Рішення № 8960490, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/2012.03.10 За позовом Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон –2001» до Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»

про стягнення 18701,88 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Сукач А.С. на підставі довіреності № 03/12/01 від 03.12.2009 р.

Від відповідача Кисельова Н.В. на підставі довіреності № 6722 від 08.12.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заготівельно –виробниче приватне підприємство «Регіон –2001»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(відповідача) про стягнення 18701,88 грн. з огляду на самостійне списання відповідачем коштів з поточного рахунку позивача у сумі 14327,53 грн., що є сумою третейського збору, сплаченого відповідачем при подачі позовної заяви до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у зв»язку із невиконанням позивачем своїх зобов»язань за Додатковою угодою № 1 від 28.02.2008 р. про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. У наведену ціну позову в розмірі 18701,88 грн. позивач також включає 2234,41 грн. процентів за користування чужими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України та 1598,24 грн. індексу інфляції, 541,70 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов»язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що самостійне списання відповідачем з рахунку позивача суми у розмірі 14327,53 грн. та направлення її на погашення збитків у вигляді сплати третейського збору, позивач вважає незаконним та безпідставним, а звернення відповідача до третейського суду некомпетентним. Позивач також вважає, що відповідач на підставі ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен повернути йому грошові кошти у сумі 14327,53 грн. (основний борг) та компенсувати всі доходи, які він одержав від користування вказаною грошовою сумою.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2010 р. порушено провадження у справі № 39/20 та призначено справу до розгляду на 22.02.2010 р. о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2010 р. подав для залучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2010 р., в т.ч. витяги з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача станом на 17.02.2010 р., правове обгрунтування підставності нарахування процентів за користування грошовими коштами, індексу інфляції та трьох відсотків річних від № 15/02/3 від 15.02.2010 р., письмові пояснення від 19.02.2010 р., копію Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, копію Положення про витрати, пов»язані з вирішенням спору в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2010 р. також подав документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2010 р., в т.ч. Заперечення проти позову № 02-11/0073 від 22.02.2010 р., відповідно до якого позов вважає необґрунтованим, просить відмовити у його задоволенні. Відповідач стверджує, що він правомірно та в межах повноважень, наданих Додатковою угодою № 1 про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. (п.п. 2.10, 3.2.6) провів списання спірних коштів з рахунків позивача для відшкодування своїх витрат як кредитора, пов»язаних з одержанням виконання, оскільки був змушений звернутись за захистом своїх законних прав та інтересів до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення заборгованості; враховуючи, що позивач фактично визнав порушення ним умов Додаткової угоди № 1 від 28.02.2008 р. про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. та сплатив заборгованість після порушення провадження зазначеним третейським судом (остаточне погашення 27.06.2008 р.), Акціонерно –комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»відмовився від позову.

В судовому засіданні 22.02.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.03.2010 р. 10:50 год.

В судовому засіданні 12.03.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 р. між Заготівельно –виробничим приватним підприємством «Регіон –2001»(позивач) та Акціонерно –комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(відповідачем) було укладено Договір № 108 банківського рахунку (надалі –Договір) про відкриття та обслуговування поточного рахунку позивача (№ 26003410053221 в українських гривнях).

28.02.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. (надалі –Договір кредиту).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.5 Договору кредиту відповідач зобов'язався надавати позивачу овердрафт шляхом забезпечення можливості здійснення позивачем операцій за рахунком № 26003410053221 понад залишок власних коштів позивача згідно встановленого ліміту (600000,00 грн.) для проведення позивачем розрахунків, які виникають в процесі господарської діяльності підприємства.

Згідно п. 1.6 Договору кредиту позивач зобов'язався сплачувати відповідачу проценти в порядку визначеному у відповідності до умов Договору кредиту та комісії в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами за надання овердрафту, які містяться в додатку № 3 до Договору кредиту та є його невід»ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3.1 Договору кредиту позивач погодився з тим, що відповідач має право змінити ліміт овердрафту, встановленого у п. 1.3 Договору кредиту, в межах суми максимального ліміту овердрафту (600000,00 грн.), визначеного у п. 1.2 Договору кредиту.

