Рішення № 8959990, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 17/412-27/65712.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько–німецьке спільне підприємство «РІФ» До Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Закрите акціонерне товариство «Сентравіс продакшн юкрейн»

Про стягнення 51 440, 00 грн.

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько–німецьке спільне

підприємство «РІФ»

Треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1) Закрите акціонерне товариство «Сентравіс продакшн юкрейн»

2) Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ІСТ»

Про стягнення збитків у розмірі 32 856, 38 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача (за зустрічним позовом): Пірус Л.О. –дов. від 16.10.2009 року;

Макаревич С.П. –дов. від 28.12.2009 року;

Від відповідача (за зустрічним позовом): не з’явились;

Від третьої особи 1: не з’явились;

Від третьої особи 2: не з’явились;

Від третьої особи 3: Макаревич С.П. –дов. від 28.12.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008 року у розмірі 51 440, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Кролевець О.А.) від 16.10.2008 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2008 року.

10.12.2008 року відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»збитки за договором №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008 у розмірі 32 856, 38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Кролевець О.А.) від 11.12.2008 року зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 43400, 00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 2939, 31 грн., 3% річних у сумі 367, 41 грн., 467, 07 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «ІСТ Фрахт»звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року у зв’язку із тим, що воно прийнято з порушеннями матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року в частині задоволення первісного позову скасовано частково, первісний позов задоволено частково. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову –скасовано, прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько –німецьке спільне підприємство «РІФ» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року скасовано повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року у справі № 17/412 в частині часткового задоволення первісного позову залишено без змін. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року у справі № 17/412 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано, а справу в частині зустрічного позову передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України від 22.10.2009 року мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було з’ясовано наявність збитків, підтверджених відповідними доказами та не було з’ясовано чи відбулося відшкодування за договором страхування транспортного оператора № 282000099 від 25.10.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року справу № 17/412 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 17/412-27/657, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом –Дочірнє підприємство фірма із 100% іноземним капіталом «ІСТ»та призначено розгляд справи на 29.12.2009 року.

У судовому засіданні 29.12.2009 року представник позивача (за зустрічним позовом) частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору. Крім того, позивач заявив про заміну третьої особи 3 на його правонаступника у зв’язку із перетворенням Дочірнього підприємства фірми «ІСТ»із 100% іноземним капіталом на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ІСТ-Київ»та зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІСТ-Київ»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ІСТ».

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 29.12.2009 року надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що перевезення відповідно до умов договору №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008 року було виконано із запізненням, у зв’язку із чим ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»виставило претензію від 21.08.2008 року на суму 32856, 38 грн. ДП фірма «ІСТ»із 100% іноземним капіталом задовольнило дану претензію шляхом зарахування однорідних вимог. ДП фірма «ІСТ»із 100% іноземним капіталом виставило претензію ДП «ІСТ Фрахт»на суму 32 8566, 38 грн., яка також була задоволена.

Представники відповідача (за зустрічним позовом), третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 29.12.2009 року не з’явились, однак від відповідача (за зустрічним позовом) надійшла телеграма, в якій він просить відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 року здійснено заміну Дочірнього підприємства фірми «ІСТ»із 100% іноземним капіталом на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ІСТ»та відкладено розгляд справи на 26.01.2010 року.

Представник позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні 26.01.2010 року надав усні пояснення.

Представник відповідача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні 26.01.2010 року надав заперечення на зустрічний позов, відповідно до яких зазначив, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»вжила всіх залежних від себе заходів щодо належного виконання свого зобов’язання за договором перевезення, оскільки останній не може впливати на РОСАВТОДОР при отримані дозволу на перевезення вантажу.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 26.01.2010 року не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 року залучено ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.02.2010 року.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 16.02.2010 року подав пояснення третьої особи 2, відповідно до яких зазначено, що ДП «ІСТ Фрахт», яке страхувальником ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»відповідно до договору № 282000099, що діяв з 25.10.2007 року по 24.10.2008 року, не зверталося за страховим відшкодуванням збитків до ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна».

