Рішення № 8962437, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/7315.02.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська фармацевтична компанія “ФРА-М”

До Приватного підприємства “Медлайф”

Простягнення 23345,98 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаАвдєєв А.А. —представник за довіреністю від 03.11.2009 р.

від відповідача не з’явився 15.02.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська фармацевтична компанія “ФРА-М” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Медлайф” 17492,21 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.2008 р. № 441, 2085,72 грн. пені, 699,27 грн. 3 % річних та 3068,78 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/73 від 22.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 18.01.2010 р.

18.01.2010 р. розгляд справи було відкладено на 15.02.2010 р.

У судове засідання, призначене на 15.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/73 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги про стягнення 17492,21 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано товарно-транспортні накладні на підтвердження факту передачу товарів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписку з особового рахунку про часткове погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За твердженнями позивача у період червня-липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська фармацевтична компанія “ФРА-М” поставило Приватному підприємству “Медлайф”, а останнє прийняло товари медичного призначення та лікарські засоби загальною вартістю 18301,61 грн., оплативши поставлений товар в сумі 809,40 грн.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача господарські правовідносини сторін щодо поставки зазначених товарів виникли та були врегульовані договором поставки від 01.01.2008 р. № 441.

Оскільки відповідач як покупець товару не оплатив його вартість у строки, що відповідно до договору поставки визначаються у накладних, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 17492,21 грн. боргу, 2085,72 грн. пені, розрахованої відповідно до 5.2 договору, 699,27 грн. 3 % річних та 3068,78 грн. збитків від інфляції згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження поставки відповідачеві товару позивач надав суду товарно-транспортні накладні від 04.06.2008 р. № 1031378 на суму 246,01 грн., № 1031155 на суму 1298,07 грн., № 1031156 на суму 158,92 грн., № 1037595 на суму 1626,40 грн., № 1039086 на суму 1251,80 грн., від 10.06.2008 р. № 1095974 на суму 989,93 грн., від 13.06.2008 р. № 1112562 на суму 1022,42 грн., № 1120574 на суму 805,55 грн., від 19.06.2008 р. № 1158540 на суму 915,67 грн., від 23.06.2008 р. № 1173963 на суму 809,49 грн., від 03.07.2008 р. № 1275200 на суму 57,72 грн., № 1275198 на суму 2346,23 грн., від 07.07.2008 р. на суму 1803,35 грн., від 10.07.2008 р. № 1336330 на суму 1662,33 грн., від 14.07.2008 р. на суму 3466,64 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд не погоджується з підставами для стягнення з відповідача боргу за поставлений товар, що визначені позивачем (умови договору поставки від 01.01.2008 р. № 441), оскільки п’ять приєднаних до позовної заяви та вказаних вище товарно-транспортних від 04.06.2008 р., 13.06.2008 р., 07.07.2008 р., 10.07.2008 р., 14.07.2008 р. не містять посилання на жодний договір, а решт накладних —виписана відповідно до договору від 08.02.2006 р. № 80. Разом з тим, невірне визначення позивачем підстав для заявлення даних позовних вимог не може спростовувати факти отримання відповідачем товарів, вказаних у таких накладних, оскільки дані бухгалтерські документи містять штамп та підпис уповноваженого представника відповідача про їх отримання. Таким чином, розглядаючи заявлені вимоги, суд керується загальними положеннями про зобов’язання та поставку, що врегульовані розділом 1 книги 5 та главою 54 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до накладних №№ 1031378, 1031155, 1031156, 1039086, 1095974, 1112562, 1158540, 1173963, 1275200, 1275198 строк оплати товару спливає через тридцять днів з моменту його отримання

Оскільки у решті накладних строк оплати товару сторонами визначено не було, а тому слід вважати, що вимогу про оплату товарів за накладними від 04.06.2008 р., 13.06.2008 р., 07.07.2008 р., 10.07.2008 р., 14.07.2008 р. позивач пред’явив відповідачу шляхом звернення до суду з даним позовом, що відповідає ст. 32 Конституції України.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

За твердженнями позивача, відповідач частково погасив заборгованість за накладною від 04.06.2008 р. № 1037595 в розмірі 809,40 грн., але обов’язок з оплати товару поставленого за рештою накладних у сумі 17492,21 грн., не виконав.

Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом згідно з наданими позивачем доказами, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 18460,53 грн. Доказів оплати товару, поставленого за приєднаними до позовної заяви накладними суду, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача в сумі 17492,21 грн., оскільки згідно з діючим процесуальним законодавством суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 2085,72 грн. пені, 699,27 грн. 3 % річних та 3068,78 грн. інфляційної складової боргу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України чітко визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зважаючи на те, що при вирішенні заявленого спору суд не приймає до уваги поданий позивачем договір поставки від 01.01.2008 р. № 441, посилання позивача на п. 5.2 такої угоди для обґрунтування вимог про стягнення пені судом відхиляються, а тому, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки щодо їх встановлення відсутній правочин у письмовій формі.

Крім того, зважаючи на неподання позивачем доказів часткової оплати відповідачем товару за накладними, приєднаними до позовної заяви, суд не в змозі провести уточнений розрахунок 3 % річних та інфляційної складової боргу, а проведений позивачем розрахунок таких сум не може вважатися належним.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 17492,21 грн., а судові витрати, понесені позивачем —пропорційному покладенню на обидві сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Медлайф” (03152, м. Київ, вул. Березняківська, 22, ідентифікаційний код 31287059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська фармацевтична компанія “ФРА-М” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33497130) 17 492 (сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 21 коп. боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 92 коп. державного мита та 176 (сто сімдесят шість) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 15.03.2010 р.