Рішення № 8962570, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/29-45/5117.03.10 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд"

До відповідача 1:Державного Підприємства "Ресурспостач"

До відповідача 2:Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про:стягнення 366.526.515,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: Позивача:Галич О.М. Коцюба О.В.

Відповідача 1:Танцюра М.В.

Відповідача 2:Кириленко С.М. Суть спору: стягнення 366.526.515,00 грн., з яких 244.351.010,00 грн. - основного боргу за договорами поставки м’яса № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008, 105.070.934,30 грн. –пені, 17.104.570,70 грн. штрафу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 291022052,91 грн., з яких 244.351.010,00 грн. –основного боргу за договорами поставки м’яса № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008, 29.566.472,21 грн. – пені, 17.104.570,70 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач заборгував за товар, поставлений на підставі договору № 121, 35.091.010,00 грн., та зобов'язався сплати передоплату по іншим договорам в розмірі 40% від ціни кожного з договорів, проте не сплатив. Тому позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за поставлений товар та кошти, які мають бути сплачені позивачеві, в якості передоплати в розмірі 40% від ціни договорів.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив та вказав, що вищеназвані договори, підписані позивачем та відповідачем 1, вчинені на виконання договору доручення від 04.07.2008 № 44юр-2008, укладеного між відповідачами, згідно якого відповідач 1 діяв від свого імені, але за рахунок та згідно інструкцій відповідача 2. На думку відповідача 1, відповідач 2 мав забезпечити відповідача 1 всім належним, зокрема коштами для розрахунку з позивачем, натомість цього не зробив.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 (суддя Іванова Л.Б) позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від від 05.11.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 скасовано, прийнято нове рішення - в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2009 рішення Господарського суду міста Києва та Постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 26.01.2010 справу № 5/29 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 5/29-45/51, а розгляд справи призначено на 24.02.2010. Ухвалою від 19.02.2010 виправлено описку в найменування сторін спору, допущену в ухвалі від 26.01.2010.

Під час нового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 кошти в сумі 366.526.515,00 грн., з яких 244.351.010,00 грн. - заборгованості за договорами поставки м’яса № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008, 105.070.934,30 грн. –пені, 17.104.570,70 грн. штрафу.

В судовому засіданні 24.02.2010 оголошено перерву до 17.03.2010 для виготовлення рішення, про що сторони повідомлені під розписку.

Заслухавши представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір № 44юр-2008. Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання за дорученням відповідача 2 вчинити від свого імені, але за рахунок останнього правочини направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.

На виконання умов договору № 44юр-2008 між позивачем та відповідачем 1 на Аграрній біржі були укладені договори поставки м'яса № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008.

Відповідно до умов договору № 121 від 03.07.2008, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач 1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Згідно п. 2.1. поставка товару здійснюється на умовах EXW –склад постачальника ("Incoterms" в редакції 2000).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11,50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Загальна сума за договором складає 92.000.000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.2. договору № 121).

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 позивач зобов’язався поставити 8000тонн м’яса загальною вартістю 92.000.000,.00 грн. (вартість 1 кг складала 11,50 грн.).

На виконання свого зобов'язання за договором позивач поставив відповідачу 1 товар в кількості 4.000 тонн за ціною 11,50 грн. за 1 кг загальною вартістю 46.000.000,00 грн., який був прийнятий відповідачем 1.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 до договору № 121 від 03.07.2008 позивач зобов'язався поставити залишок 4 000 тонн товару за ціною 17,00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 68.000.000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем 1 та підтверджені наявними у справі доказами, позивач поставив відповідачу 1 товар за договором № 121 на загальну суму 113.091.010,00 грн.

Відповідач 1 за даним договором розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 78.000.000,00 грн., тобто повністю розрахувавшись за першу поставку Товару на суму 46.000.000,00 грн. та частково виконавши зобов'язання в частині оплати решти поставок.

Тому на сьогоднішній день заборгованість відповідача 1 перед позивачем за переданий товар відповідно до договору № 121 від 03.07.2008 становить 35.091.010,00 грн. (113.091.010,00 грн. –78.000.000,00 грн.).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

Позивач надав відповідачу 1 рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 12 грудня 2008 на суму 27.200.000,00 грн. з ПДВ., однак, відповідач 1 не перерахував суму попередньої оплати на рахунок позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар відповідно до договору № 121 від 03.07.2008 складає 35.091.010,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору № 122 від 03.07.2008, а саме: пункту 1.1. позивач зобов'язався поставити, а відповідач 1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11,50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 позивач зобов’язався поставити 8000тонн м’яса загальною вартістю 92.000.000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11,50 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 8 000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 20,00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 160.000.000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 позивач надав відповідачу 1 рахунок-фактуру № СФ-0000051 від 12 грудня 2008 на суму 64.000.000,00 грн. з ПДВ, що становить 40% загальної вартості Товару за договором № 122 від 03.07.2008 і є сумою передоплати відповідно до п. 3.3 договору № 122 від 03.07.2008.

Відповідач 1 за даним зобов'язанням розрахувався лише частково, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 55.340.000,00 грн..

Таким чином, на даний час відповідач 1 не перерахував позивачеві за договором № 122 від 03.07.2008 частину суми передоплати 8.660.000,00 грн. з ПДВ (64.000.000,00 грн. –55.340.000,00 грн.).