Представник відповідача (за зустрічним позовом) у судове засідання 16.02.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду надійшла телеграма, в якій останній просить суд розглянути справу без участі повноважного представника.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 16.02.2010 року не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року відкладено розгляд справи до 12.03.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2008 року між Дочірнім підприємством фірмою «ІСТ»із 100% іноземним капіталом (надалі - експедитор) та Закритим акціонерним товариством «Сентравіс продакшн юкрейн»(надалі - замовник) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування № 09-1/349, за умовами якого експедитор зобов’язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних із перевезенням.

Згідно з п. 3.3 договору № 09-1/349 від 11.03.2008 року експедитор зобов’язаний забезпечити організацію перевезення вантажів та інформаційне обслуговування процесу перевезення вантажів; забезпечити своєчасну доставку і збереження вантажів, що перевозяться; здійснити страхування своєї відповідальності.

Відповідно до п. 3.4.1 договору № 09-1/349 від 11.03.2008 року експедитор для виконання своїх зобов'язань має право залучати третіх осіб, при цьому експедитор несе відповідальність за дії осіб, залучених їм до виконання зобов’язань, як за свої власні.

Відповідно до договору-доручення № ТІR/ЭП-137/2 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.01.2003 року, який укладений між Дочірнім підприємством «ІСТ»із 100% іноземним капіталом (надалі - довіритель, перевізник) та Дочірнім підприємством «ІСТ-Фрахт»(надалі - повірений, експедитор), довіритель доручив повіреному здійснити пошук і підбір вантажовласників з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів перевізника для міжнародних перевезень.

15.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ»(надалі - довіритель) та Дочірнім підприємством «ІСТ-Фрахт»(надалі - повірений) укладено договір-доручення № ТIR/ЭП-3213/2 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за умовами якого довіритель (перевізник) доручив, а повірений (експедитор) зобов’язався за винагороду здійснити пошук та підбір вантажовласників (замовників) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів перевізника для міжнародних перевезень, в тому числі організувати перевезення найманим вантажним транспортом.

Відповідно до п.2.2 договору № ТIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року експедитор виступає від імені перевізника і може укладати договори з іншими особами для виконання зобов'язань за даним договором.

Зобов'язання сторін за договором № ТIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року передбачені в розділі 3 договору, згідно з яким перевізник зобов'язаний письмово підтвердити приймання замовлення до виконання; забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу у погоджений сторонами строк; дотримуватися інструкцій експедитора щодо маршруту слідування, митної обробки, пограничних переходів; негайно інформувати експедитора про будь-які затримки та проблеми, які виникають при транспортуванні вантажу. Експедитор зобов'язався своєчасно передавати перевізнику заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або про надання інших послуг, зазначених в договорі; погоджувати з перевізником ставки на кожну з наданих послуг; своєчасно розраховуватися з перевізником.

Відповідно до п. 4.4 Договору № ТIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року порядок і строки оплати обумовлюються в разовій заявці, яка надсилається перевізнику перед конкретним перевезенням. Підставою для оплати є рахунок перевізника за виконане перевезення та екземпляр CMR з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на підставі належним чином оформлених оригіналів CMR з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

09.06.2008 року ДП «ІСТ Фрахт»надіслав позивачу заявку № 22/0609 від 09.06.2008 року на транспортування вантажу у міжнародному сполученні, а саме труби в ящиках довжиною 20,5 метрів. Дата завантаження вантажу 20.06.2008 року. Строк доставки вантажу 30.06.2008 року, вартість доставки 64300, 00 грн.

На виконання Договору № ТIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року позивач надав транспортні послуги на підставі заявки № 22/0609 від 09.06.2008 року на транспортування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Україна - Республіка Башкорстан, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серії А № 0400795 та актом № ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2008 року.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою відповідач зазначає, що вантаж було доставлено до місця призначення лише 15.07.2008 року, тобто пізніше від запланового строку на 15 діб. Внаслідок цієї прострочки ДП «ІСТ Фрахт»був вимушений відшкодувати завдані цим збитки у розмірі 32856, 38 грн. на користь свого контрагента, а саме на користь ДП фірми із 100% іноземним капіталом «ІСТ», а той в свою чергу відшкодував збитки на користь ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн». Посилаючись на ст. 611, 614, 623 ЦК України ДП «ІСТ Фрахт»просить суд стягнути зазначені збитки з ТОВ «РІФ», оскільки вони виникли саме через неналежне виконання ТОВ «РІФ»договірних зобов’язань.