У пункті 1.3.1 Договору кредиту наведений порядок встановлення нового ліміту овердрафту, а саме: Банк (відповідач) не пізніше 10 числа місяця, в якому ним здійснено новий розрахунок суми ліміту овердрафту, надсилає клієнту (позивачу) Інформаційний лист про встановлення ліміту овердрафту, форма якого міститься у додатку № 2 до Договору кредиту, який є невід»ємною його частиною. Вказаний Інформаційний лист є підставою для встановлення для Клієнта нового ліміту овердрафту.

Пунктом 1.3.2 Договору кредиту встановлений обов»язок Клієнта (відповідача) не пізніше 15 числа місяця, в якому було встановлено новий ліміт овердрафту, погасити овердрафт за рахунком в сумі перевищення дебетового залишку за рахунком над новим лімітом овердрафту. У випадку, якщо у термін, визначений даним пунктом, Клієнт не здійснить погашення заборгованості за рахунком у сумі перевищення розміру фактичної заборгованості за рахунком над новим лімітом овердрафту з 16 числа місяця, у якому було здійснено розрахунок нового ліміту овердрафту, Банк (позивач) до повного погашення зазначеної заборгованості зупиняє надання Клієнту овердрафту, вищевказана сума заборгованості вважається простроченою і Банк здійснює нарахування процентів на таку суму в порядку, наведеному у цьому пункті Договору кредиту.

28.02.2008 р. між позивачем (Клієнтом), відповідачем (Банком) та гр. Гришко Сергієм Миколайовичем (Поручителем), 1962 року народження, жителем Київської області, Броварського району, смт. В. Димерка, вул. Леніна, 9, укладено Договір поруки № 04/П-46 (далі –Договір поруки).

Згідно предмету Договору поруки Поручитель зобов'язався перед Банком солідарно відповідати за виконанням Клієнтом у повному обсязі зобов'язань за Договором кредиту (п. 1.1 Договору поруки).

07.05.2008 р. відповідачем було надіслано позивачу Інформаційний лист № 1 про встановлення ліміту овердрафту № 06-14/890 (надалі –Інформаційний лист), згідно з яким суму ліміту овердрафту було зменшено до 78240,00 грн.

Як вище було зазначено, умовами Договору кредиту позивач зобов'язувався не пізніше 15 числа цього ж місяця погасити овердрафт в сумі перевищення заборгованості над новим лімітом овердрафту (п. 1.3.2 Договору кредиту).

Проте, позивач не виконав наведені умови Договору кредиту та не зменшив суму заборгованості у встановлений Договором кредиту строк.

Позивач визнав, що станом на 10.06.2008 р. його заборгованість перед відповідачем на підставі Договору кредиту становила 532752,95 гривень, з яких:

526110,64 гривень - заборгованість за овердрафтом,

5842,31 гривень - заборгованість за процентами за користування овердрафтом,

800,00 гривень - штраф за порушення пунктів 3.3.3. та 3.3.4. Договору кредиту.

10.06.2008 р. відповідач звернувся з позовною заявою до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про солідарне стягнення з позивача та гр. Гришка С.М. заборгованості в розмірі 532752,95 грн. на підставі Додаткової угоди № 1 про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. та Договору поруки № 04/П-46 від 28.02.2008 р., а також про солідарне стягнення з позивача та гр. Гришка С.М. третейського збору, що сплачений Акціонерно –комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» згідно п. 1 ст. 40 регламенту названого третейського суду в розмірі 14327,53 грн.

Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.06.2008 р. № 1964/08 (суддя Ярошовець В.М.) порушено провадження у справі за позовом Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон –2001»та Гришка Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду на 30.07.2008 р.

При цьому, Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про третейські суди»та ст. 48 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а також про наявність між сторонами угоди про передачу спору на розгляд третейського суду, про що прямо зазначено в п. 3.2 Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р., п. 5.2 Додаткової угоди № 1 про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р., укладених між позивачем та відповідачем (надалі –Третейська угода сторін).

Так, згідно п. 3.2 Договору та п.5.2 Договору кредиту зазначено: у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України від 11.05.2004 р. № 1701-ІV «Про третейські суди»(надалі –Закон України) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Зокрема, види і форми третейської угоди визначені у ст. 12 Закону України.

Крім того, статтею 14 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (надалі –Регламент) передбачено можливість передачі спору на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», та вимоги до третейської угоди.