Відповідно до умов договору № 166 від 29.07.2008, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач 1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11,90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 позивач зобов’язався поставити 4 500тонн м’яса загальною вартістю 53.550.000,00 грн. (вартість 1 кг складала 11,90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 4 500 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17,00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 76.500.000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 12 грудня 2008 на суму 30.600.000,00 грн. з ПДВ (76.500.000,00 грн. х 40% ), однак, відповідач 1 не перерахував суму передоплати на рахунок позивача.

Відповідно до умов договору № 167 від 29.07.2008, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач 1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11,90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 позивач зобов’язався поставити 5 000тонн м’яса загальною вартістю 59.500.000,00 грн. (вартість 1 кг складала 11,90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 5 000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17,00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 85.000.000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 позивач надав відповідачу 1 рахунок-фактуру № СФ-0000052 від 12 грудня 2008 на суму 34.000.000,00 грн. з ПДВ. (85.000.000,00 грн. х 40% ), однак, відповідач 1 не перерахував суму передоплати на рахунок позивача.

Відповідно до умов договору № 186 від 06.08.2008, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач 1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 12,50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008 сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 20.000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17,00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 340.000.000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 позивач надав відповідачу 1 рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 12 грудня 2008 на суму 136.000.000,00 грн. з ПДВ (340 000 000,00 грн. х 40%), однак, відповідач 1 не перерахував суму передоплати на рахунок позивача.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проведений аналіз договорів № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 дає підстави стверджувати, що зобов’язання щодо проведення оплати взяло на себе саме Державне підприємство "Ресурспостач" (покупець), а не Державний комітет України з державного матеріального резерву України.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Позивач не надав належних доказів того, що Державний комітет України з державного матеріального резерву України є зобов’язаною стороною за даними договорами.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення боргу з відповідачів, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Статтею 1190 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач при обґрунтуванні необхідності солідарного стягнення боргу з відповідачів, передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Господарський суд вважає, що вищезазначена стаття не підлягає застосуванню при прийнятті рішення у даному спорі, оскільки дана стаття, як і в цілому глава 82 Цивільного кодексу України, присвячена зобов’язанням, що виникають не з договорів, а із заподіянням шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми –заборгованості за договорами поставки (тобто, договірні зобов’язання), що не є шкодою в розумінні глави 82 Цивільного кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що оплата коштів за договорами поставки № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 не є солідарним обов'язком відповідачів.

Стороною договорів № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008, яка відповідно до п. 1.1. кожного з договорів взяла на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар, є саме відповідач 1 і він укладав ці договори від власного імені, а отже, у господарського суду відсутні підстави для стягнення заборгованості з іншої особи, яка не є стороною зазначених договорів.

Крім того, невиконання Державним комітетом України з державного матеріального резерву своїх зобов’язань за договором комісії № 44юр-2008 від 07.04.2008, а саме: неперерахуванням комітентом коштів на сплату вартості товару, не впливає на обов'язки відповідача 1 за договорами № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008.

Враховуючи вищевикладене, особою, яка зобов'язана сплатити кошти за поставлений товар відповідно до договорів № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 є саме відповідач 1.

Згідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Нормами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, позивач має право вимагати оплати вартості фактично поставленого товару за тими договорами поставки, в межах правовідносин по яким позивач поставив товар. Проте, за договорами поставки, в межах правовідносин сторін по яким фактичної поставки товару не відбулось у зв'язку з несплатою відповідачем 1 суми попередньої оплати позивач має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки позивачем фактично поставлено товар лише за договором № 121 від 03.07.2008 на загальну суму 113.091.010,00 грн., а відповідачем 1 отримано вказаний товар та сплачено за нього 78.000.000,00 грн. Отже, заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 35.091.010,00 грн.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 вартості поставленого але не оплаченого товару за договором № 121 від 03.07.2008 в сумі 35.091.010,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 несплаченої суми передоплати за договорами № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008, то Цивільне законодавство в цьому випадку права позивача на стягнення сум грошових коштів з відповідача 1 не передбачає.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 несплаченої суми передоплати за договорами № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 в сумі 209.260.000,00 грн. є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 0, 1% простроченої суми, що складає 105.070.934,30 грн., та штрафу у розмірі 7% від зазначеної суми, що складає 17.104.570,70 грн., то такі вимоги позивач задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання (неустойку) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України судом не приймаються, оскільки названа норма встановлює відповідальність за порушення не грошового господарського зобов'язання, а позивач просить застосувати згадану норму до грошового зобов'язання.

Сторони не передбачили умовами договорів № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 сплату неустойки у випадку прострочення виконання зобов’язання щодо оплати товару, в зв’язку з чим, суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені слід відмовити.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 105.070.934,30 грн., та штрафу в сумі 17.104.570,70 грн. є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 33, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" до Державного Підприємства "Ресурспостач"задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного Підприємства "Ресурспостач"(01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4; код 34002592, з будь якого його рахунку, виявленого під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1; код 35745488, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 35.091.010 (тридцять п'ять мільйонів дев'яносто одна тисяча десять) грн. 00 коп. –основного боргу, 244 (двісті сорок чотири) грн. 16 коп. –витрати на оплату державного мита, 29 (двадцять дев'ять) грн. 92 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволені решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" до Державного Підприємства "Ресурспостач" відмовити.

5. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" до Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити повністю.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                      С. В. Балац