судом встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобовязання, а не безпідставного одержання чи збереження грошей, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 234,99 грн. визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 6,92 грн., на відповідача 95,08 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 21,36 грн., на відповідача 293,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ст. 44, ч.5 ст. 49, п.1-1 ч.1, 2 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині основної суми заборгованості в розмірі 3274,00 грн.

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, п/р 26503010033873 в Державному експортно-імпортному банку України, МФО 322313, код ЄДРПОУ 32382598) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8; код ЄДРПОУ 20474912) в особі Запорізької філії закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, п/р 26506216345900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 26183400) пеню в розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 57 (пятдесят сім) грн. 59 коп., індекс інфляції в розмірі 369 (триста шістдесят девять) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 95 (девяносто пять) грн. 08 коп. та 293 (двісті девяносто три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 66,00 грн., пені в розмірі 7,81 грн., трьох процентів річних в розмірі 1,16 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 234,99 грн. відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 16.03.2010 року.