Системний аналіз вищенаведених приписів Цивільного кодексу України, Закону України «Про третейські суди», Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та п. 3.2 Договору, п. 5.2 Договору кредиту свідчить про наявність між сторонами угоди про передачу спору на розгляд третейського суду, а тому заперечення позивача щодо безпідставного та з порушенням вимог законодавства звернення відповідача з позовом до названого третейського суду про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України до складу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, належить, зокрема, третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду. Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у статтях 39, 40 також визначає, що третейський збір входить до складу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, а розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються «Положенням про витрати, пов»язані з вирішенням спору в Третейського суду при Асоціації українських банків»(надалі –Положення). Згідно п. 5 ст. 1 наведеного Положення визначає, що третейський збір сплачується позивачем до початку розгляду справи.

На виконання наведених вимог Закону України, Регламенту та Положення відповідачем при зверненні до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою був сплачений третейський збір у сумі 14327,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 12.06.2008 р. по 27.06.2008 р. позивач повністю відшкодував відповідачу заборгованість за договором кредиту в сумі 532752,95 грн.

В той же час, 27.06.2008 року відповідач самостійно (без розпорядження позивача) списав з поточного рахунку позивача кошти у сумі 14327,53 грн. в рахунок погашення своїх витрат, пов»язаних зі сплатою третейського збору. На підтвердження зазначеного списання коштів позивачем до матеріалів справи залучено виписку Київської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»з особового рахунку № 26003410053221 Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»за 27.06.2008 року.

У зв»язку з повним поверненням Заготівельно –виробничим приватним підприємством «Регіон-2001»заборгованості перед відповідачем, останній подав до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків заяву № 04.1-05/315 від 18.07.2008 р. про відмову від позову в повному обсязі.

Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30.07.2008 р. провадження у справі № 1964/08 за позовом Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»до Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон –2001»та Гришка Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості припинено у зв»язку з відмовою позивача від позову на підставі ст. 53 Закону України, ст.ст. 11, 12, 63, 66, 75 Регламенту.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в частині 14327,53 грн. основного боргу з огляду на наступне.

Між сторонами по справі укладені Договір банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. та Додаткова угода № 1 від 28.02.2008 р. про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р.), а тому саме вони та відповідні положення статей параграфів 1, 2, 3 глави 71 ЦК України та глави 34 ГК України визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбачених цими договорами відкриття, обслуговування та кредитування банківського рахунку.

Статтею 1069 ЦК України встановлено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вичерпний перелік підстав списання грошових коштів банком з рахунка клієнта визначений статтею 1071 ЦК України, а саме: на підставі розпорядження. клієнта або без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 25 Закону України третейський збір належить до складу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.

Частиною 1 статті 26 Закону України визначено, що розподіл витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду.

Фактично у Третейській угоді сторін, викладеній у п. 3.2 Договору та п.5.2 Договору кредиту, відсутні посилання на порядок розподілу витрат, які пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.

Проте такі посилання містяться у ст. 42 Регламенту, а саме: в разі відсутності посилань у третейській угоді або регламенті третейського суду на порядок розподілу витрат розподіл між сторонами витрат, які пов'язані з вирішенням спору, здійснюється третейським судом у такому порядку:

при задоволенні позову витрати покладаються на відповідача;

при відмові в позові - на позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред»явлення позову, третейський суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним витрат з відповідача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 26 Закону України та ч. 2 ст. 42 Регламенту, відповідно до яких порядок розподілу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, зазначається у рішенні або ухвалі третейського суду.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки умовами Договору та Договору кредиту не передбачений обов'язок позивача нести судові витрати, пов'язані зі зверненням до третейського суду, розподіл вказаних витрат є виключною компетенцією третейського суду та визначений у спірному випадку статтею 42 Регламенту.

Зібрані у справі докази свідчать, що заява про присудження стягнення всіх понесених витрат з відповідача в порядку ст. 42 Регламенту Акціонерно –комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»не складалась та до третейського суду не подавалась. Крім того, ухвала Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30.07.2008 р. про припинення провадження у справі № 1964/08 не містить зазначень про порядок розподілу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, а рівно не містить і зазначення про стягнення із Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»витрат щодо сплати третейського збору у сумі 14327,53 грн.

Судом також встановлено, що позивач, як клієнт банку відповідача, не надавав розпорядження щодо списання грошових коштів у сумі 14327,53 грн. банком зі свого рахунка.

Таким чином, визначені статтею 1071 ЦК України підстави списання грошових коштів банком з рахунка клієнта в спірному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач посилається на пункти 2.10 та 3.2.6 Договору кредиту як на підставу здійснення ним утримання спірних грошових коштів позивача.