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (абз . 1 ч. 1).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (абз . 2 ч. 1).

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме акту № ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2008 року та листа вантажоодержувача ВАТ «Уралтехнострой-Туймазихіммаш»останній отримав вантаж 15.07.2008 року, тоді як повинен був отримати 30.06.2008 року.

21.08.2008 року ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»пред’явило ДП фірми «ІСТ»із 100% іноземним капіталом претензію на суму 32856, 38 грн. за порушення строків доставки вантажу.

Так, відповідно до п. 5.4.3 договору № 09-1/349 від 11.03.2008 року зазначено, що у разі порушення строків доставки вантажу, обумовленого в заявці, з вини експедитора, останній зобов’язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 2,5% від вартості перевезення за кожний день прострочення доставки вантажу, обумовленого в заявці.

02.09.2008 року ДП фірма «ІСТ»із 100% іноземним капіталом та ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою встановили, що ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»оплатить рахунок № 800/0446 від 01.08.2008 року на суму 87077, 00 грн. частково, а саме у розмірі 54220, 62 грн. з урахуванням претензійної суми 32 856, 38 грн. (87077, 00 грн. –32856, 38 грн. = 54220, 62 грн.).

05.11.2008 року узгоджену суму ЗАТ «Сентравіс продакшн юкрейн»перерахувало ДП фірмі «ІСТ»із 100% іноземним капіталом, що підтверджується платіжним дорученням № 7358 наявним в матеріалах справи.

27.08.2008 року ДП фірма «ІСТ»із 100% іноземним капіталом виставила претензію ДП «ІСТ Фрахт»на суму 32856, 38 грн. за прострочення перевезення вантажу. Дана претензія була задоволена, що підтверджується платіжним дорученням № 3067 від 21.10.2009 року.

Також, судом було враховано, що перерахування коштів у сумі 32856, 38 грн., яке здійснено на підставі платіжного доручення № 3067 від 21.10.2009 року, були перераховані на користь ТОВ «ІСТ Київ».

Водночас, відповідно до статуту ТОВ «Фірма ІСТ»передбачено, що ТОВ «Фірма ІСТ»реорганізоване внаслідок зміни назви ТОВ «Фірма ІСТ –Київ». ТОВ «Фірма ІСТ - Київ»створене внаслідок перетворення ДП фірми «ІСТ» із 100% іноземним капіталом, створеного ТОВ «Internationale Container Transport GmbH». ТОВ «Фірма ІСТ»є правонаступником ТОВ «Фірма ІСТ –Київ».

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, ТОВ «РІФ»стверджує, що прострочення строків доставки вантажу виникло через те, що РОСАВТОДОР надав дозвіл на перевезення вантажу через кордон лише на період з 11.07.2008 року по 11.08.2008 року (заява на отримання цього дозволу була подана ТОВ «РІФ»ще 17.06.2008 року), а тому прострочення строків перевезення вантажу відбулось з об’єктивних причин, незалежних від ТОВ «РІФ». Вказані обставини, на думку відповідача за зустрічним позовом, свідчить про вжиття ТОВ «РІФ»всіх залежних від нього заходів, а тому він є невинуватим. Крім того, ТОВ «РІФ» посилається на приписи п.7.1 договору № TIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за цим договором в разі настання форс-мажорних обставин таких як дії органів влади і управління, які виникли після укладення договору, підтвердження заявки.

Судом не бере до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом щодо звільнення його від відповідальності згідно п. 7.1 Договору № TIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року внаслідок виникнення форс-мажорних обставин, а саме, ненадання дозволу на перевезення вантажу територією Російської Федерації державним органом –Росавтодором.

Як вбачається з матеріалів справи, заявку відповідач отримав від позивача 09.06.2009 року та прийняв її до виконання.

20.06.2009 року вантаж було завантажено на транспорт відповідача.

Заявою від 17.06.2008 року № 17/06-01 відповідач звернувся до Росавтодору для видачі дозволу для перевезення великогабаритного вантажу в міжнародному сполученні.

24.06.2008 року Росавтодором було виписано рахунок № 4189 для оплати послуг по видачі дозволу, який оплачено відповідачем 28.06.2009 року.

Разом з тим, у заяві про видачу дозволу відповідач за зустрічним позовом зазначив термін дії дозволу з 11.07.2008 року по 11.08.2008 року.

04.07.2008 року Росавтодором видано дозвіл № 0028891 на перевозу великогабаритного вантажу по дорогах загального користування Російської Федерації з 11.07.2008 року по 11.08.2008 року.

Відповідно до п. 7.1, 7.3 Договору № TIR/ЭП-3213/2 від 15.05.2008 року сторони звільняються від відповідальності за даним договором у випадку настання форс-мажорних обставин, зокрема, війни, повінь, епідемія, епізоотія, страйки, ембарго, дії органів влади та управління, що виникли після укладення цього договору, підтвердження заявки. Факт форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений документом, що виданий компетентним державним органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прострочення сталось з вини відповідача, оскільки ним було допущено затримку з оформлення необхідних дозвільних документів на міжнародне перевезення вантажу та зазначено про отримання такого дозволу з 11.07.2008 року, тобто вже після спливу строку доставки вантажу згідно заявки № 22/0609 від 09.06.2008 року.

Також, судом враховано, що 25.10.2007 року між ДП «ІСТ Фрахт»(страхувальник) та ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»(страховик) було укладено договір страхування відповідальності траспортного опретора № 282000099, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань згідно договорів про надання своїх послуг. Одним із страхових випадків за вказаним договором передбачені відповідальність ДП «ІСТ Фрахт»за збитки, які виникли внаслідок несвоєчасної доставки вантажу. Договір страхування був укладений на строк до 24.10.2008 року.

Тобто, на момент порушення ТОВ «РІФ»строків доставки вантажу, відповідальність ДП «ІСТ Фрахт»перед третіми особами за причинені таким простроченням збитки була застрахована.

Відповідно до п. 10.1.1. Правил добровільного страхування відповідальності траспортних операторів (додаток № 1 до договору страхування № 282000099) при настанні страхового випадку або події(й), що має ознаки страхового випадку страхувальник/застрахований зобовязаний негайно, як тільки про це стане відомо, але у будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про настання страхового випадку, письмово повідомити про це страховика або його представника та слідувати їх подальшим інструкціям.

Як встановлено судом, ДП «ІСТ Фрахт»не зверталося за страховим відшкодуванням збитків до ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», у зв’язку із настанням страхового випадку (несвоэчасна доставка вантажу).

Статтею 19 Конвенції встановлено, що “Признается, что имела место просрочка, если груз не был доставлен в договоренный срок или при отсутствии договоренного срока, если с принятием во внимание обстоятельств, в которых перевозка производилась”.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів “Транспортер несет ответственность за полную или частичную потерю груза или за его повреждение, происшедшее в промежуток времени между принятием груза к перевозке и его сдачей, а также за просрочку доставки.

Транспортер освобождается от этой ответственности, если потеря груза, его повреждение или просрочка с доставкой произошли по вине правомочного по договору лица, вследствие приказа последнего, не вызванного какой-либо виной транспортера, каким-либо дефектам самого груза или обстоятельствами, избегнуть которых транспортер не мог и последствия которых он не мог предотвратить”.

Згідно ст. 18 Конвенції “На транспортере лежит бремя доказательства, что потеря груза, его повреждение или просрочка в доставке вызваны обстоятельствами, указанными в пункте 2 статьи 17”.

Таким чином, обов’язок доказування, що прострочення доставки вантажу сталось не з його вини, а також звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов’язання за договором, покладений на відповідача за зустрічним позовом.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання;

- наявність збитків;

- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов’язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у зв’язку із порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків доставки вантажу, позивач поніс збитки через задоволення претензії контрагентів на суму 32856, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3067 від 21.10.2009 року.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 32856, 38 грн. Є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо первісного позову, то він при новому розгляді справи не розглядається у зв’язку із тим, що в зазначеній частині рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року у справі № 17/412 постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 року було залишено без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 525, 929, 934 ЦК України, ст. 193, 224 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько–німецьке спільне підприємство «РІФ»(69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 66/111; код ЄДРПОУ 31036812), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»(04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 23; код ЄДРПОУ 32113075) збитки у розмірі 32 856 (тридцять дві тисячі вісімсот п’ятдесят шість) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 328 (триста двадцять вісім) грн. 56 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.