Рішення № 8961960, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2116.02.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ІА Автоцентр» До                              Закритого акціонерного товариства «УкрАвтоРос»

Про                              стягнення 10938,95 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Бічук А. А. –предст. (дов. № 02/02/10-Д від 02.02.2010 р.)

Від відповідача           не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «УкрАвтоРос»про стягнення грошових коштів у розмірі 10938,95 грн. (8580,00 грн. –основний борг, 780,00 грн. –збитки від інфляції, 184,48 грн. - 3% річних, 1394,47 грн. –пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору про надання інформаційних послуг № 20/02 від 07.02.2008 р. та договору про надання інформаційних послуг №148/01 від 11.02.09 р.

Ухвалою суду від 10.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/21 та призначено розгляд справи на 15.01.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 15.01.2010 р. не направив.

Ухвалою суду від 15.01.2010 р. розгляд справи призначено на 16.02.2010 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 10.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/21.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2010 р. надав перерахунок пені у розмірі 717,83 грн., таким чином зменшивши позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі від 10.12.2009 р. не виконав представника в судове засідання не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 р. між сторонами було укладено договір про надання інформаційних послуг № 20/02.

В зв'язку з закінченням строку дії договору про надання інформаційних послуг № 20/02 від 07.02.2008 р. сторони уклали договір про надання інформаційних послуг № 148/01 від 11.02.2009 р.

Відповідно до п. 1.1 договору № 20/02 від 07.02.2008р. позивач ( виконавець) зобов’язувався за завданням і за рахунок відповідача ( замовника) надати інформаційні послуги з розміщення інформаційних матеріалів відповідача ( у формі рекламних блоків, рекламних повідомлень, рекламних статей тощо) у друкованих засобах масової інформації.

Позивач, на виконання умов договорів, розмістив рекламні матеріали відповідача у засобах масової інформації, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: №949/09 від 30.09.2008 р., № 950/09 від 30.08.2008 р., №109/09 від 14.09.2009 р. та 188/09 від 15.09.2009 р. на загальну суму 8580,00 грн.

Пунктами 4.4. договору № 20/02 від 07.02.2008 р. та договору №148/01 від 11.02.2009 р., передбачено, що на підставі виставленого позивачем рахунку, відповідач повинен здійснити передплату у розмірі 100% від вартості рекламних послуг протягом 5 банківських днів з моменту одержання рахунку поштовими, факсимільними або електронними засобами зв'язку.

Рахунки ( в матеріалах справи), які позивач надав для оплати відповідачу, оплачені не були.

Станом на день розгляду спору основна заборгованість відповідача становить 8580,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 717,83грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 184,90 грн. за збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 780,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст.. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8580,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з вищевказаного, обов’язковою умовою застосування до відповідача господарських санкцій є встановлення цих санкцій у договорі чи законі, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 717,83 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 184,90 грн., збитків від інфляції –780,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 184,90 грн. та збитків від інфляції у розмірі 780,00 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «УкрАвтоРос»(04136, м. Київ, вул. Стиценка, 1А, Код 23388165, р/р 26004037405800 у АІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІА Автоцентр»(03127, м. Київ, пр. 40-річча Жовтня, 120, корпус 1, код 25278601, р/р 26005101014954 в КРД «Райфайзен Банк Аваль», МФО 322904) 8580 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 90 коп. 3% річних, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко