Рішення № 8960404, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/1016.03.10 За позовом          Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

До                    Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія»

Про стягнення 19684,13 грн.

Суддя В.В. Палій

Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача Шмагалов О.В.- предст. (дов. від 21.08.2009р.)

Від відповідача Шевченко Т.Л.- предст. (дов. від 01.12.2009р.)

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ «Національна будівельна компанія»про стягнення 16796,86грн. –основного боргу, 1622,83грн. –пені, 362,54грн. –3% річних, 901,90грн. –збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами від 01.02.2005р. №482/ТК (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/10, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 26.01.2010р. відкладено.

У судовому засіданні 10.02.2010р. представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з метою підготовки відзиву на позовну заяву.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 10.02.2010р. судом оголошено перерву до 17.02.2010р.

У судовому засіданні 17.02.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідач припинив користування місцем для розміщення зовнішньої реклами з 15.09.2008р.; відповідачу не виставлялись додані до позовної заяви рахунки-фактури для здійснення оплати. Крім того, в силу п. 7.6.3 договору, дія договору припинилась з 20.11.2008р., а саме, у зв’язку з наявністю заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці. Оскільки договір припинив свою дію з 20.11.2008р., відповідно нарахування штрафних санкцій, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, після 20.05.2009р. є безпідставним.

Представник позивача у судове засідання 17.02.2010р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

У зв’язку з наведеним та з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 17.02.2010р. відкладено.

У судовому засіданні 09.03.2010р. судом оголошено перерву до 16.03.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи та їх оригінали, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2005р. між сторонами був укладений Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами №482/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку(-ів), який(-і) є невід’ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (надалі –Дозвіл) на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(-ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до п.4.2. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця.

Відповідно до 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Також, сторонами було укладено Додаток №1 до Договору та Додаткові угоди до Договору №482/ТК-1 від 07.03.2005р. та №482/ТК-1/1 від 01.07.2005р., якими сторони вносили зміни в Додаток №1 до договору, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем, адреса якого визначена цими додатками, а також було визначено базову вартість за користування місцем.

Згідно з п. 7.2 договору строк дії договору визначається по кожному місцю розташуванню ОЗР окремо в Додатках, які є невід’ємною частиною Договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання Додаткової угоди та внесення змін до Додатків (адресних програм).

Згідно з адресною програмою, дата кінця строку дії договору по місцю розташування ОЗР за адресою: Шевченківський район, вул. Дмитрівська, 15/17, встановлена до 31.03.2011р.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №8/65 «Про реорганізацію госпрозрахункової організації «Київреклама»у комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»госпрозрахункова організація «Київреклама»перетворена у комунальне підприємство «Київреклама»та віднесено до сфери управління Головного управління питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,—на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 4.1.1 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100 (зареєстровано в Головному управління юстиції в м. Києві 28.08.2007 за № 21/756) КП «Київреклама»укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Згідно з п. 16.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Згідно з пп. 16.6-16.8 Порядку плата за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва незалежно від відомчої належності такого місця, щомісячно нараховується КП "Київреклама" та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами згідно умов договору на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності м. Києва виключно на відповідний поточний рахунок КП "Київреклама" і розподіляється КП "Київреклама" наступним чином:

- 60 % коштів до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету;

- 40 % залишаються у розпорядженні КП "Київреклама" на своє утримання та виконання функціональних обов'язків.

Утримання місць розміщення рекламних засобів здійснюється самостійно розповсюджувачами зовнішньої реклами або на підставі договорів з власниками (балансоутримувачами) цих місць.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 16796,86грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте станом на час пред’явлення позивачем позову до суду Відповідач не розрахувався з Позивачем і його заборгованість перед Позивачем за Договором складає 16796,86грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Посилання відповідача у відзиві на те, що матеріали справи не містять доказів виставлення рахунків позивачу суд вважає необґрунтованим, оскільки в силу п. 4.2 договору, саме відповідач, як розповсюджувач зовнішньої реклами, зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця.

Відповідач також посилається на те, що відповідач припинив користування місцем для розміщення зовнішньої реклами з 15.09.2008р. (у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди від 25.08.2007р. приміщення за адресою м. Київ, вул. Дмитрівська, 15-17 та повернення орендованого приміщення орендодавцю 15.09.2008р.), відповідно, зобов’язання по оплаті є припиненими з моменту припинення користування місцем для розміщення зовнішньої реклами. Проте, суд вважає зазначене твердження помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв позивача про наведені у відзиві обставини, що передбачено п. 7.4 договору.

Так, відповідно до п. 7.4 договору Відповідно до п. 7.4 договору, якщо під час виконання умов цього договору розповсюджувач зовнішньої реклами виявить бажання достроково припинити термін його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць, наданих для розміщення ОЗР), останній зобов’язується письмово, не пізніше ніж за 1 місяць до запланованої дати припинення Договору повідомити про це Робочий орган.

Крім того, згідно з ч. 2 п. 7.4 договору, в цьому випадку всі зобов’язання сторін, пов’язані з наданням місць для розташування ОЗР, в частині яких розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено відмову від виконання умов цього Договору, припиняються при умові, що Розповсюджувачем зовнішньої реклами належним чином виконані зобов’язання щодо здійснення демонтажу ОЗР в порядку та в строки, визначені цим Договором, проведені роботи по відновленню благоустрою місць розміщення ОЗР після їх демонтажу, а також, проведені розрахунки з Робочим органом у повному обсязі на день припинення зобов’язань.

За відсутності доказів повідомлення позивача про бажання відповідача достроково припинити термін дії договору, суд не приймає до уваги твердження відповідача про припинення терміну дії договору з 15.09.2008р.

Суд також вважає помилковим твердження відповідача про те, що дія договору припинена з 20.11.2008р., в силу п. 7.6.3 договору, а саме, наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці. Так, в силу п. 3.1 договору, розірвання договору у випадку виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці є правом позивача. Доказів того, що позивач скористався своїм правом на розірвання договору, матеріали справи не містять. Таким чином, договір не вважається таким, що розривається автоматично у випадку виникнення заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами більше ніж за три місяці.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16796,86грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1622,83грн. –пені, 362,54грн. –3% річних, 901,90грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пені за несвоєчасну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), зокрема за рахунками №КП-07/92108 від 14.04.08, №КП-07/94186 від 15.05.08, №КП-07/95595, від 05.06.08, №КП-07/100752 від 11.08.08, №КП-07/103269 від 08.09.08, №КП-07/106134 від 15.10.08, №КП-07/108241 від 07.11.08, №КП-07/42415/4 від 11.11.08.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.4.2. Договору строк оплати за рахунками №КП-07/92108 від 14.04.08 та №КП-07/94186 від 15.05.08 настав 20.04.08 та 20.05.08, відтак, для стягнення суми пені, починаючи з 21.04.2008р. та з 21.05.2008р., позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 21.04.2009р. та 21.05.2009р. відповідно.

Суд враховує, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання (тобто, річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання).

Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду - 16.12.2009р. (вхідний штамп відділу діловодства Господарського суду м. Києва) річний строк позовної давності для стягнення пені за несвоєчасну оплату рахунків №КП-07/92108 від 14.04.08 та №КП-07/94186 від 15.05.08 минув.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ч.1 п.2 ст. 258, ст. 549 ЦК України, нарахування пені згідно нижченаведених рахунків підлягає за наступні періоди та в зазначеному розмірі:

№КП-07/95595 від 05.06.08 –з 16.12.08 по 21.12.08 у сумі 2,00грн.;

№КП-07/100752 від 11.08.08 –з 16.12.08 по 21.02.09 у сумі 22,64грн.;

№КП-07/103269 від 08.09.08 –з 16.12.08 по 21.03.09 у сумі 31,98грн.;

№КП-07/106134 від 15.10.08 –з 16.12.08 по 21.04.09 у сумі 42,33грн.;

№КП-07/108241 від 07.11.08 –з 16.12.08 по 21.05.09 у сумі 52,34грн.;

№КП-07/42415/4 від 11.11.08 –з 16.12.08 по 21.05.09 у сумі 39,35грн., загалом 190,64грн.

Згідно уточненого розрахунку суду, за несвоєчасну сплату рахунків №КП-07/110794 від 18.12.08, №КП-09/113484 від 19.01.09, №КП-09/116479 від 20.02.09, №КП-09/119270 від 20.03.09, №КП-09/122352 від 17.04.09, №КП-09/125053 від 15.05.09, №КП-09/128418 від 12.06.09, №КП-09/130917 від 10.07.09, №КП-09/133691 від 14.08.09, №КП-09/136025 від 16.09.09, №КП-09/138511 від 08.10.09, №КП-09/140337 від 05.11.09, з відповідача підлягає стягненню 114,59грн. –пені.

Таким чином, згідно уточненого розрахунку суду, загалом з відповідача підлягає стягнення 305,23грн. пені.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 362,54грн. –3% річних, 901,90грн. –збитків від інфляції вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 16796,86грн. –основного боргу, 305,23грн. –пені, 362,54грн. – 3% річних, 901,90грн. –збитків від інфляції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Національна будівельна компанія»(м. Київ, вул. Дмитрівська, 15/17, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 9, код ЄДРПОУ 33057292) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 16796,86грн. –основного боргу, 305,23грн. –пені, 362,54грн. –3% річних, 901,90грн. –збитків від інфляції, 183,67грн. –державного мита, 220,20грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Cуддя                                                                                                     В.В. Палій