Рішення № 8960477, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/68517.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадін»

про стягнення 32 081,84 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           Журба О.С. - предст. за довір. № 482 від 01.12.2009р.;

Від відповідача: Данилюк М.С. - предст. за довір. № б/н від 23.11.2009р. (була

присутня в судовому засіданні 15.02.2010)ю

Рішення прийняте 17.02.2010, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 01.02.2010 по 15.02.2010, з 15.02.2010 по 17.02.2010.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадін» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 32 081,84 грн., з яких: сума основного боргу –24 875,90 грн., пені –2 316,54 грн., інфляційні нарахування –3 872,62 грн., 3% річних – 1 016,78 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати за поставлений товар належним чином не виконав.

Позивач у позовній заяві просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та грошові суми відповідача у розмірі зазначеного у позові боргу.

Суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду, а також не вказано на які саме рахунки відповідача позивач просить накласти арешт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009р. було порушено провадження у справі № 35/685, розгляд справи призначено на 02.12.2009р.

24.11.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2009р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/685 від 10.11.2009р., оригінали документів для огляду.

Представник позивача підтримав позов та повідомив суд, що позивачем будуть уточнені позовні вимоги в частині суми заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні 02.12.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 21.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009р. в порядку ст. 22 ГПК України надав уточнений розрахунок заборгованості, яким зменшив суму позовних вимог з урахуванням здійснення відповідачем часткової проплати суми боргу після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19931,96 грн., з яких: основна сума боргу –12875,90 грн., пеня –2207,34 грн., інфляційні нарахування –3872,62 грн., 3% річних –976,10 грн.

Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача не заперечував проти вищезазначеного клопотання представника відповідача.

В судовому засіданні 21.12.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 13.01.2010р.

В судовому засіданні 13.01.2010р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву (заперечення), якою позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р. представник позивача надав письмові пояснення по справі та уточнений розрахунок заборгованості, яким зменшив суму позовних вимог з урахуванням здійснення відповідачем часткової проплати суми боргу після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19249,80 грн., з яких: сума основного боргу –12875,90 грн., пені –1366,88 грн., інфляційних нарахувань –3872,62 грн., 3% річних –1134,40 грн., підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові пояснення по справі, частково визнав позовні вимоги, заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 01.02.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.02.2010р.

          В судовому засіданні 15.02.2010 представник відповідача надав суду додаткові письмові заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекас»(позивачем) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегадін» (відповідачу) на умовах передоплати продукцію згідно виставлених рахунків-фактур: № ДН-0005012 від 11.06.2008р. (дійсний до сплати до 16.06.2008р.), № ДН-0005014 від 11.06.2008р. (дійсний до сплати до 13.06.2008р.), № ДН-0005135 від 17.06.2008р. (дійсний до сплати до 18.06.2008р.) за видатковими накладними: № ДН-0003572 від 13.06.2008р. на суму 88241,70 грн., № ДН-0003556 від 13.06.2008р. на суму 7973,98 грн., № ДН-0003622 від 18.06.2008р. на суму 39581,53 грн., всього на загальну суму 135797,21 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленої продукції відповідачем не виконано в повному обсязі: відповідач продукцію прийняв, однак, сплатив її вартість лише частково.

Строк виконання зобов‘язання відповідача у видаткових накладних: № ДН-0003572 від 13.06.2008р., № ДН-0003556 від 13.06.2008р., № ДН-0003622 від 18.06.2008р. зазначений не був, у зв‘язку із чим 13.05.2009р. позивач направив відповідачу лист-вимогу за вих. № 133 з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлену продукцію.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, термін виконання зобов‘язання відповідачем був визначений позивачем датою з 13.05.2009р. по 20.05.2009 року.

Відповідач у відповідь на вказаний лист-вимогу направив позивачу лист-відповідь за № 35 від 25.05.2009р., яким фактично визнав суму заборгованості та гарантував погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України. Судом встановлено, що права і обов‘язки сторін виникли в результаті передачі та прийняття продукції за видатковими накладними: № ДН-0003572 від 13.06.2008р., № ДН-0003556 від 13.06.2008р., № ДН-0003622 від 18.06.2008р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач продукцію за вказаними видатковими накладними прийняв, але зобов‘язання по оплаті поставленої позивачем продукції виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24 875,90 грн.

За період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. між сторонами було складено та підписано Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 24875,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 24 875,90 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Судом встановлено, що зобов‘язання з оплати поставленої продукції було частково виконано відповідачем в розмірі 11 000,00 грн. після звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом, про що позивач зазначив у відповідному уточненні розрахунку заборгованості, яким зменшив суму позову з урахуванням часткової проплати відповідачем суми боргу, та повідомив представник позивача в судовому засіданні, що підтверджується платіжними дорученнями: № 418 від 18.11.2009р. на суму 1000,00 грн. та № 471 від 18.12.2009р. на суму 10000,00 грн.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з указаним позовом. Тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11 000,00 грн., відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Отже, відповідач має перед позивачем заборгованість по сплаті за поставлену продукцію в розмірі 12 875,90 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 3 872,62 грн., 3% річних –1 134,40 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, фактично визнавши суму основного боргу.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12 875,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань обгрунтовані, однак, підлягають задоволенню в розмірі 398,83 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних також обгрунтовані, однак, підлягають задоволенню в розмірі 329,18 грн.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 366,88 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 366,88 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегадін» (юридична адреса: м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А, фактична адреса: 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95, корп. Е, оф. 5, код ЄДРПОУ 33192399, п/р 26005052600649 в філії РЦКБ «Приватбанк», МФО 320649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас»(юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2, фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 21571801, п/р 26002501305215 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 12 875,90 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят п’ять гривень 90 коп.) –заборгованості по оплаті поставленої продукції, 329,18 грн. (триста двадцять дев’ять гривень 18 коп.) –3% річних, 398,83 грн. (триста дев’яносто вісім гривень 83 коп.) –інфляційних нарахувань, 136,04 грн. (сто тридцять шість гривень 04 коп.) –державного мита, 100,07 грн. (сто сім гривень 07 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 11 000,00 грн. в зв‘язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова