Рішення № 8963249, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/4815.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс»

простягнення 29542,50 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Поправко Б.О. –представник за довіреністю від 01.02.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс»про стягнення 29542,50 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 2612-06 від 26.12.2006 року відповідач зобов’язався виконати на користь позивача підрядні роботи, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що згідно з пунктом 2.2 договору до початку робіт перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 29542,50 грн., проте відповідач, в порушення умов договору, до виконання робіт не приступив та у встановлений договором строк роботи не завершив. Посилаючись на статті 526, 527, 612 ЦК України та статтю 193 ГК України, позивач просить стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 29542,50 грн., перераховані в якості передоплати за договором.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.01.2010 року, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з потребою в додатковому часі для виконання вимог ухвали суду від 22.01.2010 року.

          Представник відповідача у судове засідання 08.02.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 01.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник позивача надав суду письмові уточнення підстави позову.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що виходячи зі змісту пунктів 7.1 та 1.4 договору, останній припинив свою дію, проте відповідач, в порушення статті 1212 ЦК України, зобов’язання з повернення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 29542,50 грн. не виконав.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення підстави позову.

          Представник відповідача у судове засідання 01.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 15.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресою його знаходження, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 104.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

          Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          26.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній»(надалі –позивач) укладено договір № 2612-06 про виконання обмірних та креслярських робіт (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати обмірні та креслярські роботи по виготовленню експлуатаційних схем діючих або готових до експлуатації інженерних мереж в приміщеннях загальною площею 15600,00 м 2 у Будинку Техніки по вул. Луначарського в Дніпровському районі м. Києва.

          Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що за виконання роботи згідно з пунктом 1.1 договору позивач перераховує відповідачу 118170,00 грн.

          Відповідно до пункту 2.2 договору до початку робіт позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 25 % від вартості робіт, що складає 29542,50 грн.

          Зобов’язання зі здійснення передоплати за договором позивач належним чином виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача за 27.12.2006 року та довідкою обслуговуючого банку № 06.1-22/26-9187 від 11.03.2010 року.

          Пунктом 1.3 сторони погодили, що термін виконання робіт складає 60 календарних днів із дня отримання авансу та вихідних даних.

          В порушення умов договору, відповідач до виконання передбачених договором робіт не приступив та у встановлений договором строк роботи не завершив.

          Згідно з пунктом 7.1 договору останній вступає в силу в момент його укладення сторонами і діє до моменту виконання ними прийнятих на себе зобов’язань або припинення відносин у встановленому порядку.

          При цьому, пунктом 1.4 договору сторони обумовили, що термін дії договору встановлюється із дня його підписання до повного виконання сторонами їхніх зобов’язань, але не пізніше 01.09.2007 року.

          Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Враховуючи зазначене, 01.09.2007 року договір припинив свою дію.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що перераховані у якості передоплати за договором грошові кошти у розмірі 29542,50 грн. відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави.

          Згідно з наданими суду фіскальним чеком від № 3155 та описом вкладення у цінний лист, 10.02.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу повернути безпідставно збережені грошові кошти.

          Вказану вимогу відповідач залишив без задоволення.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 29542,50 грн., не надав. Згідно з поданою позивачем довідкою обслуговуючого банку № 06.1-22/26-9187 від 11.03.2010 року за період з 26.12.2006 року по 11.03.2010 року грошові кошти від відповідача на поточний рахунок позивача не надходили.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 29542,50 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 104; ідентифікаційний код 22967109) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комод на Лівобережній» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4-А, оф. 14; ідентифікаційний код 33551208) грошові кошти у розмірі 29542 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот сорок дві) грн. 50 коп., 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 43 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.