Рішення № 8962056, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1717.03.10 За позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

ДоДержавного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»

Простягнення 375682,58 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача:           Чижевська Р.В. –дов. № 90/10 від 28.12.09 р.

                              Ткаченко Р.Ю. –дов. № 85/10 від 28.12.09р.                               

Від відповідача:           Поштар П.С. –дов. № 2 від 08.02.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»про стягнення 302638,57 грн. основного боргу, 35876,26 грн. пені, 28182,73 грн. інфляційних нарахувань та8985,02 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого газу за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р. та додаткових угод № 1, № 2, № 3 та № 4 до даного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.10 р. було порушено провадження у справі № 37/17, розгляд справи призначено на 10.02.10 р.

22.01.10 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог.

03.02.10 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті сору.

У судовому засіданні 10.02.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання ухвали від 19.01.10 р. та оригінали для огляду, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.10 р. позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду додаткові докази у справі.

Враховуючи вищенаведене, для дослідження наданих документів та з метою витребування у позивача письмових пояснень щодо договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р. судом було оголошено перерву у даному судовому засіданні до 24.02.10 р.

23.02.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи № 37/17, у зв’язку з хворобою представника Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»- юриста Поштаря П.С.

Розглянувши подану заяву, суд її відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому перебування одного з представників відповідача у відрядженні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду належних доказів перебування його представника в іншому судовому засіданні, у зв’язку з чим дане клопотання не є обґрунтованим.

У судовому засіданні 24.02.10 р. представник позивача надав суду заяву про виправлення описки, допущеної в позовній заяві при зазначенні дати підписання договору № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р., а також акт звіряння розрахунків, повторно надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При дослідженні наданих відповідачем платіжних доручень у підтвердження сплати заборгованості перед позивачем судом було встановлено, що грошові кошти були призначені до сплати за договорами № 06/06-2023-ТЕ-41 від 29.12.06 р., № 06/06-2022-БО-41 від 29.12.06 р., № 06/07-1474-БО-41 від 01.10.07 р. та № 06/07-1473-ТЕ-41 від 01.10.07 р., що не є належними доказами сплати заборгованості за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/17 на 10.03.2010 р.

У судовому засіданні 10.03.10 р. представник позивача надав суду пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.10 р. позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду додаткові докази у справі.

За таких обставин, у судовому засіданні 10.03.10 р. судом було оголошено перерву до 17.03.10 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»(покупець) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ (газ), за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 2.1. цього договору та п. 1 Додаткової угоди № 2 до договору № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р.

Пунктами 1.2. та 1.3. зазначеного договору передбачено, що за вищевказаним договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також для інших суб’єктів господарювання, використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.4. договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р. та додаткової угоди № 2 до даного договору, право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ; приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 28.01.09 р.) та вартість; акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору передав відповідачу природний газ на загальну суму 485498,84 грн., а відповідач його прийняв, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, підписані постачальником, покупцем та газорозподільною організацією.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р., оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач за природний газ та послуги з його транспортування розраховувався частково та з порушенням встановлених строків, у зв’язку з чим ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз Укарїни»просила стягнути з Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»302638,57 грн. основного боргу, 35876,26 грн. пені, 28182,73 грн. інфляційних нарахувань та8985,02 грн. трьох процентів річних.

У відповідності до п. 6.4. договору № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р., у платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та надав суду докази про часткову сплату заборгованості за договором № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р., а саме: платіжні доручення № 12 від 30.03.09 р. на суму 31950,48 грн., № 155 від 06.05.09 р. на суму 21000,00 грн., № 181 від 01.06.09 р. на суму 27554,00 грн., № 251 від 01.07.09 р. на суму 27554,00 грн., № 278 від 26.08.09 р. на суму 27554,00 грн., № 342 від 28.10.09 р. на суму 47247,79 грн. та № 384 від 08.12.09 р. на суму 47247,79 грн., а всього на суму 230108,06 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих сторонами документів, зокрема, актів приймання-передачі газу та платіжних доручень, вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки та транспортування природного газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей природний газ і його транспортування розрахунок провів не в повному обсязі та з порушенням строків оплати.

Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем строків розрахунків з позивачем за отриманий газ, сума основного боргу Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»перед Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України», яка підлягає стягненню, становить 255390,78 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 28182,73 грн. інфляційних нарахувань та 8985,02 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням ним зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 255390,78 грн., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 28182,73 грн. інфляційних нарахувань та 8985,02 грн. трьох річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»просить суд також стягнути з відповідача 35876,26 грн. пені, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений та протранспортований природний газ за договором № 06/08-1838 БО-41 від 29.09.08 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем запереченні проти позовних вимог Державне підприємство «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»пояснило суду, що виконання ним договірних зобов’язань виявилось неможливим внаслідок цінової політики держави –різниці в тарифах, що спричинило збитковість котельні.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Державне підприємство «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»на даний час є збитковою та перебуває у скрутному фінансовому стані.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», до 100, 00 грн. пені, за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті поставленого та протранспортованого природного газу.

Таким чином, позов Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Києвській області»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10-А, код ЄДРПОУ 24521985) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 255 390 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч триста дев’яносто) грн. 78 коп. основного боргу, 8985 (вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 02 коп. трьох річних процентів, 28 182 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 2 926 (дві тисячі дев’ятсот двадцять шість) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 85 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.