Зокрема, згідно п. 2.10 Договору кредиту передбачено, що погашення заборгованості Клієнта (позивача) за овердрафтом здійснюється в наступній черговості:

-          прострочення заборгованості за нарахованими процентами;

-          прострочена заборгованість за комісіями;

-          прострочена заборгованість за овердрафтом;

-          строкова заборгованість за нарахованими процентами;

-          строкова заборгованість за комісіями;

-          строкова заборгованість за овердрафтом;

-          пеня;

-          штраф;

-          витрати Банку (відповідача), пов»язані з пред»явленням вимоги за цією Додатковою угодою(Договором кредиту).

Відповідно до п. 3.2.6 Договору кредиту Банк (відповідач) має право здійснювати договірне списання коштів у валюті овердрафту з рахунків Клієнта (позивача), визначених у п. 2.9 Договору кредиту, у разі настання строку погашення Траншів овердрафту, кінцевого терміну повного погашення заборгованості за Рахунком, строків сплати комісій та процентів, визначених у, відповідно, п.п. 2.3, 1.4, 2.7 Договору кредиту, а також у випадках, передбачених п.п., 1.3.2, 2.8.3 Договору кредиту.

Отже, зі змісту вищенаведених пунктів Договору кредиту вбачається, що витрати, пов»язані зі сплатою третейського збору, не входять до переліку випадків, у разі настання яких Банк (відповідач) має право здійснювати договірне списання коштів у валюті овердрафту з рахунків Клієнта (позивача).

Крім того, враховуючи приписи п.п. 1.3.2, 2.10, 3.2.6 Договору щодо права відповідача здійснювати договірне списання коштів з рахунків позивача, зокрема, у разі прострочення заборгованості за овердрафтом в сумі перевищення дебетового залишку за рахунком над новим лімітом овердрафту та у разі прострочення заборгованості за нарахованими процентами на таку суму, дії відповідача щодо звернення до третейського суду з такими ж вимогами вважаються судом некомпетентними та здійсненими на власний розсуд відповідача.

Таким чином, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про підставність його заперечень проти позову. Самостійне (без розпорядження позивача та не у відповідності до умов Договору та Договору кредиту) списання відповідачем з рахунку позивача суми у розмірі 14327,53 грн. та направлення її на погашення збитків у вигляді сплати третейського збору вважається судом незаконним та безпідставним.

Відповідно до статті 1073 ЦК України визначено, що в разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно списаних відповідачем з поточного рахунку позивача грошових коштів у сумі 14327,53 грн., визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2234,41 грн. процентів за користування чужими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України та 1598,24 грн. індексу інфляції, 541,70 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов»язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись також на норму ч. 1 ст. 1214 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що правовідносини сторін врегульовані укладеними між ними Договором банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. та Додатковою угодою № 1 від 28.02.2008 р. про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р., якими не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. А тому позивачем не доведено суду підставність нарахування до стягнення з відповідача 2234,41 грн. процентів за користування чужими коштами та в цій частині позовних вимог позивачу належить відмовити повністю.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У спірному випадку сума безпідставно списаних відповідачем з поточного рахунку позивача грошових коштів у розмірі 14327,53 грн. (сума третейського збору) не є сумою грошового зобов»язання відповідача згідно укладених між сторонами Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р. та Додаткової угоди № 1 від 28.02.2008 р. про надання овердрафту до Договору банківського рахунку № 108 від 26.04.2007 р., а рівно не йдеться і про факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання у сумі 14327,53 грн.

Крім того, суд звертає увагу і на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою, з якої б відповідач міг дізнатися про безпідставність свого володіння.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1598,24 грн. індексу інфляції та 541,70 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 144,02 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 180,80 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 536, 625, 1069, 1071, 1073, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019; к/р 32001100801 в ОПЕРУ Національного банку України, МФО 300001), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Заготівельно –виробничого приватного підприємства «Регіон –2001»(07442, Київська обл., Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вул. Леніна, буд. 27; ідентифікаційний код 31463419; р/р № 26008012506001 в Філії ЦРУ ВАТ «Бану Фінанси та Кредит», МФО 300937) 14327,53 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 53 коп.), 144,02 грн. (сто сорок чотири гривні 02 коп.) державного мита та 180,80 грн. (сто вісімдесят гривень 80 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.03.2010 р.